Доступність посилання

03 грудня 2016, Київ 09:01

Жінка на Львівщині взяла сина «на замок»


Неподалік Львова родина живе роками без електрики, газу, громадянства і їжі

Львів – Без електрики і газу, без будь-яких комунікацій, без українського паспорту, без роботи і їжі – так живе неподалік Львова у селі Гаї Пустомитівського району 56-річна жінка зі своїм 23-річним сином. Хлопець цілковито закритий від світу, не може говорити реченнями. Селяни допомагають, щоб їхні односельці не померли з голоду. У селі кажуть, що на родину немає жодного впливу.

Серед сміття, хаотичної буйної зелені, нескошеної трави хату Валентини Сеньків годі знайти. Дивлячись на цю халупу й не засаджений город, важко уявити, що 20 років тому тут було охайне подвірʼя. Росіянка Валентина Сеньків переїхала сюди з чоловіком-українцем і двома синами з-під Петербурга.

Чоловіку залишалось півроку жити, і він захотів тут померти

«Чоловіку залишалось півроку жити, і він захотів тут померти», – каже жінка.

Обміняли російське житло на Львів, а потім – на будинок у селі Гаї, отримали грошову доплату, машину і навіть корову. Чоловік Валентини невдовзі помер, і вона залишилася сама з двома синами. Не доглядала за господарством, корова здохла, синів тримала у замкненому просторі. Кілька днів тому загинув старший син, який єдиний із родини отримав українське громадянство. Він утримував сім’ю.

Антисанітарія вражає

У напіврозваленому будинку – антисанітарія. Чи може це становити небезпеку і самій родині, і їхнім односельцям, ніхто не перевіряв.

Чому за майже 20 років Валентина Сеньків не зробила український паспорт?

«Тільки гроші потрібні, щоб зробити. Таке важке життя. Треба з чогось харчуватись, і так гроші йдуть», – пояснює Валентина Сеньків.

Її 23-річний син Микола у школу майже не ходив, але свідоцтво про 9-річну освіту йому таки видали. Хлопець погано розмовляє, час від часу ходить на якісь підзаробітки, нагадує Мауглі.

Гаївчанка Євгенія Ясельська, яка живе одна і важко працює на городі, жаліє сусідів і приносить їсти, щоб ті не померли з голоду. Найбільше жінка хвилюється за Миколу. «Голодують, не знаю, чи їли сьогодні, чи ні», – каже Євгенія.

«Суп, бульбу, якусь кашу», – перераховує своє сьогоднішнє меню Валентина.

«Тільки подивитись на те все – і можна діагноз поставити. Вона в неділю просить під церквами у Львові на буханець хліба. Тут би треба було їх у якийсь притулок», – каже сусідка.

У селі Валентину називають «ледачою», але люди шкодують і дають милостиню. Працювати так і не навчили.

Кажу їй: поїдемо зробимо документи. Через 4 дні приходить до мене і каже: «Давай «деньгі»

«Я ходила – і не навчиш працювати. Кажу їй, поїдемо зробимо документи. Через 4 дні приходить до мене і каже: «Давай «деньгі». Які «деньгі», вона все хоче, аби їй давали. Не має громадянства, росіянка, не є психічно хвора, але не мудра. Що з такою людиною робити ? Хто візьме в лікарню без грошей? Це замкнене коло якесь, навіть якісь документи зробити – і на те потрібні гроші», – пояснила ситуацію соціальний працівник села Гаї Ольга Кирницька.

Впливу на родину немає

Голова сільської ради села Гаї Зіновія Кіт говорить, що 23-річний хлопець, на її думку, психічно не врівноважений, не йде на контакт.

Ми звертались у соціальні служби, коли той хлопчик не ходив у школу. Він не є агресивний – просто замкнений у собі. Ніде вони на обліку не стоять. Впливу на цю сім’ю ніхто не має

«Ми звертались у соціальні служби, коли той хлопчик не ходив у школу. Він не є агресивний – просто замкнений у собі, сховався б у шпаринку, аби його ніхто не рухав. Ніде вони на обліку не стоять. Невідомо, яким він буде у майбутньому. Впливу на цю сім’ю ніхто не має», – зауважила сільський голова.

Таких родин на Львівщині одиниці, кажуть у департаменті соціального захисту населення Львівської обладміністрації. Не існує законодавчих механізмів, щоб примусити жінку і сина працювати і відіслати на медичне обстеження, зауважила заступник керівника департаменту Оксана Яковець.

Ця родина нічого не зробила за 20 років, щоб мати фінансову допомогу чи утримувати господарство. Жінку не зміниш. Нам треба акцентувати увагу на хлопцеві

«Ця родина нічого не зробила за 20 років, щоб мати фінансову допомогу чи утримувати господарство і хату в належному стані. Жінку не зміниш, бо вона обрала свій спосіб життя. Нам треба акцентувати увагу на хлопцеві, який живе в закритому просторі не тому, що з ним не хотів ніхто спілкуватись, просто мамою бути створені такі умови», – зауважила посадовець.

Однак чому Валентину Сеньків не позбавили материнських прав, коли сини були неповнолітні, коли вони не ходили у школу, жили напівголодні у дикунських умовах? Не зрозуміло, оскільки у селі знали про умови проживання хлопців. Зрештою, двох дочок-близнючок у жінки, згідно з рішенням суду, забрали одразу після народження через неналежні умови для життя. А скільки ще таких сімей на Львівщині, де діти живуть «під замком» батьків, коли їх ще можна врятувати? У департаменті соціального захисту пообіцяли, що з 23-річним Миколою працюватимуть соціальні психологи і, можливо, хлопця відправлять на лікування.

  • 16x9 Image

    Галина Терещук

    В ефірі Радіо Свобода з 2000 року. Закінчила факультет журналістики Львівського національного університету імені Франка. Має досвід роботи на телебаченні і в газеті.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG