Доступність посилання

11 грудня 2016, Київ 16:00

Хто відповість за трагедію збитого на Луганщині літака «Іл-76»?


Від дня загибелі 49 військовослужбовців минув рік, їхні родичі скаржаться, що трагедію не розслідували

Дніпропетровськ – Цими вихідними на Дніпропетровщині вшановували памʼять 49 військовослужбовців, загиблих у збитому рівно рік тому поблизу Луганського аеропорту сепаратистами літаку «Іл-76». Жалобні заходи відбулись у військовій частині, де служили бійці, у Дніпропетровську, де їм встановили меморіал, інших містах, звідки були родом загиблі десантники. Рідні загиблих жаліються: трагедію досі належно не розслідували. Командування частини наполягає: це був трагічний збіг обставин, винних з українського боку немає. Між тим експерти зазначають: закритість інформації у справі про катастрофу літака породжує недовіру до слідства.

Мама загиблого бійця 25-ї бригади Валентина Санжаровець про катастрофу літака, в якому летів її син, рівно рік тому дізналась із телефонного дзвінка свого зятя. Той, військовослужбовець тієї ж бригади, дивом не потрапив на борт літака тієї ночі – захворів. У те, що озброєні сепаратисти збили саме той літак, де був їхній 25-річний Артем, рідні не хотіли вірити. Мати каже: того ж дня українська влада запевнила рідних, що всі винні будуть покарані.

Минув рік, зазначає мати, але жодне прізвище, окрім генерал-майора Віктора Назарова, який за час АТО отримав нагороди і підвищення по службі, а зараз проходить у справі як обвинувачений, не назване. Жінка впевнена: той, хто підписував папери й кому оголосили про підозру в недбалому ставленні до служби, – не єдиний, хто має відповідати за аварію. Вище командування Генштабу і Служби безпеки України, стверджує мати, знало про те, що в Луганському аеропорту неможливо забезпечити півторакілометрову смугу безпечного приземлення, і все одно відправило борт.

Наші хлопці гинуть через їхні необдумані накази. Поки тільки один обвинувачений. Він таке рішення один генерал не міг ухвалити, був хтось іще, хто вище стояв. Хтось покриває це

«Наші хлопці гинуть через їхні необдумані накази. Нічого нам не пояснюють. Поки тільки один обвинувачений. Моя думка, що він таке рішення один генерал не міг ухвалити, був хтось іще, хто вище стояв. Хтось покриває це. Але чому наші хлопці мають гинути?» – зазначає мати загиблого бійця.

Родичі загиблих інформують: із матеріалами справи, розпочатої за фактом загибелі екіпажу та пасажирів «Іл-76», їх обіцяють ознайомити вже цими днями, справа налічує понад 20 томів. Їх привезуть на ознайомлення до Дніпропетровська, кажуть рідні, адже родом з Дніпропетровщини було понад 30 десантників із того літака.

«Збіг обставин» і троє «героїв»

У 25-й повітрянодесантній бригаді, яка під час тієї катастрофи втратила одразу 40 своїх бійців, розказують про деталі трагедії річної давнини. За словами в. о. командира бригади Артема Лучникова, тієї фатальної ночі до аеропорту в Луганську вирушило три літаки з українськими військовими: перший встиг приземлитись, другий був збитий озброєними сепаратистами, пілот третього відвернув машину й приземлився у більш безпечному місці. Командир зазначає: то був трагічний збіг обставин, винних з українського боку немає, за злочин мають нести покарання озброєні сепаратисти – ті, хто безпосередньо стріляв по літаку.

Звільняючи один з населених пунктів, ми знайшли газету «Новоросія», там повністю описуються три «герої», які збили літак, є їхні фотографії. Ми це віддали в Службу безпеки України

«Щодня в нас гинуть люди, так що – зразу винен в Києві якийсь генерал? Ні... Звільняючи один з населених пунктів, ми знайшли газету «Новоросія», там повністю описуються три «герої», які збили літак, є їхні фотографії. Ми це віддали в Службу безпеки України. Є їхні прізвища і вони нагороджені «хрестами Новоросії». Ось троє винних, якщо так розібратись. Це перші особи. А далі – є, звичайно, люди, які на певному рівні – хтось комусь сказав, хтось комусь подзвонив, хтось щось почув», – сказав Радіо Свобода в. о. командира бригади.

«Не зрозуміло, чи може одна людина за все відповідати»

Дніпропетровський політолог Віктор Пащенко каже: то була перша масштабна трагедія в зоні АТО, вона показала, що війна на теренах України не скінчиться швидко й безболісно. Ситуацію зі збитим «Іл-76» чоловік коментує не лише як незалежний експерт. У тій аварії він втратив свого товариша й аспіранта Павла Левчука, молодого талановитого науковця, який незадовго до загибелі захистив кандидатську дисертацію. Віктор Пащенко зауважує: закритість інформації про катастрофу породжує недовіру до слідства.

Закритість, непублічність викликає підозри. Не зрозуміло, чи може одна людина за все відповідати

«Було велике переживання, було нерозуміння, що сталось. На жаль, вже тоді інформаційна підтримка працювала не дуже добре. Ми – родичі, і друзі – деякий час взагалі перебували в непоінформованості. Важко зрозуміти, ми ж не розуміємо, яка там взагалі була механіка: хто за що відповідав. Оця закритість, непублічність викликає підозри. Не зрозуміло, чи може одна людина за все відповідати. Це все викликає природну недовіру. За цей рік ми бачили чимало спроб когось покарати, арештувати, посадити, але до певний конкретних результатів це не призвело. Звідси взагалі недовіра, звідси сумніви, що взагалі хтось буде покараний», – зазначив Віктор Пащенко.

14 червня 2014 року на території Луганської області з переносного зенітно-ракетного комплексу було уражено літак «Іл-76МД». Він загорівся та впав. На його борту перебували 40 військовослужбовців 25-ї бригади та 9 членів екіпажу. Усі загинули.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG