Доступність посилання

10 грудня 2016, Київ 09:08

У підвалах «ЛНР» може врятувати гумор – колишній полонений


Валерій Макеєв

Валерій Макеєв

Книга Віктора Макеєва «100 днів полону, або позивний 911» – історія українських ув’язнених

Світлана Созанська

Київ – Українських військових, що беруть участь в АТО варто психологічно готувати до можливого полону, каже Валерій Макеєв, який у підвалах «ЛНР» провів три місяці. Адже мозок полоненого завжди повинен працювати, лише так можна вижити і не втратити моральні орієнтири, розповідає він. Після звільнення Макеєв написав та презентував книгу про життя полонених.

У полон черкаський правозахисник Валерій Макеєв потрапив у серпні, коли віз українським військовим харчі. Після трьох місяців у підвалах «ЛНР» та переговорів з бойовиками він опинився на волі. З того часу Валерій Макеєв написав, видав та презентував у Києві, Черкасах та Харкові книгу «100 днів полону, або позивний 911».

Полон, даруйте, зберігся ще зі сталінських часів

«У нас іде війна, яку не називають війною. На війні така складова, як полон не визнається, як така, що може бути. І рівень підготовки до цієї складової, він чи не найнижчий з усіх показників. Полон, даруйте, зберігся ще зі сталінських часів. Саме підхід до цієї складової», – каже Макеєв.

Інформаційний вакуум морально підриває дух полонених

Він наголошує на доцільності психологічної підготовки військових до полону. Зокрема, згадав про закордонний досвід.

Найкращим варіантом був би досвід ізраїльської армії. Якщо військовий потрапив у полон, то він згідно з інструкцією абсолютно чітко знає, що робити

«Найкращим варіантом був би досвід ізраїльської армії. Якщо військовий потрапив у полон, то він згідно з інструкцією абсолютно чітко знає, що робити. Тобто, що він може говорити, а що ні» – зазначає Макеєв.

«Звичайно, в таких умовах триматися дуже важко. У нас було звільнення 10 осіб. Для них, найгіршим було те, що вони абсолютно не мали жодної інформації. Як за такої ситуації хлопцям не зійти із розуму і якимось чином тримати себе у рамках? Ворог, насамперед, допомагає. Хтось дав зателефонувати рідним, сказати, що я тут. І це вже шлях до життя», – додає автор книги.

Молитва надає витримки

За словами колишнього полоненого, більшість ув’язнених у підвалах бойовиків залишаються патріотами і знаходять час та натхнення для молитви і співу державного гімну.

Там ти дуже сильно думаєш про державу. Хлопці пошепки співають гімн, читають Біблію і залюбки спілкуються українською мовою. Вони люблять державу в сотні разів більше, ніж вона їх

«Там ти дуже сильно думаєш про державу. Хлопці пошепки співають гімн, читають Біблію і залюбки спілкуються українською мовою. Вони люблять державу в сотні разів більше, ніж вона їх. Думаю, повинні бути методики, як саме триматись. Але в кожного – щось своє, щось особисте. Є можливість в голові вірші складати – складай. Мозок повинен працювати. Ти повинен дихати. Якщо є можливості, бодай найменші, в системі фізичного навантаження – роби. Думати потрібно не про геройство, а про те, що ти маєш повернутися. Ти потрібний живим. При цьому завжди є якесь табу, нижче якого там не потрібно опускатися», – згадує Макеєв.

Також, за словами колишнього полоненого, у полоні легше вижити, якщо вдається не втратити почуття гумору.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG