Доступність посилання

07 грудня 2016, Київ 17:03

Розсекречення архівів в Україні важливе і для поляків, і для росіян – Адамський


Польські історики сподіваються, що доступ дослідників до таємних документів в Україні проллє світло на невідомі сторінки історії Польщі

Варшава – Відкритий доступ до архівів радянських спецслужб в Україні – це нові можливості не лише для українських істориків, але й для польських. Очікуване розсекречення таємних документів періоду комунізму проллє світло на невідомі сторінки минулого Польщі, а також на перебіг польсько-радянських та польско-українських відносин. Свого часу аналогічні процеси відбувалися у Польщі. Про це Радіо Свобода розповіли польські експерти – архівіст Рафал Лєськевіч та історик Лукаш Адамський.

Рафал Лєськевіч, директор Бюро з надання доступу та архівації польського Інституту національної пам’яті, уважно стежить за змінами, які відбуваються в українських архівах. На його думку, ухвалений Верховною Радою закон про декомунізацію, де, зокрема, сказано про розсекречення архівів радянських спецслужб, потрібно наповнити конкретним змістом. Він вважає, що всі українські архіви колишніх комуністичних силових структур повинні бути передані в архів Українського інституту національної пам’яті. Саме такі процеси відбувалися у Польщі в 1990-ті роки.

Йдеться, передусім, про архів СБУ, але ж є низка інших архів – Міністерства внутрішніх справ, розвідки, Міністерства закордонних справ, які ще не відкриті, а в них також є документи з періоду до 1991 року

«Треба виразно зазначити, що ці архіви ще не є відкритими, – говорить Леськєвіч. – Поки що є один закон, підписаний президентом України кілька тижнів тому. Та це не означає, що дослідники отримали доступ до всіх архівних документів періоду комунізму. Йдеться, передусім, про архів СБУ, але ж є низка інших архів – Міністерства внутрішніх справ, розвідки, Міністерства закордонних справ, які ще не відкриті, а в них також є документи з періоду до 1991 року. Цей процес в Україні щойно розпочинається, я розраховую на те, що фізичне перенесення відомчих архівів силових структур до архіву Українського інституту національної пам’яті розпочнеться швидко», – зазначив дослідник.

Сподіваюся, що швидко розпочнеться їхнє розсекречення, причому, не так, що хтось переглядатиме картку за карткою й вирішуватиме, можна чи не можна надавати документ дослідникам

Говорячи про польский досвід розсекречення архівів колишніх спецслужб, Лєськівіч каже, що це потрібно робити і швидко, і системно. Він сподівається, що в Україні буде саме так: «Сподіваюся, що швидко розпочнеться їхнє розсекречення, причому, не так, що хтось переглядатиме картку за карткою й вирішуватиме, можна чи не можна надавати документ дослідникам, але це відбуватиметься системно, так, як це було в Польщі, тобто все, що передано в Інститут національної пам’яті, є явним і доступним для кожого, хто займається журналістською чи науковою діяльністю».

Польський архівіст наголошує, що держава повинна зайняти однозначну й рішучу позицію у справі передачі архівів комуністичних спецслужб в Інститут національної памяті, інакше процес може затягнутися. Він говорить: «У Польщі ми також мали спочатку труднощі, силові структури, спеціальні служби не хотіли віддавати свої архіви, тож однозначний і категоричний сигнал про те, що це потрібно зробити, може прискорити такий процес».

Розсекречення архівів важливе для для польських, українських і російських істориків

Я мав нагоду, а радше спробував працювати в цьому архіві за Януковича, і тоді була абсолютно інша атмосфера

Історик Лукаш Адамський зазначає, що останнім часом умови для дослідників, які працюють в Україні з документами комуністичних спецслужб, змінилися до невпізнання. Він розповідає, які зміни відбулися в архіві СБУ: «Я мав нагоду, а радше спробував працювати в цьому архіві за Януковича, і тоді була абсолютно інша атмосфера, не було жодної допомоги, мало того, не було навіть матералів, які допомагали б історикам орієнтуватися в архівних фондах, можна було тільки сказати співробітникові, яка тема цікавить, і він сам підбирав документи. А тепер ми маємо так звані архівні описи, і кожен може сам подивитися, які документи, де є».

В Мінську ситуація схожа до тієї, яка є у Москві, тому розсекречення українських архівів дуже важливе для всіх істориків

Адамський наголошує, що багато документів, важливих для дослідників комуністичного періоду, зберігаються в Москві, де вони дотепер засекречені. Проте, зазначає історик, «Є також чимало документів, які були послані в копіях до Мінська чи Києва. В Мінську ситуація схожа до тієї, яка є у Москві, тому розсекречення українських архівів дуже важливе для всіх істориків, для польських, українських, також для російських, бо вони можуть знайти в Україні докумети, які на їхній батьківщині залишаються під грифом «таємно».

Польські дослідники вважають, що в українських архівах є дуже цінні матеріали з історії 20-го сторіччя. Рафал Лєськевіч розповідає, які документи можуть зацікавити істориків із Польщі: «Є кілька сфер зацікавлень, особисто мене цікавили б справи, які стосуються розпрацьовування польского незалежницького підпілля, а також питання волинського злочину. Це, без сумніву, дві теми, які в контексті польсько-українських відносин мають велике значення. Очевидно, це також докумети періоду Другої світової війни, що стосуються репресій НКВС проти тогочасної польскої еліти, або також польских громадян, які після вересня 1939 року стали громадянами Радянського Союзу».

1956 рік, 1970-й, 1976-й, виникнення «Солідарності», яким чином КДБ оцінювало ці ситуації, наскільки це для них було несподіваним. Це ті теми, які, без сумніву, можуть цікавити польських істориків

За словами Лєськевіча, поляків також цікавитимуть документи другої половини 20-го сторіччя. Він говорить: «Без сумніву, цікавими будуть також документи пізнішого періоду, наприклад, ті, в яких ідеться про те, як КДБ УРСР реагувало на важливі переломні події в Польщі – 1956 рік, 1970-й, 1976-й, виникнення «Солідарності», яким чином КДБ оцінювало ці ситуації, наскільки це для них було несподіваним. Це ті теми, які, без сумніву, можуть цікавити польських істориків».

У Польщі була така група осіб, яка до всіх записів у справах Служби безпеки ставилася як до абсолютної правди.Так не можна робити, потрібно ретельно перевіряти всі джерела та інформацію

Лєськевіч вважає, що зацікавлення документами епохи комунізму в Україні зростатиме з року в рік. Причому, наголошує він, з плином часу дослідження істориків, які працюють із цими документами, ставатимуть якіснішими. Для того, щоб грамотно опрацьовувати секретні справи комуністичних спецслужб, потрібен великий досвід. Проте, застерігає Лєськевіч, не можна «захлинатися» документами комуністичної безпеки, тобто інтерпретувати все, що в них написано, як абсолютну правду. «У Польщі була така група осіб, яка до всіх записів у справах Служби безпеки ставилася як до абсолютної правди.Так не можна робити, потрібно ретельно перевіряти всі джерела та інформацію», – сказав архівіст.

Водночас, Лєськевіч наголошує, що розсекречення документів періоду комунізму може вплинути на якість суспільного життя. Колишнім донощикам, співробітникам комуністичних спецслужб буде важче вдавати з себе моральних авторитетів чи претендувати на важливі державні посади. Натомість, жертви комуністичного режиму матимуть докази того, що їх переслідували.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG