Доступність посилання

03 грудня 2016, Київ 04:21

Де межа між символом тоталітаризму і пам'яткою історії?

Київ – Понад 800 населених пунктів в Україні буде перейменовано відповідно до законів «про декомунізацію», які Верховна Рада ухвалила навесні. Президент Петро Порошенко підписав ці закони у травні. Кількість пам’ятників, монументів і пам’ятних знаків радянським вождям, які треба зносити, обчислюється десятками тисяч по всій країні. Щоправда, радикально налаштована молодь ось уже кілька років проводить власну «декомунізацію», не чекаючи парламентських рішень. «Жертвами» молоді стали понад сто пам’ятників Володимиру Ульянову з позивним «Ленін» та інші радянські керманичі. Тим часом, науковці пропонують менш радикальний варіант: не трощити, а зносити монументи і збирати їх в одному місці, створювати «парки історії тоталітаризму», як це зробили у багатьох країнах Європи.

17 травня цього року президент України Петро Порошенко під час вшанування пам’яті жертв політичних репресій закликав усіх, хто виступає проти декомунізації, «почути, до чого взивають жертви комуністичного терору». Очистити Україну від символів тоталітаризму потребують і нинішні покоління українців, зазначив Порошенко.

«Ми відчуваємо відповідальність за живих, за тих, хто нині будує нову демократичну Україну. І Україна має стати заможною і квітучою в ім’я світлої пам’яті тих, чиїми життями написана наша історія», – заявив Порошенко.

Щоправда, пересічні українці «очищають» державу від численних монументів, меморіальних дошок, символів радянського тоталітаризму від початку 1990-х. І якщо пам’ятник Леніну в Києві упав у грудні 2013 року під тиском кількох сотень учасників Революції гідності, то задовго до цього під тиском громадськості влада перейменувала площу Жовтневої революції на Майдан Незалежності. Тоді ж звідти вивезли скульптурну групу «борців за пролетарську революцію».

Експерти вважають, що радянських «ідолів» варто демонтувати у рамках законів «про декомунізацію», а не чекати, допоки їх повалять чи розтрощать радикально налаштовані українці. Після цього не завадить перевезти в одне місце, створивши таким чином Національний парк історії тоталітаризму. Подібні парки створені і працюють, приносячи прибуток, у Литві й Угорщині, зазначають фахівці.

Сергій Рябенко, радник з правових питань Центру досліджень визвольного руху, при цьому вважає, що перш ніж демонтувати радянську символіку, варто визначити її історичну цінність. Адже той-таки пам’ятник або оздоблення будинку може бути внесене до реєстру пам’яток історії та культури. У цьому разі його обходить закон «про декомунізацію», зазначив експерт.

Якщо зірка є без прив’язки до серпа і молота, і це просто зірка, то вона не підпадає під положення цього закону – тобто, зірки як такі не мали би чіпатись

«Чи потрібно демонтувати, наприклад, зірки з адміністративних будівель? Якщо зірка є без прив’язки до серпа і молота і це просто зірка, то вона не підпадає під положення цього закону – тобто зірки як такі не мали б чіпатись», – пояснив Рябенко в ефірі Радіо Свобода.

Свої ідеї щодо створення музеїв або парків радянського тоталітарного мистецтва мають мистецтвознавці. Так, фахівці мистецького фонду «Ізоляція» запропонували проект щодо створення музею радянського мистецтва. Про це Радіо Свобода повідомила арт-менеджер «Ізоляції» Євгенія Моляр.

Монументальні пам’ятники можна зняти і перенести в окремий музей, а монументальну мозаїку не можна, тому що руйнується весь архітектурний ансамбль

«Це абсолютно необхідна річ – створення такого музею або парку радянської скульптури, радянського мистецтва. У чому полягає ідея фонду «Ізоляція» і нашого проекту? У тому, що всі ці питання мають вирішувати експерти. Всі рішення – щодо демонтажу монументів, знищення радянських барельєфів на фасадах будівель і перейменування вулиць – повинні вирішувати експерти. Не маючи рішення, що є мистецтвом, ми нічого не можемо чіпати. Так, монументальні пам’ятники можна зняти і перенести в окремий музей, а монументальну мозаїку не можна, взявши як частину одного цілого, просто прибрати, тому що руйнується весь архітектурний ансамбль», – наголосила Моляр.

Допоки науковці, міська влада, громадськість збирають базу даних щодо кількості й історичної цінності того чи іншого об‘єкту радянської доби, на місцях почались роботи з демонтажу монументів, перейменування міських вулиць і цілих комплексів. Так, у Києві 16 липня Меморіальний комплекс «Національний музей історії Великої вітчизняної війни» перейменований на «Музей історії України у Другій світовій війні». За словами міністра культури В’ячеслава Кириленка, рішення ухвалене відповідно до реалізації законів «про декомунізацію» з урахуванням результатів громадських обговорень і подання від працівників музею. У міністерстві не виключають, що територія довкола Меморіального комплексу стане однією з площадок, де розмістять об’єкти майбутнього парку історії тоталітаризму.

Україна має позбутись пам’яток радянської доби чимшвидше, вважає український дипломат і громадський діяч, колишній міністр закордонних справ Володимир Огризко. У розмові з Радіо Свобода він навів приклад Німеччини, котра свого часу пройшла «горнило» денацифікації, а пізніше і декомунізації.

«За підсумками Другої світової війни все було зроблено швидко і жорстко. Мені здається, німці висновки зробили належні. А от з декомунізацією склалося складніше, цей процес у силу ліберальних речей, які є притаманними для будь-якого демократичного суспільства, на жаль, не був проведений до кінця. Тому ми нині бачимо у Німеччині доволі сильні ліво-центристські і ліво-радикальні сили, які є нащадками комуністичних рухів», – зазначив Огризко.

Це треба робити швидко і жорстко, і це треба робити безапеляційно

І порадив українцям проводити декомунізацію якнайшвидше і в повному обсязі, без огляду на заяви вітчизняних лівих сил та їхніх європейських партнерів або ж російських керманичів.

«Це треба робити швидко і жорстко, і це треба робити безапеляційно», – вважає Огризко.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG