Доступність посилання

10 грудня 2016, Київ 21:15

Чи потрібні Україні «чорні списки» книжок і акторів?


Антиукраїнські книжки в «Академкнизі» у столиці Білорусі

Антиукраїнські книжки в «Академкнизі» у столиці Білорусі

Це лише імітація культурної та інформаційної політики – експерти

Київ – 38 пропагандистських книжок проросійських авторів заборонила до ввезення в Україну Державна фіскальна служба на прохання Держкомтелерадіо. Водночас Міністерство культури почало публікувати список митців із Росії, які становлять загрозу національній безпеці, до якого потрапили загалом 117 осіб. Експерти переконані: в умовах вільного доступу до інформації у мережі такі кроки не мають сенсу. Більше того, заборони, на їхню думку, – це лише імітація культурної та інформаційної політики.

Серед «книг, що містять відверту антиукраїнську пропаганду», за визначенням Держкомтелерадіо, потрапили тексти Олександра Дугіна, Едуарда Лимонова, Федора Березіна та інших російських авторів. Заборона має «запобігти розповсюдженню дезінформації, ідеології людиноненависництва, фашизму, ксенофобії і сепаратизму, зупинення посягань на територіальну цілісність та визначений Конституцією України державний устрій». Новопризначена речниця МЗС Росії Марія Захарова вже розкритикувала такий крок, зацитувавши уривок з комедії російського драматурга Олександра Грибоєдова «Лихо з розуму», герой якої пропонує «спалити всі книжки».

Утім, в Україні ініціативу Держкомтелерадіо теж сприйняли неоднозначно. Письменник та публіцист Андрій Бондар каже: з одного боку, у заборонених книжках справді багато брехні і в умовах війни варто було б обмежити доступ до них, з іншого – вплив такої літератури сильно перебільшений. До того ж, путінська ідеологія, яка пропагується у цих книжках, не здатна завоювати більше симпатиків, ніж вона вже має. Тож заборона слугує лише додатковою рекламою для цих авторів, каже Бондар.

Ці книжки цілком можуть потрапити і потрапляють на наш ринок в електронному вигляді

«Це спроба наздогнати поїзд, який поїхав. Мені здається, це просто імітація діяльності, яка до культурної політики не має жодного стосунку. Заборона книжок у вільному суспільстві нічого не дасть, оскільки у ньому існують вільні засоби комунікації. Ці книжки цілком можуть потрапити і потрапляють на наш ринок в електронному вигляді», – вважає він.

Наша альтернатива – це правда, правдивий виклад своєї візії

Державі варто було б розвивати свою літературу, яка б захищала від інформаційних провокацій. «Є історики, які не створюють міфів. Приклад такої протидії – це книжка Кирила Галушка «Украинский национализм. Ликбез для русских», наприклад. Наша альтернатива – це правда, правдивий виклад своєї візії», – зауважує Андрій Бондар.

Заборонені книжки – «Майн Кампф» «русского мира»?

Ярослав Грицак

Ярослав Грицак

Про недоцільність «чорних списків» говорить також історик Ярослав Грицак. «Взагалі не можна забороняти книжки, крім таких, як «Майн Кампф», де є відверта пропаганда насильства. А в сучасних умовах, коли книжки доступні через інтернет, ця заборона не має жодного значення. З пропагандою потрібно боротися іншими засобами. Альтернатива – це те, що мало б робити Міністерство інформації і жодна інша структура, але, на жаль, не роблять. Таким чином держава визнає своє безсилля», – зауважує він.

Однак перший заступник голови Держкомтелерадіо Богдан Червак переконаний: більшість творів у списку можна прирівняти до згаданої праці Гітлера, повідомляє прес-служба відомства. Саме ідеологія «русского мира» спричинила анексію Криму та війну на Донбасі, вважає чиновник.

Разом з тим, автори заборонених книг відкидають такі звинувачення. Олександр Дюков, автор звіту про порушення прав людини в Україні у 2013-2014 роках, у коментарі російському виданню «Коммерсант» зауважує: «Ми збираємо інформацію про злочинні дії як української армії, так і «ополченців». Нещодавно ми представили наш перший річний звіт на міжнародній конференції у Відні, вона проходила під егідою ОБСЄ. Тепер цей звіт заборонили. Про злочини проти мирних жителів говорять західні правозахисники, але їх українська влада заборонити не наважується, а от нашу книгу – запросто».

Марина Ахметова, інша заборонена авторка, там само, коментуючи ситуацію, каже: «Я думаю, що автори заборони взагалі не читали моєї книги. Я зібрала у ній статті за рік – вона починається з репортажів із Майдану. Потім я їздила і в Донецьк, і у Львів. У мене багато українських друзів, і я не втратила жодного з них через свої тексти. Така заборона – не дуже розумне рішення для країни, яка декларує перехід до демократії».

Мінкульт намагається вдати, що недарма витрачає гроші платників податків – критик

Це люди, які були у перших лавах підтримки дій сепаратистів, окупації Криму, які виступали на цих територіях, деякі бігали там зі зброєю

Тим часом Міністерство культури почало публікувати список осіб, які створюють загрозу національній безпеці України. До нього увійшли переважно російські актори та артисти. Поки що названо 14 імен, загалом у списку 117 осіб. Розповсюдження і показ фільмів за участю цих осіб заборонено. Як пояснили Радіо Свобода у Міністерстві культури, створення такого списку відбувається на підставі виконання вимог закону «Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту інформаційного телерадіопростору України» і не є ініціативою відомства. До переліку вносять на підставі розслідування СБУ.

«Це люди, які були у перших лавах підтримки дій сепаратистів, окупації Криму, які виступали на цих територіях, деякі бігали там зі зброєю. Більшість українських діячів, я переконаний, не хочуть бачити їх на своїх екранах», – каже заступник міністра культури Юрій Зубко. Однак ця заборона поширюється лише на телерадіопростір. Заборонити в інтернеті фільми або музику осіб, що загрожують національній безпеці, неможливо.

«Таке рішення не виправдане нічим, крім спроб Мінкульту імітувати бурхливу діяльність і показати, що він не витрачає дарма гроші платників податків, – вважає кінокритик і культурний оглядач Дар’я Бадьйор. – Це відволікає увагу від реальних речей, оскільки більшість людей просто не знають, що насправді має робити Міністерство культури. З точки зору здорового глузду – це популізм. Але якщо ми хочемо бути демократичною державою, було б набагато краще, якби Мінкульт, наприклад, запросив цих людей до дискусії. Вони б, звісно, не приїхали, але відомство тоді б виглядало демократичною інституцією, готовою вступати в діалог навіть з тими, хто виявляє свою українофобську позицію».

За словами оглядача, забороняючи інформаційний продукт, Україна дублює політику Росії. І саме Міністерство культури мало б вплинути на рішення СБУ щодо культурних діячів, адже воно не є раціональним і не вирішує проблеми пропаганди, каже Дар’я Бадьйор.

Раніше Міністерство культури оприлюднило «білий список» діячів культури, серед яких опинились як російські, так і західні актори та виконавці. Валентин Гафт, один із фігурантів цього переліку, в інтерв’ю російські газеті «Комсомольська правда» нещодавно заявив, що волів би опинитися у «чорному списку». «У ньому сьогодні цікавіше», – сказав актор.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG