Доступність посилання

09 грудня 2016, Київ 17:42

«Гра з продуктами призведе до революції» в Росії – російська активістка


В російських магазинах ще є «заборонена їжа»

В російських магазинах ще є «заборонена їжа»

У Росії починають знищувати їжу, яка потрапила під «харчове ембарго»

Євгенія Назарець

Уже майже 300 тисяч росіян підписали петицію проти знищення імпортних продуктів, що потрапляють під «санкції-відповідь» і з 6 серпня підлягають ліквідації, згідно з указом президента Росії Володимира Путіна. Головні вимоги: скасувати указ про знищення їжі і ухвалити закон про безоплатну передачу продуктів та товарів народного споживання нужденним категоріям громадян Росії. Однак влада і частина населення, яка вітає антизахідну риторику Кремля, навряд чи почують ці заклики.

На петицію вже відреагував Кремль: за словами прес-секретаря президента Дмитра Пєскова, «достовірність» підписів викликає сумнів. У середу голова «Россільгоспнагляду» заявив, що з моменту підписання указу про знищення їжі імпорт заборонених продуктів до Росії вже впав удесятеро. Як повідомляє «Газета.ру», в четвер перша партія сиру, що потрапила під ембарго, вагою 7 тонн буде знищена в Бєлгороді. Дві фури томатів європейського походження планють знищити у четвер у Смоленській області на полігоні твердих побутових відходів в Краснинському районі, повідомила «Інтерфаксу» прес-секретар управління «Россільгоспнагляду» у Брянській і Смоленській областях Світлана Земченкова.​

В Оренбурзі в четвер буде знищено 20 тонн сиру. Прес-секретар «Россільгоспнагляду» Юлія Мелано розповіла журналістам, що йдеться про сир марки «Російський» латвійського виробництва. Вантаж прибув з Казахстану на машині з казахськими номерами. Його «зроблять непридатним» і «знищать механічним способом».

Знищення імпортних продуктів у Бєлгородській області. 6 серпня 2015 року

Знищення імпортних продуктів у Бєлгородській області. 6 серпня 2015 року

Однак комусь вдається врятувати свій товар від знищення. Як повідомляє той же «Інтерфакс», водій фури з помідорами, затриманої в ніч на четвер на російсько-білоруському кордоні, викрав свій автомобіль прямо з митного посту і поїхав назад до Білорусі – коли дізнався, що томати підпадають підлягають знищенню, оскільки «під час огляду вантажу було виявлено відсутність маркування на упаковці і виявлені сліди зриву етикеток». Менше пощастило затриманим на тому ж кордоні персикам та нектаринам – 73 тонни фруктів будуть знищені в четвер.

Ембарго на імпорт багатьох продуктів харчування російський уряд ввів у відповідь на європейські та американські санкції, які були зумовлені російською анексією Криму і участю Росії у збройному конфлікті в Україні. 4 серпня прем'єр-міністр Росії Дмитро Медведєв повідомив, що уряд може звернутися до президента з пропозицією розширити ще список держав, проти яких може бути введено «харчове ембарго».

Президент Росії Володимир Путін наприкінці липня наказав знищувати знайдені «заборонені» продукти прямо на кордонах країни, щоб не допустити їхнього продажу. Саме ця вказівка глави держави набуває чинності 6 серпня. Вилучення харчових продуктів та їхня ліквідація або ж «приведення їх в непридатність», як уточнюють чиновники Росспоживнагляду і російського Міністерства сільського господарства, будуть робитися усіма способами, передбаченими законом. Будь-яку їжу, що потрапила до «чорних списків» або ж просто «підозрілу», будуть спалювати, чавити бульдозерами, закопувати тощо, причому не тільки на кордоні, але й по всій країні.

«Це – божевільна ідея, дурна і підла, – сказав про знищення продуктів настоятель одного з московських храмів Олексій Умінський. – Ці продукти можна розподіляти через благодійні організації, які допомагають незаможним, безхатькам, біженцям, літнім людям».

Таку ж пропозицію висунула на сайті change.org під назвою «Лист президенту» активістка Ольга Савельєва. 5 серпня сайт change.org оголосив про початок нової акції «Дзвінок президенту», в рамках якої пропонується знайти в інтернеті телефонні номери чиновників, депутатів і повідомити їм про петиції. Савельєва уточнює, що петиція має хештег #недавиеду; створена також електронну адреса nedaviedu@gmail.com, куди будуть надходити всі останні новини кампанії.

В інтерв'ю Радіо Свобода Ольга Савельєва підкреслила, що пропозиція скасувати указ про знищення продуктів, що потрапили під російське ембарго, продиктована ще й зневірою в те, що він буде виконаний. Вона побоюється, що імпортна їжа не буде знищена, а потрапить на столи корупціонерів і їх наближених:

– На фото у Facebook Ви – з георгіївською стрічкою. Так зазвичай позначають себе патріоти, які готові вітати будь-яке рішення президента Путіна. Ви ж критикуєте його указ про знищення заборонених імпортних продуктів.

– Так, я патріотка Росії. Але при цьому не все в країні мене влаштовує, не все влаштовує в діях уряду і президента. Ми всі – буквально в шоці, і в Росії, і російські громадяни за кордоном, з якими я листувалася у Facebook через цей указ. Багатьо хто вважає, що навряд чи продукти будуть знищуватися, знаючи нашу систему, знаючи, як це все працює, знаючи, що це буде, нібито, відбуватися десь далеко, в якихось терміналах, куди навряд чи звичайні жителі зможуть підійти і подивитися, як конкретно це відбувається. Навіщо знищувати якісь дорогі сири, свіжі фрукти і овочі?! Хто це буде робити? Звичайно ж, більшість жителів, які підписують петицію, так і пишуть: все це придумав новий міністр сільського господарства Олександр Ткачов для якогось додаткового збагачення. До нього довіри у росіян мало.

Люди не можуть собі просто дозволити купити елементарні продукти харчування. І як можна у цій ситуації брати і тупо знищувати їжу?! Це найбезглуздіший указ, який було ухвалено в історії Росії

Мені так боляче від того, що країна скочується незрозуміло куди. Люди не можуть собі просто дозволити купити елементарні продукти харчування. І як можна у цій ситуації брати і тупо знищувати їжу?! Мені здається, це просто найбезглуздіший указ, який було ухвалено в історії Росії.

– Ви вірите, що ваша петиція вплине?

Не варто керівнику країни, якщо він не хоче отримати собі щось на зразок Майдану, грати з продуктами для населення, коли в державі – економічна криза

– Щодо цього закону, сказати, що я впевнена на 100 відсотків, що петиція буде дієвою – мені це складно передбачити. Я бачу три організації, які займатимуться знищенням продуктів, і, можливо, вони вже якось до цієї справи «долучилися», цей процес їм до душі. Вони будуть дійсно їх знищувати? У мене великий сумнів. У багатьох громадян, які підписали, теж є сумніви. Тим не менш, я все-таки вірю, що якийсь здоровий глузд у нашої влади повинен бути. Мені все-таки віриться, що ми не будемо йти далі у бік «Палати №6». Це може підігріти ситуацію як у відносинах з іншими країнами, так і всередині Росії. Продукти – це дуже небезпечна тема. Не варто керівнику країни, якщо він не хоче отримати собі щось на зразок Майдану, грати з продуктами для населення, коли в державі – економічна криза. Я побоююся, що така політика призведе до чергової революції, яка невідомо чим закінчиться.

Лев Рубінштейн

Лев Рубінштейн

Можна тільки гадати про те, що коїтьмя в умах російських політиків, які вирішили знищувати західні продукти замість того, щоб роздати їх малозабезпеченим, і в головах тих громадян, хто палко і агресивно вітає це рішення, як і будь-які інші антизахідні випади і заклики з Кремля. Так вважає літератор і публіцист Лев Рубінштейн, який добре пам'ятає, на відміну від багатьох, і напівголодний повоєнний час, і радянські черги, і культ «дефіциту» та «іноземної їжі», і анекдоти на цю тему багатьох минулих десятиліть. Він додає, що в нелюбові російської влади до «іноземної їжі», до продуктів харчування є щось фрейдистське:

У більшості росіян взагалі простежується ставлення до їжі, частково, як до сексуального об'єкту

– У них олюднення їжі сягає давніх традицій, оскільки історично Росія завжди була країною, яка трохи недоїдала. Мабуть, у більшості росіян взагалі простежується ставлення до їжі, частково, як до сексуального об'єкту. Мені це вперше спало на думку, коли я став помічати в різних сучасних меню зменшувальні суфікси в назвах страв. Там все дуже ласкаве: «оселедчик з картопелькою» тощо. І я подумав: або це ставлення як до дитини, або як до сексуального об'єкту.

– У Радянському Союзі наявність в холодильнику іноземної ковбаси, сиру – взагалі закордонних ласощів визначало статус. Ковбаса – це був культовий об'єкт, тотемний символ. Якщо нинішня влада бачить своє коріння в радянському минулому, як вони можуть не розуміти, що створюють своїми руками знову культ забороненого, який частково радянську імперію і згубив?

Глибинне радянське виховання передбачає не те, що «у тебе повинно все бути», а те, що «у тебе повинно все бути, а в інших – ні!»

– Глибинне радянське виховання передбачає не те, що «у тебе повинно все бути», а те, що «у тебе повинно все бути, а в інших – ні!» Ось у чому справа! У них цей горезвісний хамон або камамбер будуть, а в інших не буде. Я добре пам'ятаю час, коли людина раділа не тому, що у неї є джинси, а тому, що тільки у неї є джинси з усієї компанії. Це дуже важлива річ, це чисто радянська, незрозуміла західній людині, психологія. Що стосується знищення – ніхто з них не стратег. Вони думають про сьогоднішній день, по-перше. По-друге, не треба їм приписувати зайвий розум – у них той розум, який є, тобто ніякого, і пам'ять у них коротка. Вони абсолютно не пам'ятають, що було, а якщо пам'ятають, то вважають, що це їх не стосується, що сьогодні – це одне, а вчора було інше. Це наступ все на ті ж граблі, але на цьому «наступі на граблі», власне кажучи, вся радянська і російська історія ХХ століття і тримається. Навіщо владі приписувати якісь таємні задуми? У неї немає жодних задумів, вона діє відповідно до сформованого в головах стереотипу.

– Ви належите до післявоєнного покоління. У Вашій молодості, в 50-х роках, публічне знищення будь-яких продуктів, їжі вважали б чим? Ідіотизмом, мерзотством, святотатством? Навіть якщо вони, як після війни говорили, якісь «фашистські», як і зараз модно знову говорити, чи «трофейні»?

– Моє покоління відрізняється від усіх попередніх тим, що воно перше, яке все-таки справжнього голоду не знало. Але всі нескінченні розповіді дорослих були саме про це! Тому що були жінки, які пережили блокаду. Був батько, який воював на Ленінградському фронті і розповідав, як солдати там гинули більше від дистрофії, ніж від снарядів. Моя мама в юності жила в Україні, тобто вона пережила той самий Голодомор, на щастя, не в селі, а в місті, але там це не дуже відрізнялося. Тому для мене це – важлива проблематика. І що таке викинути хліб на смітник?! Я з дитинства знав, хоча я не голодував і картки були скасовані невдовзі після мого народження, але я ріс на тлі нескінченних спогадів. Звичайно, нинішні санкції до голоду стосунку все-таки, я сподіваюся, не мають. Вони мають стосунок до дефіциту. Мабуть, дефіцит – це неодмінний фон і неодмінна умова тоталітарної життя.

– Більша частина нинішніх жителів Російської Федерації все-таки повинна пам'ятати Радянський Союз. Що у них зараз в головах, як Ви думаєте, коли вони кричать: «Нам польська картопля не потрібна, нам іспанські помідори не потрібні, норвезька риба, європейська шинка, сири не потрібні»? Вони тверезо оцінюють зростання цін, стан російського вітчизняного сільського господарства? У завтрашній день вони можуть заглянути?

– По-науковому це називається шизофренія, роздвоєна свідомість. Ці розмови про те, що нікому нічого не потрібно – це окремий процес, який жодним чином не пов'язаний з реальними життєвими установками. Людина може радісно кричати, що їй не потрібно нічого закордонного, але ніхто її не змушує носити чи їсти місцеве. Вони впевнені, що так, як є, буде завжди. І тому вони можуть собі дозволити, для підвищення самооцінки, як їм здається, наполягати, на чисто вербальному рівні, на своїй унікальності, на своїй, як філософи кажуть, «самості». Довгі роки радянської влади і колгоспного устрою даремно не минули. Вони сформували якийсь певний антропологічний тип людей, дуже різноманітний. Він в якісь часи не подає голосу, а в якісь подає. Ось зараз він подає голос! Людина може говорити: США нам ворог, але одразу ж піти і купити IPhone. У неї ці дві обставини одночасно в голові укладаються, при цьому не пов'язані між собою.

– У вас є погані передчуття щодо тих же карток, черг, одного виду ковбаси з туалетного паперу в магазині чи ні? Ось ці люди, які кричать: «Нам нічого не треба!» – вони це скоро отримають?

– У певний момент вони самі цього не захочуть допустити. Поки що це неприємно на чисто семіотичному, знаковому і психологічному рівнях. Я не вірю, що найближчим часом буде те, про що ми говоримо. Але буде гірше! Я завжди говорив, що магазинний достаток – це не тому, що людина хоче так багато їсти, а тому що у людини повинен бути вибір. Так, казки про 300 сортів сиру, які нібито були в кожному європейському магазині, радянська людина не розуміла. Навіщо це 300 сортів сиру? Вона розуміла, навіщо може бути три – тому що один твердий, один м'який, один плавлений! Вибір – це не тільки право, але й обов'язок, і цей достаток, у всіх сенсах, не всі психологічно витримують. Неорадянська, тобто радянська, людина, яка мусить постійно вибирати, теж робить роботу. Вибір – це робота і свобода. Так ось цей нинішній «наступ на імпорт» – це, звичайно, наступ на нашу свободу, в найширшому сенсі слова.

Оригінал матеріалу – на сайті Російської служби Радіо Свобода

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG