Доступність посилання

04 грудня 2016, Київ 20:37

Міжнародний трибунал над режимом Путіна за злочини проти України – головна мета активістів-розслідувачів


Політична карикатура Олексія Кустовського

Політична карикатура Олексія Кустовського

«OSINT-розвідка – це збір та аналіз інформації. Дані можуть слугувати доказами на майбутніх військових трибуналах»

Рік тому, в середині серпня 2014-го, в Україні вперше голосно заговорили про масову, а не фрагментарну участь кадрових російських військових у збройних діях на Донбасі. До початку останнього літнього місяця територія угруповань «ДНР» і «ЛНР» в результаті успішних дій української армії стала стискатися як шагренева шкіра. Настав момент, коли стало здаватися – ще трохи, і опір цих угруповань буде остаточно зламаний. Тим не менш, за порівняно короткий термін збройним підрозділам так званої «Новоросії» вдалося не тільки відбити частину втрачених територій, але й захопити нові, наприклад, впритул підібратися до Маріуполя.

Рік тому, 10 серпня, на хвилі бойових успіхів Збройні сили України спробували взяти під контроль місто Іловайськ – це, мабуть, було останньою масштабною спробою армії піти в наступ. Через кілька тижнів ця спроба обернулася болючою поразкою для українських військових частин. На думку багатьох українських спостерігачів і військових, та й не тільки українських, успіхи сепаратистів були безпосередньо пов’язані з підкріпленням з боку Росії – як особовим складом, так і важкою артилерією, насамперед, установками реактивних систем залпового вогню і боєприпасами до них.

Групове селфі російських військових (фото зроблено, за версією волонтерів, в полігоні в Ростовській області. Пізніше ці солдати були помічені в Краснодоні (Луганська область України)

Групове селфі російських військових (фото зроблено, за версією волонтерів, в полігоні в Ростовській області. Пізніше ці солдати були помічені в Краснодоні (Луганська область України)

Левову частку свідчень присутності в Україні російських військових складають дані, отримані розслідувачами-волонтерами із соціальних мереж. Як не дивно, за минулий рік бажання увіковічнити себе на тлі якої-небудь таблички з назвою українського населеного пункту або на танку з маркуванням, яке використовують сепаратисти, у російських військових не зменшилося. Ба більше, у найбільш просунутих з’явилися модні «селфі-палиці», що дозволяють потрапити до кадру цілій групі товаришів по зброї.

Українські волонтери продовжують старанно збирати всі фотографії та відео такого роду. Одна з груп, що займається цією роботою, – «ІнформНапалм». Однак, пошуком фотографій у мережах OSINT-розвідка (open source intelligence, розвідка з відкритих джерел) не обмежується. Учасники проекту збирають координати місцезнаходження техніки та дислокації противника, працюють з інсайдерами, збирають та передають інформацію силовим структурам, перекладають її на англійську, німецьку та інші іноземні мови.

«ІнформНапалм» – це група однодумців, що живуть не тільки в Україні (включаючи території, підконтрольні сепаратистам), але і по всьому світу – від Грузії до Південної Африки. Ми попросили активістів проекту відповісти на кілька простих запитань.

1. Як і чому ви почали займатися OSINT-розвідкою?

2. Які зі знайдених Вами свідчень участі Росії в конфлікті запам’яталися найбільше?

3. Які висновки Ви зробили для себе, займаючись цим проектом, – про російську армію, про її роль у війні?

4. Чи можуть дані, отримані за допомогою OSINT-розвідки, стати в майбутньому доказами в міжнародних судах та інстанціях, якщо предметом їхнього розгляду буде роль Росії у війні на сході України?

5. У чому Ви вбачаєте свою місію і коли проект можна буде закривати?


Іраклій Комахідзе, 35 років, Тбілісі, Грузія, офіцер запасу, 15 років віддав службі у збройних силах Грузії, нині – шеф-консультант з питань безпеки та охорони приватного підприємства:

1. OSINT-розслідування для мене це своєрідне захоплення і хобі. Головним імпульсом слугувала російська агресія проти України. Віроломне захоплення Криму навесні 2014 року і події на Донбасі визначили моє бажання допомогти українцям розпізнати загрозу, з якою ми в Грузії зіткнулися у серпні 2008 року.

Один і той же військовий – зліва у формі російської армії, справа – в камуфляжі з шевроном так званої «Новоросії»

Один і той же військовий – зліва у формі російської армії, справа – в камуфляжі з шевроном так званої «Новоросії»

2. Із проведених мною розслідувань запам’яталося багато чого, але найбільше враження залишили матеріали (в основному фотографії, коментарі, статуси та інше) російських інтервентів з Донбасу, які особливо не приховують свою присутність в Україні. Як тільки ми показуємо широкій громадськості їхні обличчя, публікуємо фото та прізвища, даємо найменування військових частин, до яких вони приписані, то бравада сходить нанівець і вони поспіхом намагаються замітати сліди. Але з інтернету нічого не зникає безслідно, все, що одного разу було знайдене, резервується і зберігається. «Рукописи не горять».

Якби не потужна підтримка з боку Росії (як з озброєнням та технікою, так і з військовими підрозділами), то протистояння бойовиків з українськими силами закінчилося б ще влітку 2014 року

3. Говорячи про роль російської армії на Донбасі, слід зазначити, що, якби не потужна підтримка з боку Росії (як з озброєнням та технікою, так і з окремими військовими підрозділами), то протистояння бойовиків з українськими регулярними силами закінчилося б ще влітку 2014 року. Але, напевно, ще більш точним буде сказати, що жодне протистояння не почалося би без руки Кремля.

OSINT-розвідка – це збір та аналіз інформації. Дані можуть слугувати доказами на майбутніх військових трибуналах проти Російської Федерації та окремих посадових осіб

4. OSINT-розвідка – це збір та аналіз інформації. Дані, підкріплені відповідними свідченнями, фото- та відеофактами з прив’язкою до місцевості, копіями особистих документів російських військовослужбовців, геолокацією та їхніми власними одкровеннями, безсумнівно, можуть слугувати доказами на майбутніх військових трибуналах проти Російської Федерації та окремих посадових осіб. Основна місія проекту – це протистояння російській агресії шляхом виявлення та надання гласності інформації щодо присутності військовослужбовців Росії в Україні.

5. Я думаю, що закриття проекту «ІнформНапалм» можливе лише після того, як Росія візьме курс на мирне співіснування, відмовиться від імперських амбіцій і домагань до територіальної цілісності незалежних держав, зокрема до Грузії і України, а також припинить бути загрозою для всього цивілізованого світу.


Віталій, 42 роки, живе в одному з районів Луганської області, що знаходяться під контролем сепаратистів. До війни працював на шахті:

Я вирішив, що, поки перебуваю в окупації, можу допомогти своїй країні, хоча б інформаційно

1. Окрім того, що я можу бачити на власні очі те, що приходить з Росії, склади військової техніки, автомобільні та бронетанкові колони, які проникають на територію України через неконтрольовані ділянки державного кордону, я можу порівнювати побачене зі знайденими фотографіями в соціальних мережах на сторінках російських військовослужбовців. Як мені здалося, ніша OSINT (цю абревіатуру я дізнався вже від хлопців з команди) в українських силовиків дуже слабко розвинена, якщо розвинена взагалі. Я вирішив, що, поки перебуваю в окупації, можу допомогти своїй країні, хоча б інформаційно. У спільноті «ІнформНапалм» я знайшов підтримку, хлопці не тільки аналізують величезні потоки даних соціальних мереж, але і видають на-гора якісні факти, роблять велику кількість перекладів, створюють відеорозслідування – це грандіозна командна робота.

Ще влітку 2014 року я особисто спостерігав, як йдуть безперервно щодня колони російської військової техніки

2. Ще влітку 2014 року я особисто спостерігав, як йдуть безперервно щодня колони російської військової техніки. Мене шокувало, що тільки після фотографій і відеозаписів цих колон українське керівництво визнало, що вони були. Це ще одна з причин займатися OSINT-розслідуваннями і оприлюдненням даних, щоб «верхи» не могли відкрутитися і зняти з себе відповідальність за бездіяльність, прикриваючись ширмою незнання. Стосовно російських військових я вже не відчуваю жодних емоцій, для мене – це дивні істоти, які руйнують, вбивають, а потім радісно роблять селфі на руїнах.

3. Займаючись розслідуваннями, я зрозумів, що імперські інстинкти російського керівництва неможливо повернути назад. Якщо світ не зміниться на краще і не стане рішучішим, то армія Росії може з’явитися не тільки в Україні, але й в інших країнах Європи.

4. Безумовно, так. Наприклад, мої дані про пересування колони російських «Буків» до українського кордону за 14 днів до знищення малайзійського «Боїнга» були отримані за допомогою вивчення профілю російського військовослужбовця строкової служби автомобільного батальйону в/ч 83466 147 АБМО Росії Дмитра Зубова. Через три тижні після публікації ці дані використовували у своїх доповідях і зарубіжні експерти. Очевидно, що наша інформація враховувалася ними у своїх звітах.

Повне закриття проекту «ІнформНапалм» можливе тільки після повного розпаду Російської Федерації на окремі й дружні утворення (держави)

5. Основна місія спільноти – це знайти і зберегти докази, проаналізувати дані і надати їх у зрозумілому для читача ключі, оперативна інформація здатна змінити багато чого. Вона здатна спонукати до ухвалення важливих рішень на високих політичних рівнях. Повне закриття проекту «ІнформНапалм», на мій погляд, можливе тільки після повного розпаду Російської Федерації на окремі й дружні утворення (держави). У тому вигляді, в якому Росія постає перед нами зараз, змін на краще очікувати не доводиться.


Вікторія, 30 років, Краматорськ. За професією – фахівець у сфері аудиту та бухгалтерського обліку:

1. Важливу роль у моєму рішенні зайнятися OSINT-розслідуваннями зіграла окупація мого міста у квітні-червні 2014 року. На моїх очах відбувалося захоплення органів влади, будівництво барикад, так званий «референдум» під дулом автоматів. Страх пересування по місту, сказати щось не те в людному місці, співпереживання і допомога нашим військовим в період окупації. Однак, вирішальною стала операція в Дебальцевому. Сотні убитих, селфі так званих «ополченців» на тлі обгорілої техніки, знущання над полоненими. Мої знайомі підбирали і підвозили до Артемівська військових, які просто йшли по дорозі. Знаючи підлість російської армії, як вони накривали блокпости з важкої артилерії в період перемир’я, я вирішила, що про їхню участь у цій війні повинен знати увесь світ. З метою привернення уваги інформагентств до участі російських регулярних військ у конфлікті на Донбасі звернулася до Іраклія Комахідзе. Першим було посилання на фото пошкоджених ракетних установок «Град» в Мурманську з надписом «За дітей Донбасу».

Це якесь загальне божевілля. Здається, що деякі росіяни просто втратили людяність і здоровий глузд

2. З побаченого найбільше мене шокували селфі на тлі уламків «Боїнга», загиблих в аеропорту Донецька, «параду» полонених... Цей список можна продовжувати до нескінченності. Здивувало, з якою легкістю військовослужбовці ЗС Росії йдуть вбивати своїх братів. І тут справа навіть не в наказі. Це якесь загальне божевілля. Їм вселили ідею всесвітньої змови проти Росії, розповіли про утиск російськомовних і «фашизм» в Україні. Але ж такого тут ніколи не було. Я однаково можу розмовляти і українською, і російською, і ніхто мені ніколи не забороняв це робити, навіть коли я їздила на Західну Україну. Іноді здається, що деякі росіяни просто втратили людяність і здоровий глузд.


3. Саме спецназ Росії розробляв захоплення Краматорського міськвідділу. Увесь світ облетіло це відео з фразою «За поребрик!». До 13 квітня 2014 року жителі Краматорська навіть не знали значення цього слова. Допомога з боку Росії йде не тільки у вигляді живої сили, а й у вигляді озброєння, потоки якого у своїх переговорах і листуванні терористи називають як «Північний вітер» або «Допомога Воєнторгу». Але всі ці танки, бронетранспортери треба заправляти, і тут є колони бензовозів, що проїжджають через кордон. Без військової підтримки Росії влада України змогла б домовитися з жителями Донбасу і спрямувати все в мирне русло, але Росії не був потрібен мир, тому й розгорілася ця війна.

«За поребрик відійдіть!». Захоплення Краматорської міськадміністрації (16+, в ролику присутня ненормативна лексика):


4. З повною упевненістю можу сказати, що можуть, адже OSINT-розслідування розкручують клубок фактів присутності збройних сил Росії на Донбасі. Починаючи від поїзда, на якому військовослужбовці їдуть у «відрядження», і закінчуючи їхніми безіменними могилами в безкраїх степах Донбасу. І це не просто «відпустка», або, як звикли називати свої альбоми з фотографіями з Донбасу самі військові, «відрядження». Це злочин, починаючи від незаконного перетину державного кордону України і закінчуючи участю у складі терористичних формувань «ЛНР» і «ДНР». За кожний злочин їм рано чи пізно доведеться відповідати.

5. Хтось воює у лавах Збройних сил України або Нацгвардії. Моєю ж зброєю є інформація. Саме її донесення до широкої громадськості я вважаю основною місією проекту «ІнформНапалм». Нас читають не тільки в Україні, а й, завдяки перекладам, у багатьох країнах світу. Читачі отримують інформацію про факти агресії Росії проти України і самі роблять висновки про визнання Російської Федерації стороною конфлікту. Не думаю, що проект «ІнформНапалм» буде закритий, просто він перейде в інше якісне русло. Сподіваюся на підтримку проекту з боку міжнародних організацій, тому що нині офіційні представники державних структур України роблять вигляд, що в нашій країні немає фахівців із OSINT, хоча наша робота доводить протилежне.


Антон Павлушко, 30 років, Німеччина, за фахом – програміст:

1. OSINT-розслідуваннями я почав займатися відразу після розстрілів на Майдані. Став шукати російський слід, відразу звернув увагу на велику кількість військових та інформацію про них в соціальних мережах. Потім зацікавився настроями серед українських силовиків під час кримської кризи. «Здивувався» тісній зв’язці «Самооборони Криму» з російськими військовими як колишніми, так і діючими. Паралельно почав дивитися, що за частини росіян беруть участь у блокуванні українських військових частин у Криму.

Від самого початку здивувало, що російські солдати особливо навіть і не приховували того, що вони в Україні

2. Від самого початку здивувало, що російські солдати особливо навіть і не приховували того, що вони в Україні. Найбільш рання фотографія російського солдата за моїми дослідженнями датується 3 травня 2014 року – це за кілька місяців до Іловайського котла. Питання про «народний бунт», «громадянську війну» я зняв для себе від самого початку – занадто багато росіян і російських військових засвітилося в Україні у цьому конфлікті.

Сила російської армії – продукт російського телебачення. Вона сильна в порівнянні з українською, але в протистоянні з НАТО або США програє за всіма параметрами

3. Висновок, який я для себе зробив, займаючись розслідуваннями у проекті «ІнформНапалм»: без російської армії і спецслужб цієї війни не було б взагалі! Сама по собі російська армія на перевірку не така вже й грізна. Багато піару, але якщо зайти на профілі солдат простих мотострілкових частин – там навіть форма не скрізь нового зразка, старі каски і так далі, я вже не кажу про зброю і бойові машини. Усієї потужності вистачило на кілька добірних частин. Сила російської армії – продукт російського телебачення. Звичайно, вона сильна в порівнянні з українською, але в протистоянні з НАТО або США очевидно програє за всіма параметрами.

У цю путінську авантюру залучено дуже багато людей – приховувати довго не вийде. Завжди знайдуться свідки, які захочуть розповісти про злочини путінського режиму

4. Не просто можуть, вони стануть предметом розгляду в майбутніх судах і трибуналах. Наші дані, свідчення місцевих жителів (а повірте, це величезне джерело майбутніх досліджень), випадково зроблені фотографії, як випадково потрапив на відео російський танк чи військовий – за все це доведеться відповідати. Ну і не будемо забувати, що рано чи пізно говорити почнуть самі російські силовики – хтось вчасно оцінить ситуацію і втече на Захід, хто просто буде обділений пільгами та славою. У цю путінську авантюру залучено дуже багато людей – приховувати довго не вийде. Завжди знайдуться свідки, які захочуть розповісти про злочини путінського режиму.

Українська армія поверне собі контроль над усією українською територією. У тому числі і в Криму. Потім – суди і репарації. Росії доведеться за все заплатити

5. Основна місія – ідеологічна боротьба проти російської пропагандистської машини. Кисельов і Russia Today можуть із захватом розповідати про «громадянську війну» в Україні, але нехай вони просто пояснять, що робить російська армія і військова техніка на Донбасі. Місія – щоб у підсумку ніхто ні на Заході, ні в Росії більше не розповідав про «сепаратистів», «ополчення» та інші казки. З легкою душею можна буде говорити про виконану місію проекту, коли українська армія поверне собі контроль над усією українською територією. У тому числі і в Криму. Потім – суди і репарації. Цю ідіотську війну, розв’язану Росією, ми не пробачимо і не залишимо просто так. Росії доведеться за все заплатити. До спільноти залучені не тільки волонтери з усього світу, дуже багато на власному прикладі зіткнулися з російською агресією, хтось втратив будинок, хтось сім’ю, хтось близьких і родичів. Для нас це війна не тільки за територію, а й за розум і душі людей.

Оригінал матеріалу на сайті Російської служби Радіо Свобода


На цю ж тему:

29.06.2015
Bellingcat назве причетних до трагедії MH17 у роковини падіння «Боїнга»

Таємниці Міноборони Росії можна відшукати у соцмережах, необхідне тільки терпіння далі
16.05.2015
Звідки і як прибув «Бук», яким, ймовірно, збили «Боїнг» – дослідження Bellingcat

На сайті Bellingcat систематизовані фотографії і відеозаписи очевидців далі
19.02.2015
Є докази обстрілів української армії з території Росії – дослідження

«У 9 із 10 вивчених атак вогневі позиції розташовувалися – поза всяким сумнівом – на території Росії» далі

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG