Колись на «Слов'янському базарі» були окремі «Дні культури» трьох країн – Білорусі, України та Росії – коли протягом цілої доби в місті відбувалися заходи з національним колоритом, виступали популярні українські, білоруські та російські артисти і діячі мистецтва. Зараз ця традиція пішла в небуття: у програмі з'явилися концерти «Союзна держава запрошує» з виступами російських і білоруських музикантів та художніх колективів.
Представництво України в концертному просторі дуже незначне. Але вітебчани і гості вражені: 10 липня відбувся півфінал 14-го Міжнародного конкурсу виконавців естрадної пісні «Вітебськ-2015», і виступ української співачки Анни Твердоступ почався акордами гімну «Ще не вмерла Україна» – таким чином була аранжована пісня «Тече вода». Уродженка Кіровограда, співачка Анніт (творчий псевдонім Анни Твердоступ) намагалася потрапити на конкурс і раніше, але їй вдалося зробити це тільки цього року, і під час останніх виступів на Батьківщині артистка оголосила благодійний збір грошей на свою поїздку до Білорусі.
Набагато ширше, ніж у концертних програмах, Україна представлена в сувенірному просторі, який розгорнувся на центральних вулицях Вітебська. І популярність широковідомих брендів – вишиванок, віночків, кераміки, інших сувенірних виробів – свідчить про інтерес до країни-сусідки. Вітебчани та гості міста збираються коло павільйонів з товарами не тільки, щоб щось придбати, але і щоб поговорити з торговцями, які приїхали з Чернігова, Вінниці, Івано-Франківська...
Жодної агресії нема звичайні люди не бачать в наших обличчях ворогів-«бандерівців
Гості з України намагаються не зачіпати «політику», говорить продавчиня з Івано-Франківська: «Ми приїжджаємо до Вітебська вже другий рік, і дуже боялися, що розполохаємо білоруських покупців новими цінами. Вишиванки трохи подорожчали, ми просимо в середньому від 750 тисяч до 1 мільйона 200 тисяч (білоруських рублів – ред.) Хтось купує. А найчастіше беруть віночки – вони у нас за цінами від 50 до 100 тисяч. Якщо дізнаються, що ми із Західної України, то починають розпитувати про наше життя. Але жодної агресії нема – звичайні люди не бачать в наших обличчях ворогів-«бандерівців».
Навмисно чи випадково, але сувенірна і промислова торгівля розділилася на зони: товари білоруських виробників продаються частково в павільйонах вздовж вулиці Леніна, російські товари – уздовж Замкової. І тут же продає свою кераміку вінницький майстер-торговець.
Ідеологічних конфліктів немає: господині вибирають посуд, не звертаючи уваги на його «національну приналежність» і красномовні написи «За волю, за долю», або «Козацькому роду нема переводу».
Жовто-блакитні прапорці лише приваблюють покупців, охочих придбати сувеніри або викарбувати пам'ятну монетку. І на вітебських вулицях у натовпі все частіше можна зустріти дівчину у віночку чи хлопця у вишиванці.
Оригінал матеріалу – на сайті Білоруської служби Радіо Свобода
