Доступність посилання

04 грудня 2016, Київ 16:34

Держава не допомагає волонтерам у пошуку зниклих безвісти на Донбасі – активіст


Неподалік Донецького аеропорту, 14 березня 2015 року

Неподалік Донецького аеропорту, 14 березня 2015 року

В Україні немає спеціалізованої установи, яка б розшукувала зниклих безвісти – Ярослав Жилкін

Галина Дашкевич

В Україні досі не створили спеціалізованого органу, який би займався пошуком зниклих безвісти, зокрема у зоні АТО. За словами експертів, чимало структур в Україні все-таки знаходять зниклих воїнів, але держава жодним чином їм не допомагає. Як наслідок – результативність пошуків не є високою.

За офіційними даними Парламентської асамблеї Ради Європи, більше тисячі людей в Україні зникли безвісти під час війни на Донбасі. Проте Україна не створила жодної організації на державному рівні, яка займалася б винятково таким пошуком.

«Звертається мати зниклого безвісти куди? Вона живе в Луцьку і приходить у місцевий райвідділ міліції. Каже: з моїм сином пропав зв'язок. Вони заводять кримінальну справу. Що далі? Вони що – поїдуть у Донецьк? У них немає на це ані повноважень, ані баз даних», – зазначає голова волонтерської організації «Союз «Народна Пам'ять» Ярослав Жилкін.

Волонтерська організація «Союз «Народна Пам'ять» є єдиною в Україні, яка розшукує і вивозить тіла загиблих із зони АТО. Добровольчу місію організації з пошуку зниклих у народі назвали «Чорний тюльпан».

Та незважаючи на важливість свого завдання, учасники місії часто змушені відкладати поїздки у зону бойових дій через брак коштів. Аби привернути увагу держави до проблеми, Жилкін навіть оголосив у «Фейсбук» про те, що волонтери більше не їздитимуть на пошуки тіл військових. Проте реакції від держави, за його словами, не було жодної.

Коштами допомагають небайдужі

Справа не лише у грошах, а й у підході держави. Держава просто залишила це питання напризволяще. Завдання якось виконують, хтось цим займається і всіх це влаштовує, а насправді безвісти зниклих – сотні, і жодного розуміння, як їх шукати

«Ми хотіли зробити заяву, щоб достукатися, бо всі наші звернення, які ми робили до того, не мали результату. Справа не лише у грошах, а й у підході держави. Держава просто залишила це питання напризволяще. Завдання якось виконують, хтось цим займається і всіх це влаштовує, а насправді безвісти зниклих – сотні, і жодного розуміння, як їх шукати», – каже Жилкін.

Та волонтери місії «Чорний тюльпан» все-таки знайшли необхідні кошти і вже готуються знову їхати на Донбас вивозити тіла українських військових.

«Люди відгукнулися й профінансували те, що нам було необхідно. У нас був несправний транспорт, лиса гума на колесах, потрібні були кошти, щоб скерувати на схід волонтерів. Звичайні люди відгукнулися, хоча грошей ми не просили, й допомогли фінансово», – зазначає Ярослав Жилкін.

Серед знайдених загиблих, каже Ярослав Жилкін, багато тих, яких вважали зниклими безвісти. Трапляються і випадки, коли, на прохання родичів, розшукують інформацію і про живих військових.

«Так просто забути майора?»

З таким проханням до цієї організації звернулася й мешканка міста Золотоноша Черкаської області Леся Шкурко. Її чоловік Олександр – майор 72-ої бригади Збройних сил України. Після нападу сепаратистів поблизу села Сонцеве на Донеччині у липні минулого року військовий потрапив у лікарню в місті Сніжне, яке контролювали бойовики. «ДНРівці» хотіли обміняти Олександра на одного зі своїх, проте до обміну не дійшло.

«П’ятого серпня його просто вивели з лікарні під руку двоє «ополченців» з комендатури, з того часу про нього нічого не відомо», – каже Леся Шкурко.

Леся Шкурко зверталася в Службу безпеки України, до міністерств закордонних і внутрішніх справ, проте її чоловіка поки не знайшли й належної роботи, за її словами, не проводять. У кого ще просити допомоги – дружина зниклого військового не знає.

«72-га бригада великий шмат роботи зробила, там велика кількість хлопців стоїть. І так просто забути майора, на сьогодні йому вже присвоїли підполковника, як так можна? СБУ раніше дзвонила хоч два рази на тиждень і питали, чи є дані про нього? А зараз взагалі ніхто не дзвонить», – стверджує Леся Шкурко.

Зневірившись у роботі державних установ, жінка тепер сподівається лише на допомогу волонтерів.

Втрачати надії не можна

Однак у Службі безпеки України запевняють: у разі втрати зв’язку із кимось із рідних на Донбасі найправильніший шлях – звернутися до Міжвідомчого центру допомоги в питаннях звільнення полонених та розшуку зниклих безвісти при СБУ.

«Ті самі волонтери дуже часто йдуть до нас, після того, як до них звернуться люди, тому що в нас все ж таки більше можливостей для пошуку», – зазначає керівник прес-служби СБУ Олена Гітлянська.

Речниця СБУ також наголошує: пошук зниклого безвісти може тривати місяцями, а той роками. Тому втрачати надії на те, що близька людина знайдеться, не слід.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG