Доступність посилання

11 грудня 2016, Київ 14:42

«Жодного відведення важкої техніки немає. Їхні танки як стояли, так і стоять» – українські військові у Мар'їнці вважають, що постійні нічні бої – це розвідка

Антон Наумлюк

У зоні конфлікту на сході України, у Донецькій області, закрите для в'їзду селище Мар'їнка, яке залишають жителі. Українські війська з дня на день очікують нового штурму сепаратистів – аналогічна операція була проведена 3 червня. Тоді їм селище захопити не вдалося, проте, як вважають українські військові, спроби будуть повторюватися через стратегічне розташування цього населеного пункту.

Мар'їнка – передмістя Донецька. Позиції сепаратистів розташовані в декількох сотнях метрів від позицій українських військових і прикордонників. Обстріли населеного пункту ведуться з терикону сусідньої шахти «Трудівська», на якій до війни працювали місцеві жителі. Тепер шахта затоплена. До підписання Мінських угод там стояла важка техніка і артилерія, а що коїться зараз, невідомо: сепаратисти перекрили туди доступ.

Шахта «Трудівська»

Шахта «Трудівська»

Колишні позиції українських військових, зруйновані 3 червня

Колишні позиції українських військових, зруйновані 3 червня

Мар'їнка обстрілюється щодня, іноді кілька разів на день. Ближня до Донецька частина передмістя практично повністю зруйнована, але в інших районах живуть мирні жителі. Масово залишати селище цивільні, які не зуміли досі виїхати через бойові дії, почали після 22 червня, коли перспектива повномасштабного наступу сепаратистів стала очевидною.​

Блокпост в Георгіївці перед Мар'їнкою вдається перетнути тільки з вантажем гуманітарної допомоги і в супроводі військових, дислокованих у селищі. І навіть це не завжди – тут пропускають тільки людей з місцевою пропискою. Автобуси між українськими селищами ще ходять, але після початку дії нових правил проїзду лінії зіткнення, до Донецька їх не пускають. У Мар'їнці досі залишається кілька тисяч осіб, які моментально розбирають 300 кілограмів гуманітарного вантажу – в основному продукти та гігієнічні набори. Волонтери роздають анкети однієї з міжнародних організацій, які намагаються моніторити гуманітарну ситуацію в зоні АТО.

Молодий хлопець з позивним «Хохол» показує нам руйнування після обстрілів. Район селища, який прилягає до Донецька, практично повністю знищений, замість будинків – купи цегли і залишки стін. У дворі одного з колишніх будинків, де була укріплена точка українських військових, стоїть стоматологічне крісло. «Напевно приватний кабінет був», – каже «Хохол». Ми йдемо серед величезних кущів троянд, які здаються тут, серед повалених стін з величезними зяючими дірами від «роботи» танків, абсолютно диким видовищем. «Хохол» просить не «світитися» на дорозі, наприкінці якої, якщо придивитися, можна побачити позиції сепаратистів.

На дорозі «Хохол» показує нам втоплені в асфальт хвостовики мін. «А тут розірвалася нова розроблена міна, – показує боєць. – Вона вибухає над землею і під тиском йде вниз». На дорозі на відстані декількох метрів навколо розкидані ями, наче асфальт був м'який і в нього кинули багато великих і дрібних каменів.

«Стрілянина на 12 годину», – передають по рації. Ми завмираємо, і відразу ж починається канонада. Зазвичай короткочасні бої в Мар'їнці починаються вночі і закінчуються до ранку, а обстріли – годині об 11 дня. Цього разу обстріл пройшовся по околиці. Ми зайшли в колишній гараж у дворі розбомбленого будинку. Поки над нами чуються вибухи, «Хохол» розповідає про спробу сепаратистів захопити Мар'їнку 3 червня.

Пішли танки. А ми сиділи і відчували, як земля тремтить від них

«Нас теж брали в кільце, але ми відбилися. 13 годин вели бій, голодні, не виспалися. Їхня артилерія крила всю зону, кожну будівлю. У нас було троє поранених: одному в груди осколок залетів, другому – в голову біля вуха, а третьому – в шию. Ми їх поміняли. Вивели саперів, снайперів. Ми хотіли перегрупуватися і піти в атаку, але їм надійшла команда відступити. Під обстрілом приїхав КамАЗ і забрав їх. Потім пішли танки. А ми сиділи і відчували, як земля тремтить від них. Спочатку ми відбили їхню техніку – БТР, а потім і піхоту. Страшнувато було, дот реально розколовся, в нього точно міни прилетіли. Хлопці контузії отримали легкі, після цього голова боліла», – розповідає боєць.

Під час штурму 3 червня інтернаціональна бригада сепаратистів «П'ятнашка» несподівано для українських військових пройшла до центру селища. По місту стріляли з зеніток і 122-міліметрової артилерії, а піхоту прикривали кілька танків Т-72. Сепаратисти захопили будівлю відділу міліції в центрі, звідки їх потім довго виколупували.

Відділок міліції, звільнений після атаки сепаратистів

Відділок міліції, звільнений після атаки сепаратистів

«Коли 3 червня бомбили, нам дали наказ піти, але наші хлопці на першому, другому і третьому посту стояли до кінця, утримали», – розповідає літній боєць з позивним «Ворон». Він з Херсонської області, в армії добровольцем, вже три місяці в Мар'їнці і не пам'ятає жодного дня без обстрілу. Просить записати, як він передає привіт дружині і чотирьом дітям.​

Очевидно, Мар'їнку дійсно намагаються взяти в кільце. За словами військових на передніх позиціях, до сепаратистів прибуло підкріплення – двісті осіб, які зараз навчаються на місці і під час нічних боїв. Усім в селищі зрозуміло, що сепаратисти накопичують сили перед штурмом. Мар'їнка витягнулася, як язик, до Донецька, а навколо – позиції бойовиків, для яких принципово важливо захопити Курахівську ТЕС. Обороняти селище і рівнинний район за ним, аж до Курахово, важко. Після бою 3 червня бійці не дуже довіряють командуванню, наказ «відступити» багатьма був сприйнятий як спроба здати селище. У неформальних розмовах розповідають про контрабанду, яка йде до «ДНР» під прикриттям офіцерів. Ще менше довіряють тут місії ОБСЄ.

Усі позиції знають, місцеві здають

«Усі позиції знають, місцеві здають. Про кожну хату, яке озброєння, я думаю, всі це знають. Ну так і наші всі їхні позиції знають. Неофіційно іноді бувають домовленості, щоб кілька днів не стріляли. Жодного відведення важкої техніки немає. Їхні танки як стояли, так і стоять. Коло елеватора кілька днів тому «Гради» стояли, це кілометрів за два від нас. ОБСЄ приїжджали одного разу. О восьмій ранку вони були тут, на цій вулиці, і з восьмої ранку не було жодного пострілу. І вони нічого не «побачили», – розповідає молодий хлопець Михайло, який відводить нас вглиб селища з передових точок.

Насправді ОБСЄ, у всякому разі, під час бою 3 червня, реагувала досить оперативно. Рух техніки сепаратистів було зафіксовано днем раніше, але коли почався бій, відповідальні представники «ДНР» виявилися «недоступні» для місії ОБСЄ, представники якої намагалися переконати бойовиків не штурмувати селище з кількома тисячами мирних жителів.

На точці, куди ми приходимо з передових позицій, солдати готують обід. Йде прання в маленькій машинці без віджиму, на багатті компот, каша і якийсь суп, куди кухар кидає курячі стегенця. Кухар – невисокий, худий боєць з прищуром, позивний «Хитрий». Він провів кілька років у тюремному ув'язненні, і відразу після звільнення потрапив на фронт. Якщо в якому-небудь Краматорську втома від війни привела до того, що люди намагаються її просто не помічати, то на передовій, цього неможливо зробити. Війна всюди. Втома виливається в розчарування, невдоволення командуванням, тим, що не можна у відповідь на штурм бойовиків, піти в наступ. Звичайні бійці просто не бачать в цьому сенсу, визнають, що ніякого миру тут не дотримуються.

Поки ми обідаємо, підходить місцевий житель В'ячеслав Ничпорук – він з селища виїжджати не збирається.

Це мій дім, чому я повинен його кидати, якщо це вони до мене прийшли, а не я до них?
За вісім місяців, що тут Україна, у мене, може, разів зо три перевірили документи. А «деенерівці» перевіряють завжди. На тебе дивляться, як на ворога. Якщо вони кажуть, що когось звільняють, то чого вони бояться? Я так розумію – окупант завжди боїться місцевого населення

«Це мій дім, чому я повинен його кидати, якщо це вони до мене прийшли, а не я до них, – говорить він про сепаратистів. – Їх сюди не кликали. Вони кажуть: «Ми вас захищаємо». Від кого? Я працював на «Трудовській шахті», де два місяці стояли «деенерівці», ховали там свою техніку. Зараз сказали: «Поки ми українців звідси не виженемо, ми працювати на шахті не дамо». Бійці їхні весь обладнання, що лишалось, звідти потягли. В принципі, вони не в стані реанімувати шахту, яка була два рази затоплена. Це ж не Україна поставила перші блокпости. Ми тут спокійно жили, нас ніхто не чіпав, а прийшли «деенерівці» і вирішили нас від когось захистити. За вісім місяців, що тут Україна, у мене, може, разів зо три перевірили документи. А «деенерівці» перевіряють завжди. На тебе дивляться, як на ворога. Якщо вони кажуть, що когось звільняють, то чого вони бояться? Я так розумію – окупант завжди боїться місцевого населення».

«Чому українські військові не бояться нас, а товариші «деенерівці» бояться? Раз ви говорите, що це ваша земля, кого боятися?», – каже Ничпорук. За його словами, багато з тих, хто виїхав після початку бойових дій до Росії, повернулися розчаровані: «Вони приїхали і стали претендувати на робочі місця. Звісно, що на них стали дивитися, як на чужинців – з побоюванням і роздратуванням. Ось вони і повернулися. В Курахові, до речі, теж косо на таких дивляться».

Складається враження, що, чим більше мирні жителі, які мешкають у селищах на лінії зіткнення, зазнають обстрілів, тим більше зростає лояльність до Києва. Таке вже було в Маріуполі, де серед жителів району, обстріляного в січні з «Градів», важко тепер зустріти проросійські настрої. В інших районах ще в березні багато жителів чекали приходу бойовиків «ДНР» з надією. «Якщо буде зруйнований будинок, попрошусь до хлопців», – киває на військових Ничпорук. До цього часу покинути Мар'їнку він готовий тільки у випадку якщо з неї виб'ють українські війська.

Уже наступного дня після нашої поїздки Мар'їнка була повністю закрита для проїзду. Місцеві жителі, які ще залишалися в селищі, стали масово виїжджати. Судячи з усього, сепаратисти готуються до штурму. Українські військові та прикордонники в Мар'їнці вважають, що постійні нічні бої – це розвідка. 19 червня була спроба прориву, але її швидко відбили. Після штурму на початку місяця військові постійно чекають продовження боїв.

Оригінал матеріалу на сайті Російської редакції Радіо Свобода

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG