Доступність посилання

02 грудня 2016, Київ 22:03

Відкриття архівів в Україні – можливість ширше глянути на історію всього СРСР


Голодомор в Україні 1932-1933 років (архівне фото)

Голодомор в Україні 1932-1933 років (архівне фото)

«Добрі історики розуміють, що чогось такого, як «історична правда», ніколи не буде досягнуто, бо ідеалу не існує» – польський історик

На відміну від польських політиків, польські історики схвально оцінили ухвалення антикомуністичних законів, адже вони побачили в них можливість дізнатися більше про спільні сторінки історії. За словами голови Польського інституту національної пам’яті Лукаша Камінського, «примирення не вимагає, щоб ми дійшли до повної згоди в оцінці минулого. Проте ми повинні зрозуміти позиції і почуття одне одного, а також погодитися щодо базових фактів». Про те, чого очікують польські історики від відкриття архівів спецслужб в Україні, говоримо з польським істориком українського походження Ігорем Галагідою.

– Польські й українські історики, звичайно ж, співпрацювали і раніше, так само, як і польський та український інститути Національної пам’яті. На жаль, в роки правління Віктора Януковича та співпраця поступово завмирала і, можна сказати, протягом останніх років вона просто не існувала. Тепер можливим стало знову зав’язати співпрацю між польськими й українськими істориками на різних площинах. Ми говоримо про доступ до архівів, але також і обмін документами, організацію виставок, організацію конференцій і так далі

– Найцікавіша, звичайно, для польських істориків тема подій на Волині в 1943-44 роках. Наскільки ця тема залишається політизованою у Польщі?

Нема що приховувати, якщо йдеться про польсько-українське минуле, то найбільш тут дражливою справою є полько-українські відносини в роки Другої світової війни

– Нема що приховувати, якщо йдеться про польсько-українське минуле, то найбільш тут дражливою справою є полько-українські відносини в роки Другої світової війни, особливо польсько-українське протистояння власне в період Другої світової війни чи першого повоєнного періоду. Тут немає, звичайно, часу говорити ширше на цю тему, але все ж таки істориків в Польщі та, думаю, і в Україні також можна поділити на таких істориків, які намагаються безсторонньо аналізувати всі ці події, які мали тоді місце. Але також, звичайно, є група істориків, а дуже часто не істориків, але діячів, політиків, якихось активістів, які пробують цю тему політизувати.

– Наскільки у Польщі з повагою ставляться до так званої «інтелектуальної чесності»? Тобто до того, щоб факти визнавати фактами, незважаючи на ставлення до них дослідника?

– Якщо йдеться про істориків – то історик намагається, принаймні, теоретично наблизитися до того, що в історіографії називається «історичною правдою», хоч насправді добрі історики розуміють, що чогось такого, як «історична правда», ніколи не буде досягнуто, бо ідеалу не існує. Натомість, чесний історик повинен прагнути до того, щоб якнайближче до того ідеалу наблизитися, і щоби висвітлити події минулого всебічно і об’єктивно.

Кожен історик бере на себе відповідальність за своє слово, за свої дослідження, відповідає індивідуально.

– Як Ви думаєте, як вплине відкриття українських архівів на польсько-українські стосунки? Зрозуміло те, що говорять історики, що ми дізнаємося більше про факти. Можливо, інтерпретувати факти ми ніколи не навчимося однаково, тому що будемо продовжувати дивитися на ці речі інакше. Але чи це поставить на такий здоровий ґрунт українсько-польські стосунки, на Вашу думку?

– Я би глянув на цю справу трохи ширше. Бо, по-перше, як Ви сказали, відкриття архівів в Україні дозволить ширше глянути на минуле обох народів, а в полько-українському минулому, як я сказав, мале місце також трагічні події.

Завдяки тому дослідники в Польщі, а також інших держав, можуть ширше глянути на історію всього Радянського союзу

Але я тут також бачу трохи ширший аспект, тому що Україна є однією з держав на посткомуністичному, пострадянському просторі, яка відкриває свої документи, свої архіви, і завдяки тому дослідники в Польщі, а також інших держав, можуть ширше глянути на історію всього Радянського союзу.

Тому що в Росії, як ми знаємо, доступ до документів, особливо, спецслужб, є дуже обмежений, останніми роками навіть все більше і більше обмежується. Тому історики, власне, зможуть користуватися хоча б українськими архівами і зможуть досліджувати деякі справи в ширшому пострадянському аспекті, беручи до уваги трохи ширший контекст.

– Наскільки неспеціалісти можуть користуватися архівами у Польщі? Що їм для цього потрібно? Я це питаю, тому що є багато людей, які хотіли би дізнатися про те, що сталося з їхніми родичами в минулому, і хотіли би мати можливість або самим отримати ці матеріали з архіву, або звернутися до фахівців. Як цей процес відбувається у Польщі?

У Польщі є кілька доріг, якими можна дістати дозвіл і корисуватися документами колишніх комуністичних спецслужб

– У Польщі протягом декількох років закон є такий, що є кілька доріг, якими можна дістати дозвіл і корисуватися документами колишніх комуністичних спецслужб.

Перша дорога – доступ до тих матеріалів мають усі люди, які вважають себе постраждалими, тобто ті особи, які були репресовані, ув’язнені, або за ними просто стежили спецслужби. Такі особи можуть звернутися до польського інституту Національної пам’яті, або їхні нащадки можуть дістати інформацію, якщо, звичайно, вона збереглася. Треба пам’ятати, що досить великий відсоток документів було знищено.

Крім того, ознайомитися з такими документами можуть також без жодних обмежень дослідники. Тобто усі професійні історики чи політологи, які займаються науковою роботою, можуть просто прийти, і над цими документами працювати. Але ця дорога не є також закрита для науки. Тому цими документами можуть користуватися студенти, які пишуть різні курсові чи інші роботи, вони мусять мати довідку від наукового керівника, що вони ці документи використають в науковій роботі.

Крім того, до документів мають також доступ журналісти, які бажають описати якийсь фрагмент минулого, вони також мусять мати посвідку від своєї редакції, що вони працюють над якимось текстом. Так що доступ до документів в Польщі є доволі широкий.

  • 16x9 Image

    Марія Щур

    В ефірі Радіо Свобода, як Марія Щур, із 1995 року. Кореспондент, ведуча, автор програми «Європа на зв’язку». Випускниця КДУ за фахом іноземна філологія та Центрально-Європейського університету в Празі, економіст. Стажувалася в Reuters і Financial Times у Лондоні, Франкфурті та Брюсселі. Вела тренінги для регіональних журналістів.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG