(Рубрика «Точка зору»)
Катастрофи вимагають організаційних висновків лише тоді, коли система управління працює. Якщо ні, то висновки мають бути іншими, а традиційні заходи «з усунення недоліків і пошуку винних» лише поглиблять кризу і наблизять наступну катастрофу.
Будь-яка випадковість закономірна. По-перше, тому що в спостережуваних системах немає нульових імовірностей – будь-яка подія рано чи пізно відбувається, хоч якою малою її ймовірність є, вона реалізується протягом достатньо тривалого періоду спостереження.
Інший сенс «закономірності випадковості» передбачає, що неправильне або незважене управлінське рішення неминуче призводить до ланцюга помилок, які невпинно ведуть до аварії, або перетворюють неминучу (в першому сенсі) аварію на руйнівну за наслідками катастрофу.
Задача управління ризиками полягає, по-перше, у створенні умов, за яких імовірність хибного управлінського рішення стане мінімальною, а по-друге, у мінімізації наслідків неминучих аварій.
Принципи і цінності
Мабуть, уже навіть мені самому мало набриднути бути занудою і моралістом, але треба ж комусь ним бути серед радикальних і непересічних ораторів. Тому я не втомлююсь повторювати рутинні речі. Успішність будь-якої системної діяльності, а безпека належить до таких, залежить аж ніяк не від рішучості і радикальності керівників, і не від героїзму і самовідданості виконавців, а від їхньої професійної і соціальної компетентності. Причому від соціальної – цінностей, які вони поділяють і якими керуються – не менше, ніж від професійної.
Існують базові цінності, які визначають сталість і успішність сучасних суспільств. Це спроможність до відповідального співробітництва на основі позитивної самоорганізації, це взаємна довіра, з якої виростає відкритість до діалогу і дбайливе ставлення до різноманіття ідей і підходів, це повага до правових механізмів регуляції, як вищого ступеня реалізації свободи. Саме на цих цінностях базується успіх розвинених демократій.
У випадку управління безпекою це означає, що влада – особи, що ухвалюють рішення – мають дотримувати принципів і слідувати нормам, необхідність яких значна частина суспільства вже усвідомлює. Тобто, будувати науково-обґрунтовану, суспільно-орієнтовану модель управління соціально-екологічною безпекою, як компоненту загальнонаціональної інтегрованої системи безпеки.
Правила безпеки
Щоб така система працювала, потрібно дотримуватися кількох простих правил.
По-перше, треба усвідомлювати, що контроль ризиків і управління безпекою спрямовані на людину, на порятунок її від болю і страждань. Це в жодному сенсі не є політикою, бізнесом, або «наданням послуг населенню». Тут немає місця ані ділкам, ані бюрократам.
По-друге, ця діяльність є діалогічною в епістемічному сенсі – вона вимагає відповідей на всі, навіть незручні питання. Всі причини, чинники і рушійні сили аварій мають бути відкрито і прозоро визначені і, за можливості, усунені В іншому випадку, не лише будуть повторюватися катастрофи зі зростаючими наслідками, це може призвести до технологічної деградації цілих галузей або навіть країни. Тому підробляти статистику і фальсифікувати звіти – не лише хибний, але й самовбивчий шлях.
По-третє, ця діяльність не лише має базуватися на науковій основі, вона за визначенням є окремим, добре розробленим науковим напрямом. Тому нехтувати думкою фахівців, «оптимізувати» наукові центри, намагаючись зекономити на базових речах – неприйнятна тактика, яка веде до колапсу управління.
Нарешті, істерика і паніка з будь-якого боку є руйнівним фактором, що веде до збільшення втрат.
Лише послідовне і систематичне дотримування правил допомагає рятувати життя. Як не банально це звучить, але правила, в тому числі (а може і в першу чергу) і етичні, написані нашою кров’ю.
Катастрофа як каталізатор
Катастрофічна пожежа на базі «БРСМ-Нафта» під Києвом є наочним підтвердженням перелічених правил.
Нафтобаза, побудована з порушенням всіх можливих правил, повинна була рано чи пізно спалахнути. А на об’єкті підвищеної небезпеки, що був спроектований і експлуатований без належного контролю, ця аварія була приречена стати катастрофою.
Під Києвом продовжують горіти резервуари з нафтою (фотогалерея)
Питання безпеки в даному випадку полягає не в тому, як працювало конкретне підприємство чи його власник, а як взагалі функціонують подібні об’єкти. Це питання уніфікації законодавства і практики його застосування до всіх учасників ринку, питання відповідальності, відкритості і комунікації. Ринок, в якому близько 20% складає фальсифікат, а правила є результатом непрозорої кланової боротьби, несе, як ми сьогодні пересвідчуємося, летальну загрозу соціуму і середовищу.
Водночас, відомий на даний момент рівень втрат свідчить про неприйнятно низький рівень рятувальних робіт, в першу чергу в частині управління. Що б нам не казали переможні звіти ДСНС, реальна статистика втрат від надзвичайних ситуацій свідчить, що кількість постраждалих і загиблих від техногенних надзвичайних ситуацій зростає – як загалом, так і в перерахунку на одну аварію. Також зростає співвідношення постраждалих до загиблих. А це вказує на втрату управлінської компетентності, яка позначається на проведенні підготовчих і рятувальних заходів.
Фахівці розуміють, що і як відбувається, як, наприклад, горять нафтосховища. Зрозумілим є, як треба діяти, щоб мінімізувати кількість жертв, в тому числі – серед рятувальників. Тому зростання втрат – чіткий показник зниження компетентності управління галуззю. Ця тенденція стала помітна ще з 2010-11 років, і за останній рік нічого не змінилося.
Також паніка, яка з перших годин аварії охопила медіа, засвідчила відсутність адекватних комунікативних навичок та інструментів у влади, неспроможність дати оперативні прогнози розвитку ситуації, розгубленість експертної спільноти і безвідповідальність багатьох журналістів. Влада давно і серйозно зневажає науковими питаннями моніторингу, контролю і прогнозування небезпек, а тому легковажно ставиться до права громадян на інформацію, комунікацій із суспільством, віддаючи це на поталу демагогам і алармістам.
Техногенна безпека є частиною загальної системи безпеки, і кожна помилка спричиняє поглиблення кризи, призводить до системних, ланцюгових наслідків для всієї країни. Відсутність чіткої стратегії управління безпекою, порушення нормативів, фальсифікації, відсутність ґрунтовного фахового аналізу призведуть до професійної деградації. А відтак, і до катастрофічного збільшення втрат у найближчому майбутньому. І, на жаль, навіть справжній героїзм і непогана підготовка виконавців тут не допоможуть.
Ця катастрофічна пожежа, як і наша поточна криза, швидко і безжально висвітлила всі проблеми, від яких, як виявляється, залежить наше виживання. Отже, або ми системно і швидко, кожен на своєму місці, підвищуємо рівень власної соціальної і професійної компетентності, тобто бізнес, влада і суспільство співпрацюватимуть відповідно до світових нормативів, або нас поглине хаос нескінченних катастроф.
Юрій Костюченко – експерт з безпекових питань, провідний науковий співробітник Наукового центру аерокосмічних досліджень НАН України
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
