Лев Абалкін
(Рубрика «Точка зору»)
Кримський футбол від окупації півострова Росією постраждав навіть більше, ніж бізнес. Так, важко розвиватися, коли в тебе немає можливості легально користуватись технологіями та міжнародними сервісами. Але ці заборони завжди можна обійти, скориставшись різними юридичними вивертами або формально змінивши прописку компанії чи підприємства. Але це не стосується професійного футболу.
Так, міжнародні грошові перекази в Криму цілком реально проводити через «банки-прокладки» і різні посередницькі схеми. Отримати юридичну реєстрацію в Краснодарському краї також не становить труднощів. Користуватися всіма благами Microsoft, Google, Apple та інших корпорацій можливо, наприклад, освоївши техніку VPN-серверів та імітації якоїсь голландської IP-адреси.
А от із професійним футболом зовсім інша історія.
Цей вид спорту цілком тримається на міжнародній федерації ФІФА, яка володіє фактичною монополією на створення професійних футбольних ліг. Організація контролює паспорти футболістів, їхні трансфертні сертифікати, а права реалізації всього цього документообігу делегує національним федераціям.
І Федерація футболу України (ФФУ), і Російський футбольний союз (РФС) перебувають у юрисдикції УЄФА – європейської континентальної федерації, яка підпорядковується безпосередньо ФІФА. Тому після так званої «кримської весни» виникла дилема: якій з двох національних федерацій доручити управління місцевим футболом?
Не чекаючи відповіді на це риторичне запитання, торік РФС вніс три кримські команди («ТСК» із Сімферополя, «СКЧФ» із Севастополя і «Перлину» з Ялти), які змінили колишні назви, щоб не створювати додаткового конфлікту інтересів з ФФУ, в свою другу лігу – другий дивізіон групи «Південь».
Однак українська федерація надіслала протест в УЄФА, оголосивши, що не давала республіканським клубам дозволу на ігри в російській лізі. Природно, УЄФА скаргу задовольнила, тим самим підтвердивши, що політику в кримському футболі визначає саме ФФУ.
РФС був змушений виключити місцеві клуби з власного чемпіонату. Для республіканського футболу це рішення стало вже другим смертельним ударом за рік: гравцям знову довелось виїжджати на материк (до України чи Росії), залишаючи команди в розібраному вигляді.
На такій сумній ноті історія могла б і закінчитись, якби УЄФА не несло тягар відповідальності за підтримку футболу в усій Європі.
Тому в складних політичних умовах, коли українська федерація просто не може, а РФС не має права працювати в Криму, високі спортивні чини пішли на нестандартний крок – створення окремої республіканської футбольної організації зі спеціальним статусом.
Символ і призначення
Процес формування «Кримської футбольної організації» (КФО – саме так називатиметься «регіональна федерація») ще не завершений. Але її творці планують закінчити з усіма формальностями вже в липні, щоб у серпні провести перший «республіканський чемпіонат» з футболу під егідою УЄФА.
Відразу ж варто відзначити, що КФО контролюватиме «влада» півострова, адже фінансування федерації має здійснюватися з місцевого бюджету і спеціальних фондів Міністерства спорту РФ. Саме такий формат офіційно незалежної організації є єдино прийнятним для УЄФА.
КФО очолить уродженець Криму, колишній професійний футболіст, а нині російський підприємець Юрій Ветоха (який свого часу навіть зіграв кілька матчів за збірну України). Саме він вів переговори з УЄФА разом з кримськими «чиновниками» і керівництвом клубів, а в березні приймав перший візит Франтішека Лавринеца, який опікується регіоном. Під час того приїзду і було ухвалене рішення про організацію незалежного «республіканського чемпіонату».
19 травня, в рамках візиту у відповідь до швейцарської штаб-квартири УЄФА в Ньоні, команда Юрія Ветохи надала перший варіант статуту КФВ, а європейський футбольний союз затвердив формати чемпіонатів і напрями співпраці.
За підсумками тривалого процесу переговорів ухвалили наступні рішення. По-перше, УЄФА практично дистанціюється від питань підтримки професійних клубів. Головне, що вона дає, – це гроші на розвиток футбольної інфраструктури та організацію самого чемпіонату.
По-друге, КФО отримує доступ до документальних баз УЄФА, а також можливість самостійно оформлювати трансфертні сертифікати і паспорти футболістів, що позбавить Крим від тотальної залежності від ФФУ.
По-третє, УЄФА вплутується в цю історію в основному через дитячо-юнацький спорт, адже діти, які проходять футбольну підготовку (приблизно 250 випускників щорічно), не винні в політичній конфронтації, у них має бути шанс стати професійними футболістами, отримавши документи, які визнаватимуть і в Україні, і в Росії, і в усьому світі.
По-четверте, доступ кримських клубів до російської ліги закривається назавжди, максимум, що можливо, – товариські матчі й регіональні турніри. З приводу взаємодій із ФФУ, до речі, ніяких коментарів не було.
По-п'яте, кримські футболісти отримують примарний шанс на участь у європейських турнірах, щоправда, це обговорюватимуть щонайменше за два роки, коли в республіці остаточно налагодяться всі спортивні процеси.
Сенс того, що відбувається
Насправді, КФО створюють в ім'я захисту пріоритету прав людини. Логіка УЄФА наступна: не можна позбавляти людей можливості грати у футбол тільки тому, що хтось вирішив захопити шматок чужої землі, навіть якщо це побічно шкодить стороні, яка згаданий шматок землі втратила.
Прямий тому доказ – специфічна структура «кримського чемпіонату». У ньому візьмуть участь 8 професійних команд, які набиратимуть не за конкурентним принципом, а виходячи з географічних потреб розвитку та підтримки місцевого футболу.
У чемпіонаті будуть представлені Сімферополь, Севастополь, Ялта, Феодосія, Керч, Бахчисарай, Євпаторія та Армянськ. Кожна з міських професійних команд повинна мати свою спортивну школу та дитячо-юнацьку збірну, базу для тренувань.
Чи можлива якась реальна конкуренція між клубами з 350-тисячного Сімферополя та двадцятитисячного Армянська, пояснювати не варто. Наскільки сумно така специфічна територіальна селекція позначиться на якості спорту та перспективах розвитку професійного футболу в Криму, також цілком очевидно.
Проте саме така «географічна» структура свідчить про бажання УЄФА зробити все, щоб юні кримчани могли без труднощів продовжити свою професійну кар'єру в Україні, Росії чи будь-якій країні, переставши бути заручниками божевілля окремих політичних лідерів. Очевидно, що європейські футбольні чини щосили прагнуть залишити двері на півострів відчиненими, незважаючи на бізнес-інтереси, складну геополітичну ситуацію, а також неоднозначні оцінки політичних коментаторів.
Лев Абалкін – кримський політолог
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
Оригінал матеріалу – на сайті «Крим.Реалії»
