Доступність посилання

04 грудня 2016, Київ 06:21

Навіщо Путіну створювати ІДІЛ?


Плакат на акції протесту проти агресії Росії в Україні. Варшава, 27 липня 2014 року

Плакат на акції протесту проти агресії Росії в Україні. Варшава, 27 липня 2014 року

Третя світова війна вже почалася… Це війна тероризму і держав, які його вирішили очолити, проти цивілізованого світу

(Рубрика «Точка зору»)

Нещодавно у ЗМІ промайнула новина про полковника МВС Таджикистану, який пішов воювати на боці «Ісламського халіфату». Він пояснював у своїй заяві причини переходу на бік ісламських терористів ІДІЛ («Ісламська держава Іраку та Леванту») і закликав усіх правовірних мусульман припиняти працювати на невірних у Росії, натомість приєднуватись до армії ісламістів.

Українські мас-медіа, як, втім, і більшість світових ЗМІ, не приділили цій новині особливого значення. А дарма, адже вона має прямий стосунок як до глобального військового конфлікту, який назріває у світі, так і до війни на Донбасі, як до однієї з головних його частин.

Аналітики рідко пов’язують між собою дві війни – українську та близькосхідну, незважаючи на те що вони мають чимало спільних рис. Які? Озвучую:

1. Обидві війни ведуться проти терористичних армій.

2. Обидві терористичні армії формуються переважно з-поза меж країн-учасниць конфлікту, тобто вони інтернаціональні.

3. Обидві терористичні армії підтримує Москва.

Останній пункт, зазвичай, викликає найбільше запитань. І якщо з українсько-російською війною для нас все вже давно зрозуміло, то питання, навіщо Путіну підтримувати ісламський тероризм, потребує аналізу. Здавалось би, «Ісламська держава» воює і проти союзників Росії – режиму Асада у Сирії та військ Ірану в Іраку. Навіщо ж створювати фактично з нуля нове терористичне угруповання, якщо можна використати з тією ж метою авторитарні режими дружніх держав?

Відповідь дуже проста. Насправді згадані держави-союзники не такі вже й дружні і, точно, не є надійними. Незважаючи на декларовану дружбу, кожна держава має власні інтереси, і в будь-якому разі їх просуватиме.

У той же час, безумовною, перевагою терористичних квазі-держав є їхня невразливість до міжнародних санкцій, адже вони формально не є тими державами, територію яких планомірно захоплюють. Більше того, формальні органи влади Сирії та Іраку з ними навіть воюють – щоправда, безуспішно.

Яку практичну користь отримує Росія від військових дій на Близькому Сході?

– Ціни на нафту, у разі військових дій в країнах-експортерах, реагують підвищенням, а підвищення цін, у свою чергу, зміцнює російський рубль. Так, нещодавнє стрімке падіння цін на нафту і газ у світі вже зупинили активні військові дії в Іраку (війна з угрупуванням ІДІЛ) та Ємені (військові дії проти повстанців-хуситів).

– Відволікти увагу Заходу від війни в Україні. Цього Кремлю не вдається досягнути повною мірою, однак частково ми бачимо результати. Так, допомога США для боротьби з «Ісламською державою» в рази більша, ніж допомога Україні у війні з Росією та її терористичними утвореннями на Донбасі.

– Теракти ісламістів у Європі підсилюють позиції правих екстремістів (наприклад, підтримка партії Марі Ле Пен у Франції зросла після терактів у редакції Charlie Hebdo), яких також фінансово підтримує Росія.

– Послаблення національно-визвольних рухів у Росії. Не таємниця, що найсильніші «сепаратистські» рухи в Росії відбуваються переважно серед мусульманських народів. Найбільший потенціал для виникнення потужних рухів за свободу і самовизначення йде на Кавказі та в Татарстані. Переорієнтація ісламських пасіонаріїв із національного вектору на релігійний дозволить суттєво зменшити їхню активність в Росії. Вони поїдуть до своїх братів по вірі.

– «Боротьба» з «Ісламським халіфатом» – це зручний привід для нарощування військової присутності у Середній Азії та глибшої військово-політичної інтеграції держав регіону з Російською Федерацією, чим Росія і займається нині.

– Об’єднавчий центр міжнародного тероризму. У березні Нігерійська радикальна ісламістська організація «Боко харам» поширила аудіозвернення, в якому лідер організації, Абубакар Шекау, складає присягу «халіфу мусульман» Ібрагіму Аваду. Не здивуюсь, якщо найближчим часом до Ісламського Халіфату приєднаються «Аль-Каїда», «Хамас», «Талібан», радикальні угруповання у Ємені та інші ісламістські терористичні організації. Таким чином, Росія отримає потужного союзника, який діятиме суто в її інтересах. При цьому, публічно будь-який зв'язок, як завжди, заперечуватиметься.

ШОС – бджоли проти меду?

Якось зовсім нелогічним виглядає в цьому контексті ініціатива Росії зі створення Шанхайської організації співробітництва (ШОС), одним із завдань якої є боротьба із тероризмом, сепаратизмом та екстремізмом. Але, якщо перефразувати відому приказку, все стає на свої місця. Якщо не можеш побороти тероризм, його необхідно очолити. Саме цим, схоже, вирішила зайнятись Москва…

Відмінність Третьої світової війни від двох попередніх у тому, що її ніхто не буде оголошувати. Вона вже почалася… Це війна тероризму і держав, які його вирішили очолити, проти цивілізованого світу.

Дмитро Сінченко – координатор Всеукраїнської ініціативи «Рух державотворців»

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода

  • 16x9 Image

    Дмитро Сінченко

    Керівник Всеукраїнської ініціативи «Рух державотворців». Раніше працював на посадах речника Всеукраїнської організації «Дебатна Академія», члена Національного комітету кампанії «Молодіжна варта», віце-президента Українського незалежного фонду інноваційного розвитку. У 2009 році був одним із засновників та спікерів Громадської кампанії «Новий Громадянин». У 2011 році долучився до заснування Руху «Чесно». Із 2012 року очолюю Асоціацію політичних наук. Політичний аналітик, блогер, публіцист.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG