Доступність посилання

11 грудня 2016, Київ 00:53

Я ніколи не покладала великих надій на Мінкульт – Наталія Заболотна


Наталія Заболотна

Наталія Заболотна

Директорка «Мистецького арсеналу» про те, хто має фінансувати українську культуру

Київ – Фінансувати українську культуру за рахунок «внесків соціальної відповідальності» пропонує «Мистецький арсенал». Музейники разом з фахівцями розробили законопроект, за яким українську культуру та соціальні проекти фінансуватимуть представники грального бізнесу та виробники алкоголю і тютюнової продукції. Схожі пропозиції раніше вже звучали від парламентарів та урядовців. Радіо Свобода поговорило з директоркою «Мистецького арсеналу» Наталією Заболотною про те, чим відмінна ця ініціатива, кому в українській культурі зараз найбільше потрібні гроші і чи розраховують культурні менеджери на підтримку відповідного міністерства.

– Два роки поспіль наша команда вивчала досвід прогресивних держав, яким чином вони розбудовують свою соціокультурну сферу. Наприклад, у Британії 19 років тому створили фонд для фінансування на грантових засадах усієї гуманітарної сфери. Кошти надходили до фонду з національної лотереї. За 19 років він профінансував проектів на суму понад 40 мільярдів фунтів стерлінгів. Серед них – реставрація пам’яток архітектури, створення культурного продукту, підтримка юнацького спорту, екологічні проекти.

кось я спілкувалася з Олесем Саніним, і він сказав: «Ти не повіриш, я, українець, знімав у Британії кіно на кошти їхньої лотереї»... Основою нашої концепції – створити фонд в Україні, який функціонував би на грантових засадах

Якось я спілкувалася з Олесем Саніним, і він сказав: «Ти не повіриш, я, українець, знімав у Британії кіно на кошти їхньої лотереї». Ми також використали досвід Естонії, де такий фонд заснували десять років тому. До нього надходили кошти не лише від грального бізнесу, але й від виробників алкоголю і тютюну. Тож основою нашої концепції – створити подібний фонд в Україні, який функціонував би на грантових засадах. Позивачем грантів міг би стати той же «Мистецький арсенал», який вже десять років не будується.

– Як забезпечити прозорість роботи такого фонду?

Голову правління фонду буде призначати наглядова рада, тобто ця людина не буде «спущеною згори»

– Голову правління фонду буде призначати наглядова рада, тобто ця людина не буде «спущеною згори». На конкурсних засадах обиратимуться експерти за напрямами фонду – культурний продукт, історична спадщина тощо. Проекти розподілятимуться за цими напрямами і пропонуватимуться для затвердження фінансування. Затвердити може наглядова рада, яка складатиметься з 15 осіб – представників громади. Головна перевага нашого законопроекту у тому, що він дозволить не затягувати реалізацію важливих проектів на роки. Зараз свою стратегію розвитку культури пропонує Кириленко, ініціативна група «Культура 2025» також працює над цим. До речі, остання дуже нам імпонує, оскільки у їхній стратегії чітко визначені основні вектори і засади. Ми розуміємо, що у наш плинний час не можна розробити сталу концепцію, за якою можна буде працювати наступні десять років, це має бути гнучкіша система. Але стратегія «Культури 2025» може стати базовою для визначення напрямів, за якими будуть фінансуватися конкретні проекти в різних регіонах.

– На які обсяги фінансування ви розраховуєте і коли такий фонд може розпочати роботу?

Фінансування фонду має два напрями: внесок соціальної відповідальності з соціально шкідливих видів бізнесу, легалізацію якого зараз активно лобіюють парламентарі, та благодійні пожертви

– Фінансування фонду має два напрями: внесок соціальної відповідальності з соціально шкідливих видів бізнесу, легалізацію якого зараз активно лобіюють парламентарі, та благодійні пожертви. Внесок соціально шкідливих видів бізнесу складатиме близько 10 відсотків їхнього прибутку. Також ми запропонували Міністерству фінансів розщеплення акцизу – ми пропонуємо, щоб фонд фінансувався трьома відсотками акцизу, але Мінфін більше схиляється до одного відсотка. Звісно, виробники не у захваті від формулювання «соціально шкідливий бізнес», але ми чекаємо хороших результатів і пропозицій від громадськості. Я сподіваюся, що наш закон буде винесено на раду реформ при президентів України. Дуже хотілося б, щоб парламент відкрився соціальними і культурними потребами суспільства. Якщо він пройде швидко, то зможе розпочати роботу вже до Нового року.

– У законопроекті вже закладені пріоритетні напрямки фінансування. Якими потребами вони визначені?

Ми плануємо спрямувати наші зусилля на підтримку освіти, створення осередків культурного розвитку

– Наш головний пріоритет – це люди. У провідних державах світу є таке поняття, як human security, коли основним є всебічний розвиток кожної особистості. Те, що відбувається у Криму і на Донбасі – це результат того, що країна ніколи не цікавилася своїми людьми. Людей використовували як сировину, що добуває сировину. Нічого, окрім жорсткого внутрішнього фронту, від цього не можна чекати. Ми плануємо спрямувати наші зусилля на підтримку освіти, створення осередків культурного розвитку.

– Взимку голова Комітету Верховної Ради з питань культури Микола Княжицький вже пропонував подібний законопроект. Чим відрізняється ваша ініціатива?

– Я не встигаю відслідковувати і відхилятися від якихось пропозицій, які звучать у медійному просторі. Чудово, коли є бажання, але зараз настав час конструктиву. Я не вірю у слова, я вірю у концепції. Чиновники працюють на процес, а ми – на результат.

– Чи підтримує ваш законопроект Міністерство культури?

Я зустрічалась із В’ячеславом Кириленком і розказала, що ми оголосили громадське обговорення законопроекту. Він взяв у мене документи, сказав: «Добре, я почитаю», і за чотири дні оголосив, що розробив концепцію соціокультурного розвитку, на чолі якої має стояти фонд кіно, який буде фінансуватися за рахунок грального бізнесу. Такого зухвалого рейдерства ідей я не очікувала

– Я ніколи не покладала великих надій на Мінкульт. Наш проект не народився за тиждень, ми працювали над ним два роки. Наталія Яресько включила нас у міжвідомчу робочу групу із розробки законів про гральний бізнес як адвокатів культури. Два тижні тому я зустрічалась із В’ячеславом Кириленком, він сам мене запросив. Я розказала, що ми оголосили громадське обговорення законопроекту. Він взяв у мене документи, сказав: «Добре, я почитаю», і за чотири дні терміново скликав колегію Мінкульту і оголосив, що розробив концепцію соціокультурного розвитку, на чолі якої має стояти фонд кіно, який фінансуватиметься за рахунок грального бізнесу. Такого зухвалого рейдерства ідей я не очікувала. (Радіо Свобода звернулося до Міністерства культури з інформаційним запитом з проханням роз’яснити ситуацію. – ред.)

– Відмова від проведення Другого київського бієнале – це також наслідок пасивності Мінкульту?

У нас були усі правові засади для скасування бієнале

– Я була головним ініціатором бренду бієнале у нашій країні і пройшла усі кола пекла, організовуючи Перший київський бієнале. Зробити міжнародний форум без грошей неможливо. Я сказала кураторам, що коштів не буде. Ані попередній Мінкульт, ані Криленко не збиралися їх виділяти. Куратори стверджували, що мають потужні зв’язки з європейськими інституціями, які готові надати гранти. Гроші мали надійти взимку, але підтверджень не було. Тим часом куратори вимагали підписувати десятки угод з художниками, галереями, страховими і транспортними компаніями. Звісно, я не могла цього зробити. Окрім того, ми не могли ризикувати життям художників – ніхто не знав, скільки триватиме війна. У нас були усі правові засади для скасування бієнале. Не хочу давати оцінку подальших дій кураторів, але є підозра, що вони вже отримали гранти на момент скасування нашої угоди. Вони просто взяли чужий бренд. «Київська школа» – це була наша ідея.

– Розкажіть про наступний проект «Мистецького арсеналу».

20 серпня ми відкриваємо велику виставку робіт колекції Ігоря Дяченка

– 20 серпня ми відкриваємо велику виставку робіт колекції Ігоря Дяченка, який нещодавно помер. За своє життя він зібрав потужну колекцію українського авангарду, серед яких – Малевич, Екстер, Петрицький, і був дуже дружнім до «Мистецького арсеналу». Ця колекція зараз зберігається у нас. Успадкувати її має його дружина, але вже зараз до нас приїздять антиквари, якісь невідомі родичі Ігоря Дяченка і навіть колекціонери з Британії, щоб купити ці роботи. Ми, утім, дуже сподіваємось, що коли за півроку вдова колекціонера отримає право розпоряджатися спадщиною, вона передасть колекцію у власність держави.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG