Доступність посилання

07 грудня 2016, Київ 00:24

Надія Савченко: «Я хочу, щоб скоріше був цей довбаний суд!»


Українська льотчиця Надія Савченко під час засідання Басманного суду. Москва, квітень 2015 року

Українська льотчиця Надія Савченко під час засідання Басманного суду. Москва, квітень 2015 року

«Усі ці суди – втрата часу. Адже в мою провину не вірить навіть останній дурень»

Зоя Свєтова

Розслідування справи за обвинуваченням української льотчиці Надії Савченко в пособництві у вбивстві двох журналістів ВГТРК і в незаконному перетині кордону, завершене. Зараз Надія знайомиться з матеріалами справи в СІЗО «Матроська тиша»

Останній раз я відвідувала Надію місяць тому. Тоді вона щойно вийшла з останнього голодування, була дуже худа, виснажена, ноги – в сильній алергії.

6 червня, коли я знову прийшла до неї в лікарняний блок «Матроської тиші», Надія виглядала набагато краще. Бойовий настрій, палкий погляд. Вона загасила сигарету, запропонувала відсунути розкладені на ліжку паперові іграшки. Надія вирізає орігамі: казку про Буратіно. Вже є пудель Артемон із головою з вати, пофарбованої у чорний колір, вже зроблена черепаха Тортила, Мальвіна та інші маленькі герої.

Про те, для кого вона вирізає дитячий театрик з паперу, що вона побачила у матеріалах справи, чому хотіла б, щоб її судили присяжні, Надія Савченко розповіла «Відкритій Росії».

– Скільки томів Вашої кримінальної справи Ви вже прочитали?

– У справі 38 томів, я поки прочитала 27 томів. Щодня, крім суботи та неділі мене виводять до слідчого кабінету та в присутності слідчого я все це читаю.

– Коли я була в Києві кілька днів тому, я зустрічалася з Вашою мамою Марією Іванівною і вона запитала мене: «А навіщо Надя витрачає свій час і все це читає, нехай просто пише на кожній сторінці: «Брехня, брехня і все!».

Наразі в матеріалах справи немає показань тих свідків, які брали мене в полон

– Так, мама має рацію, але я повинна все це вивчити, хоча вивчати в принципі нічого. У чотирьох томах – протоколи призначення та затвердження різних слідчих до слідчої групи, яка впродовж усього цього часу займалася моєю справою. З нового, що я побачила, – допити свідків. Що цікаво, наразі в матеріалах справи немає показань тих свідків, які брали мене в полон, немає тих, хто нібито знімав мене з тієї самої вишки, з якої, за версією слідства, я нібито стежила за російськими журналістами.

Прочитала свідчення того самого свідка-священика, який про мене несе маячню, що я хотіла «здати полонених на органи»

Я прочитала свідчення того самого свідка-священика, який про мене несе маячню, що я хотіла «здати полонених на органи». Також я читала свідчення тих, хто бачив мене в полоні. Завдання слідства – засудити мене, а не розібратися в тому, що там було насправді. Мені незрозуміло, чому фахівці, які проводили експертизи, не змогли встановити, від якого снаряда загинули журналісти. Експерти дали три варіанти на вибір: справа в тому, що осколки цього снаряда, передані на експертизу, були представлені в трьох видах: ті, що зібрали і принесли в пластиковому відрі, ті, що витягли з тіл убитих, – вони всі різного розміру, – і ще якісь, які зникли, їх знищили під час експертизи. Справа сфабрикована, читаєш її і розумієш це з усією очевидністю.

– Наведіть ще який-небудь приклад.

Мене насильно привезли до Росії з території України. У Воронежі я сиділа в готелі під охороною

– Наприклад, у тому епізоді, де вони розповідають, що я незаконно перейшла кордон. Коли мене привезли до Воронежа і поселили в готелі, де мене слідчий спочатку допитував як свідка, він мені сказав, щоб я написала до ФМС (Федеральної міграційної служби – ред.) заяву з проханням видати мені довідку щодо «моєї особистості», тобто хто я така. Я таку заяву написала, а в справі є допит співробітника ФМС, який говорить, що я особисто до нього приходила, чи то за цією довідкою, чи то за документами. А я нікуди не могла приходити: мене насильно привезли до Росії з території України, а з готелю у Воронежі я ніяк не могла вийти, тому що сиділа в готелі під охороною.

– Чи довго Вам ще знайомитися з матеріалами справи?

– Ще тиждень. Потім справу буде передано до прокуратури для затвердження обвинувального висновку. За законом, прокуратурі на затвердження обвинувального висновку дається місяць.

– Ваш адвокат Марк Фейгін сказав мені, що суд може початися в серпні.

– Якщо прокуратура буде тягнути з передачею справи до суду, а потім суд буде тягнути з призначенням дня першого засідання суду, то так і станеться. Але я не розумію, чого тягнути: якщо розстрілювати, то розстрілювати зараз!

– Адвокати також кажуть, що суд можуть перенести до Воронежа. Що Ви про це думаєте?

Я не можу передбачити божевільного російського правосуддя. Лише б швидше цей довбаний суд

– Я не можу передбачити божевільного російського правосуддя. Знаю тільки, що Воронеж від мене відбоярювався, адже мене з Воронежа сюди перевезли. Мені взагалі фіолетово, де мене будуть судити. Лише б швидше цей довбаний суд.

– Ви знаєте, що Вашу справу не може розглядати суд присяжних? Деякий час тому до закону були внесені поправки: оскільки за звинуваченням у вбивстві для жінок не передбачено довічне позбавлення волі, то жінок, обвинувачених у вбивстві, суд присяжних судити не може. Є ще така версія, що всі розмови про заміну суду присяжних в Росії на суд шеффенів і народних засідателів пов’язані саме з Вашою справою: російська влада не хоче, щоб вас судили присяжні. Чому, як Ви думаєте?

Усі ці суди – втрата часу. Адже в мою провину не вірить навіть останній дурень

– Для мене усі ці суди – втрата часу. Адже в мою провину не вірить навіть останній дурень. Тому мені здається, що суд присяжних міг би мене виправдати.

– Суд присяжних у Росії – це лотерея. Заздалегідь нічого не відомо. Вам залишається тільки чекати. Чи швидко минає час?

– Я сиджу як на голках. Чекаю, що кожну хвилину мені можуть сказати: «з речами на вихід!» Адже мене можуть перевести до СІЗО-6: я більше не голодую, моя вага – 66 кг, майже така, яка була до голодування. Але лікарі вважають, що я ще недостатньо зміцніла: у мене сильно опухають ноги – наслідки тривалого голодування. Потрібно обстеження, щоб зрозуміти причину.

– Ось ці лялечки з кольорового паперу – орігамі, які Ви вирізаєте, – це знову в подарунок якійсь дитині? Минулого разу, коли я була, Ви якихось героїв мультфільмів склеїли з кольорового паперу.

Я отримую дуже багато листів. У день народження 11 травня мені прийшло сто листів

– Так, я роблю героїв казки «Буратіно». Я отримую дуже багато листів. У день народження 11 травня мені прийшло сто листів, а так у мене взагалі за весь цей час накопичилося їх цілих чотири коробки! Мені написали російські волонтери, які беруть з дитячого будинку дитину з ДЦП, і я для неї клею ось цей театрик. Не знаю, чи вдасться йому передати.

– Що Ви думаєте про затримання і про арешт російських офіцерів ГРУ в Україні?

– Я б хотіла, щоб у них були хороші адвокати. А як справи в інших українських в’язнів? Як Юрій Солошенко, якому 73 роки, Олег Сенцов? Ви їх відвідуєте в «Лефортово?»

– Юрій Солошенко дуже сподівається на те, що його обміняють на російських військовополонених, які утримуються в Україні. Родичі йому повідомили, що є якийсь список для обміну і він нібито в цьому списку під номером 3 після Вас і Сенцова. А Олег Сенцов закінчив читати свою справу, справа зараз у прокуратурі. Потім його етапують до Ростова-на-Дону. Там будуть судити.

– Цей список українських політв’язнів я складала. Як депутат Верховної Ради України і делегат ПАРЄ.

– Місяць тому Ви сказали, що тепер, коли більше не голодуєте, Вам потрібен холодильник. Начебто фонд Єлизавети Глінки «Справедлива допомога» повинен був Вам передати цей холодильник. Де він?

– Поки холодильника у мене немає, тому я не можу замовляти собі молочні продукти по інтернету – ніде їх зберігати. Хочеться овочів і фруктів, але їх, здається в інтернет- магазині немає. Сиру твердого, як я люблю, теж немає. Один раз я замовила собі по каталогу згущене молоко – виявилося, що це молоко на пальмовій олії, від нього алергія, і я його їсти не стала.

– Отримати холодильник в СІЗО навіть як благодійну допомогу (а Єлизавета Глінка не тільки Вам купила холодильник, а й ще іншому якомусь ув’язненому), – ціла історія. Оформлення може тривати місяцями. Незрозуміло, чому такі бюрократичні складнощі? Невже в ХХI столітті не можна утримуваних забезпечити нормальними побутовими приладами в такій багатій країні, як Росія?

– Доведеться чекати. У мене немає іншого виходу.

– На прогулянку Ви виходите?

– Ні, мені не подобається прогулянковий дворик, я гуляю по камері.

Зоя Свєтова – російська правозахисниця, член Громадської спостережної комісії Москви

Оригінал матеріалу на сайті російського фонду «Открытая Россия». Друкується зі згоди редакції

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG