Доступність посилання

08 грудня 2016, Київ 12:30

«Аби лише не стріляли, хочу померти своєю смертю» – голоси окупованих територій


Український військовий стоїть на сторожі, а позаду горить газопровід, який був пошкоджений в результаті обстрілу сепаратистами поблизу Авдіївки, що на Донеччині, 12 червня 2015 року

Український військовий стоїть на сторожі, а позаду горить газопровід, який був пошкоджений в результаті обстрілу сепаратистами поблизу Авдіївки, що на Донеччині, 12 червня 2015 року

«Українці, що живуть на підконтрольних проросійським сепаратистам територіях часто звинувачують у своїх бідах уряд у Києві, однак більшість прагне миру»

Як цивільне населення на сході України виживає у мовах війни? Це одна з тем репортажів кореспондента «Голосу Америки» Деніела Шерфа. Перший його матеріал – про українців, що живуть в підконтрольних проросійським сепаратистам регіонах і часто звинувачують у своїх бідах уряд у Києві. Однак більшість прагне миру, а не втілення сепаратистських гасел про відокремлення від України.

Мешканка Донецька Катерина вже починала засинати, коли щось змусило її підвестися з ліжка – наступної миті в її коридорі прогримів потужний вибух. Жінка каже: звідки прилетів артилерійський снаряд вона не знає, оскільки ті нині носяться ледь не безперервно з усіх боків. Головне – ніхто не постраждав.

«Як вижити? Як врятуватися в цій хатинці? Погреба в мене тут немає, а бігти в літню кухню – мені багато років уже», – каже пенсіонерка.

Місцевий ринок, який також потрапив під обстріл, досі тліє, хоча пожежники приборкали вогонь. Жителі цього району, що неподалік залізничної станції розповідають: артилерійські обстріли тут відбуваються ледь не щоночі.

«Все, про що ми зараз мріємо, – зазначається Катерина, – щоб припинилися обстріли! Я буду голодною сидіти, але щоб тільки не стріляли. Я хочу своєю смертю померти. Не під бомбардуванням, під цим, що тут літає в небі».

В іншому району вважають за краще спати в саморобному бомбосховищі. Баба Маша з родиною живе тут з листопада, коли снаряд потрапив у будинок сусіда, а у її домі вибуховою хвилею повибивало шибки.

«Сподіваюся, скоро вже підемо в дім. Якби війни не було – ми б уже і в цьому розбитому жили», – розповідає мешканка Донецька.

У бомбосховищі ховається й домогосподарка Ірина Батура. Каже: тут знаходили прилисток до 30 дітей. Часом доводилося жити без світла та води.

«Перемир’я сказали, що вже немає, що це вже повне порушення – і сидимо просто, не знаємо, боїмося, не уявляємо, що далі буде взагалі», – розказує Ірина.

Офіційний Київ та Захід звинувачують Росію та сепаратистів у розпалюванні конфлікту, а Батура покладає відповідальність на Порошенка. Каже: українській владі не довіряє.

«Яка тут довіра? Яка тут держава? Вона розпалася. Її немає. І збирати її по клаптиках навряд чи хтось буде. І навіщо збирати, якщо люди вже гноблять її», – переконана жінка.

Але навіть попри недовіру жінка каже, що не проти, щоб Донбас залишився у складі України, якщо політики домовляться: щоб лише припинився вогонь та війна.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG