Київ – Із 1 червня 2015 року в Україні припинено нарахування спеціальних пенсій, щоб зменшити видатки Пенсійного фонду, дефіцит якого цього року може становити 90 мільярдів гривень. Про це повідомив міністр соціальної політики Павло Розенко. Українські урядовці також анонсували і нову пенсійну реформу, яка, за їхніми планами, запрацює «на повну потужність» з початку 2017 року. Як виживати літнім людям до того часу, чиновники рецептів не дають.
Міністр соціальної політики Павло Розенко визнав, що на сьогодні в Україні кількість пенсіонерів перевищила кількість офіційно працюючих на 500 тисяч осіб. Тобто, на тринадцять з половиною мільйонів пенсіонерів, яким держава має сплачувати пенсії, маємо тринадцять мільйонів осіб, які «легально працюють і сплачують внески до Пенсійного фонду», повідомив журналістам Розенко.
І ця негативна динаміка збережеться у найближчі роки, тож без реформи пенсійної системи державі не обійтись, зазначив Розенко. Виступаючи перед народними депутатами України, чиновник окреслив основні напрямки пенсійної реформи, серед яких – перехід від солідарної до накопичувальної системи.
Розвиток та впровадження накопичувальної пенсійної системи можливий лише на старті економічного підйому України, економіки та заробітних платПавло Розенко
«Ми повинні перейти на нову логіку пенсійного забезпечення, що майбутня пенсія перебуває в руках персонально кожної людини. Нам потрібен, очевидно, час для впровадження пенсійної системи та створення накопичувального фонду. Але найголовніше – розвиток та впровадження накопичувальної пенсійної системи можливий лише на старті економічного підйому України, економіки та заробітних плат», – роз’яснив Розенко.
На сьогодні середня пенсія в країні становить близько 1670 гривень, її розмір зросте приблизно на 13 відсотків з 1 грудня поточного року, відповідно до рішення уряду.
«За квартиру платити – то дідова і моя пенсія ідуть, а жити немає за що» – пенсіонерка
Тим часом, самі пенсіонери вважають, що вони не живуть, а виживають на нинішні пенсії, адже зі збільшенням тарифів (з 1 квітня цього року) фактично вся їхня пенсія буде іти на оплату житлово-комунальних послуг, газо- та електропостачання. Тож пенсіонери шукають можливості для підробітку, наприклад, торгують вирощеними на городах овочами і фруктами, а то і старими речами і книгами. Так, Ольга Митрофанова (пенсіонерка з робочим стажем більш як півстоліття) на дачі висадила яблуні: восени торгує яблуками в одному з людних місць у середмісті Києва. Навесні та влітку пропонує домашнє варення, бо інакше їй не вижити, оскільки чоловік – інвалід.
«За квартиру платити – то дідова і моя пенсія ідуть, а жити немає за що», – розповіла пенсіонерка журналістам.
Подібних історій чимало, і не лише у Києві, зазначають експерти. На їхню думку, пенсійна реформа повинна бути проведена таким чином, щоб її позитивні результати відчули насамперед пересічні українці. Директор Центру суспільно-інформаційних технологій «Форум» Валерій Димов вважає, що успішна пенсійна реформа стане своєрідним «тестом на професійну придатність» для української влади.
«Двадцять років ми говоримо про проблеми пенсійної реформи, про всі ці проблеми, які стосуються Пенсійного фонду з його нинішнім дефіцитом у 80 мільярдів гривень. Ми маємо такі речі, як «зрівнялівка» у пенсіях, а з іншого боку, маємо досі спецпенсії. Але ці проблеми треба не заговорювати», – зазначив експерт на конференції з проблем пенсійної реформи.
На окупованій частині Донбасу пенсіонери вмирають з голоду – волонтери
Окрема проблема – це можливість впровадження пенсійної реформи в анексованому Росією Криму і на окупованих територіях на Сході України. Не зважаючи на заяви Росії щодо нібито підтримки «пенсіонерів Донбасу», тамтешні люди старшого віку потерпають від голоду і скрути. А регулярні «гуманітарні конвої», які Росія відправляє на окуповану частину Донбасу, замість продуктів харчування і ліків для пенсіонерів завозять військову і гуманітарну допомогу місцевим сепаратистам.
Волонтери, які привозять у так звані «ДНР» і «ЛНР» гуманітарні вантажі, заявляють про випадки голодних смертей серед літніх людей. Так, як розповіла журналістам керівник громадської організації «Турбота про літніх в Україні» Галина Полякова, перевезення харчів і медикаментів на окуповані території вкрай ускладнений, і волонтери фіксують голодні смерті літніх людей, позбавлених опіки України.
Це люди, які були жертвами нацизму, яким вже 90 років і більше. Вони потихеньку вмирають, тому що вони не отримують тієї опіки і того харчування, тих ліків, яких вони потребуютьГалина Полякова
«Ми працюємо з людьми дуже похилого віку. Це люди, які були жертвами нацизму, яким вже 90 років і більше. Вони потихеньку вмирають, тому що вони не отримують тієї опіки і того харчування, тих ліків, яких вони потребують. На території, яка зараз не підконтрольна Україні, розташовані 18 будинків для людей похилого віку», – каже Полякова.
Крім того, і на окупованій частині Донбасу, і у зоні АТО пенсіонери фактично позбавлені можливості використовувати продукти харчування з власних городів. На перешкоді якщо не обстріли і заміновані поля, то брак води та електрики.
Пенсіонери «з позитивом» допомагають армії
Водночас, серед українських пенсіонерів вистачає і тих, хто продовжує активне соціальне життя навіть за умов фінансових проблем. На думку таких людей, маленькі пенсії – не причина відмовлятись від активного суспільного життя. Тож за підтримки благодійних фондів українці літнього віку відвідують різноманітні курси, і «гуртки за інтересами». Вони, наприклад, навчаються економно витрачати пенсії, отримують нову спеціальність, або, навпаки, вчать інших пенсіонерів чомусь корисному з власного досвіду.
Так, у Києві волонтери організації «Турбота про літніх в Україні» допомагають пенсіонерам заповнювати документи, необхідні для отримання субсидій на оплату комунальних послуг, а також роз’яснюють літнім людям, які вони мають соціальні права і на які пільги можуть розраховувати.
А ще тисячі українців похилого віку, навіть зі своїми маленькими пенсіями, знаходять можливість зібрати гуманітарну допомогу для українських військових, відвідують поранених бійців у шпиталях, тощо. Групу київських бабусь, які щодня приходять до Головного військового госпіталя з домашніми смаколиками, добре знають і медики, і волонтери, а поранені називають їх ніжно «наші бабуні». Відповідаючи на запитання Радіо Свобода, що спонукає жінок витрачати час, гроші і душевний спокій і відвідувати важко поранених бійців, – кажуть, що їм шкода молодих хлопців, які опинились у горнилі війни.
Ми тут плачемо, от дивимось на цих молодих хлопчиків, і плачемо, і їм допомогти намагаємось
«Ми тут (у госпіталі – ред.) плачемо, от дивимось на цих молодих хлопчиків, і плачемо, і їм допомогти намагаємось», – пояснюють бабусі і категорично відмовляються назвати свої імена – мовляв, вони звичайні пенсіонерки, які роблять потрібну справу.
А у місті Цюрупинськ пенсіонери створили патріотичний пісенний батальйон, збираються у вихідні дні і під українські пісні в’яжуть теплі речі, їздять з патріотичними і народними піснями по всіх військових частинах, розміщених на Херсонщині.
