Доступність посилання

07 грудня 2016, Київ 13:21

Аналіз ситуації дозволяє стверджувати: російські спецслужби та їхня місцева агентура готують не просто серію прив’язаних до осінніх виборів виступів проти влади...

(Рубрика «Точка зору»)

Сказати, що ситуація в Україні непроста – це проректи труїзм (банальність – ред.) Ясна річ, цією ситуацією прагнуть скористатися у своїх інтересах як Кремль плюс Луб’янка, так і тутешні «гоп-позиціонери» всіх марок. При цьому, йдеться про ті речі, які поки що недооцінює вельми оптимістично налаштована влада.

Так, 4 травня, виступаючи у парламенті зі щорічним президентським посланням «Про внутрішнє та зовнішнє становище України в 2015 році» Петро Порошенко заявив: «Мене питають, чи свідомий я тих ризиків, які несуть місцеві вибори? (заплановані на нинішній жовтень – ред.) Звичайно, свідомий. В одних регіонах Москва планує штучно запліднювати проросійські проекти, в інших – навпаки, стимулювати так звані крайні праві українські, щоб у Європі сахалися від нібито нацизму в Україні. Плани – неоригінальні. Рік тому вони сподівалися, що спрацюють, тепер же, коли ми відродили українські спецслужби, ці задуми приречені. Будемо рішуче класти край спробам втручання у виборчий процес з боку зовнішніх сил».

Президентська впевненість у силах держави тішить. Але виглядає, що маємо певну недооцінку вигадливості російських спецслужб, і не так тих, чиї корені сягають КДБ, як тих, що зросли на підґрунті ГРУ, тобто радянської військової розвідки та спецназу. Ясна річ, що Луб’янка більш затята; але ГРУ має професійніші кадри, відтак, їхній тандем може накоїти чимало лиха.

Аналіз чинної ситуації дозволяє стверджувати: російські спецслужби та їхня місцева агентура готують не просто серію прив’язаних до осінніх виборів виступів проти влади, а такі собі «гібридні майдани». У разі бодай часткового успіху такого використання місцевих виборів можуть відбутися спроби реваншу «колишніх» і вторгнення путінських сил в Україну.

Що таке «гібридний майдан»?

Що мається на увазі під «гібридним майданом»? Спробую пояснити це на прикладі. Вже понад місяць тому в українській столиці розпочалася досить потужна агітації проти чинної міської влади, яка ведеться, по-перше, без усіляких моральних застережень, з максимальним використанням «чорнухи» та дезінформації, по-друге, від імені нікому не відомих організацій, по-третє, на повну потужність лише в деяких районах, а не по всьому місту. Це дає підстави вести мову про певні «пілотні проекти», про випробування засобів упливу на киян з метою знаходження найбільш ефективних. І що цікаво: суто політичні питання поки що у цих «пілотних проектах» винесені «за дужки», йдеться про корупцію, неефективність, зловживання владою тощо, тобто про речі, які мають зачіпати всіх киян, навіть найбільших симпатиків «ідеології Майдану». Ще одна цікавинка: судячи з усього, організатори цієї кампанії не рахують гроші, використовуючи білборди, безплатні газети, агітаторів і т.д.

Якщо така агітація виявиться успішною (а їй сприяють падіння економіки, відсутність очевидних успіхів у боротьбі з корупцією, не завжди вмотивоване підвищення житлово-комунальних тарифів, небажання багатьох урядовців і депутатів «затягти паски», безкарність тих олігархів, які винні у розпаленні війни на Донбасі – список не вичерпний), то протести восени виявляться масовими. Причому, участь у них братимуть передусім не проросійські сили, а «середні» кияни, замучені своїми проблемами та «підігріті» агітацію. Ну а на додачу вийдуть і радикали-ліваки, завжди готові «боротися з буржуями», й ультраправі, яким уміло вкажуть на начебто винуватців усіх лих – «осіб неукраїнського походження» у владних структурах, і романтики «ідеології Майдану», і, звичайно, «ввічливі зелені чоловічки» – поки що в цивільному.

Усе це супроводжуватиметься активною діяльністю мас-медіа певного ґатунку: кількома номінально українськими телеканалами, радіостанціями та газетами (насамперед, безплатними), а також численними «бригадами» інтернету. Про російські медіа у цьому контексті і говорити не доводиться…

Що ж, змішати грішне з праведним і скористатися цим – такий метод роботи характерний для московських спецслужб. І, ясна річ, його використають не лише у Києві.

Руйнівні сценарії

Далі вимальовуються щонайменше три сценарії розвитку подій.

Перший реалізуватиметься, якщо число учасників протестів у столиці буде достатньо великим (від ста тисяч і вище), а спротив їм – незначним. Тоді місцеві вибори тут де-факто відбудуться під контролем «гібридного майдану». Істотно допоможе й медіа-супровід: мовляв, ось він, третій майдан, який реалізує те, що не змогли два перших! Наслідком може стати легальний перехід до рук московських агентів (замаскованих під «борців за народну справу») посади міського голови та більшості в Київраді. А контроль за столицею в українських умовах – це третина, якщо не половина справи для здійснення контролю за країною.

Другий сценарій реалізовуватиметься, якщо у регіонах влада самоусунеться від протидії «гібридним майданам», протидіючи йому лише у столиці. У такому разі в регіонах з’являться «ритуальні жертви», у яких звинуватять «українських націоналістів» та «нікчемну владу», тож у справу включаться «ввічливі зелені чоловічки», що гратимуть роль «захисників демократії».

Третій сценарій набуде чинності, якщо влада тим чи іншим робом придушить усі «гібридні майдани». Тоді теж будуть «ритуальні жертви» (ясна річ, їх зватимуть «жертвами українського нацизму»), будуть «зелені чоловічки», а їм на допомогу, як і за другим сценарієм, рушить «гуманітарно-миротворча місія СНД» – не забуваймо, Україна досі офіційно не поставила крапку на членстві в цьому утворенні.

Для ініціаторів «гібридних майданів» оптимальними є відносно мирні взяття Київради і мерії столиці, поєднані з масштабними зіткненнями у низці прикордонних регіонів, що відкриє шлях до окупації цих регіонів. Можливе і масштабне вторгнення під маскою «миротворення» під прапорами СНД і з боку Росії, і з боку Білорусі, і з боку Придністров’я, і з боку моря.

Хтось може сказати, що це все безпідставні фантазії; та відкрийте хоча б «Спецназ» Віктора Суворова – і побачите, що сценарії такого роду давно в арсеналі російських спецслужб. Їх необхідно знати – і протидіяти їм.

Сергій Грабовський – кандидат філософських наук, член Асоціації українських письменників

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода

  • 16x9 Image

    Сергій Грабовський

    Сергій Грабовський – публіцист, політолог, історик, член Координаційної Ради Асоціації українських письменників, автор понад 10 наукових, науково-популярних та публіцистичних книг, кандидат філософських наук, старший науковий співробітник Інституту філософії імені Григорія Сковороди Національної академії наук України.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG