Доступність посилання

04 грудня 2016, Київ 23:05

Мільйонер Сапронов посварився з Добкіним і готовий потіснити Кернеса із крісла мера


«Сьогодні Російська Федерація – головний експортер і імпортер для України. Це значить те, що не тільки у мене бізнес у Росії»

У Харкові мільйонери з команди колишнього регіонала Михайла Добкіна змагатимуться за крісло міського голови. Офіційно про плани балотуватися на посаду міського голови раніше заявляв нинішній очільник Харкова Геннадій Кернес, а днями про своє бажання повідомив мільйонер, депутат обласної ради Юрій Сапронов – колишній регіонал, людина з команди Михайла Добкіна. При головуванні Добкіна в області Юрій Сапронов працював заступником голови обладміністрації. А перед тим, коли Харківщину очолював Арсен Аваков, Юрій Сапронов мав партійний квиток «Нашої України».

За словами Юрія Сапронова, цього разу на вибори міського голови він піде як самовисуванець, натомість сподівається на активну підтримку харківського волонтерського руху.

Натомість, у місцевих волонтерських колах неоднозначно сприйняли заяви майбутнього кандидата на посаду міського голови, мовляв, Сапронов використовує у своїй PR-компанії людей, які займаються благодійними проектами, присвяченими вимушеним переселенцям та військовим в АТО. Тиждень тому в Харкові на вулицях з’явилися рекламні білборди, де Юрій Сапронов стоїть на тлі символіки громадської організації «Харківська волонтерська сила». А проукраїнські активісти, у свою чергу, пригадують Юрію Сапронову участь у справах харківських регіоналів та роботу в обладміністрації, коли її головою був Михайло Добкін.

Радіо Свобода зустрілося з підприємцем, господарем елітного гольф-клубу, майбутнім кандидатом на посаду міського голови Юрієм Сапроновим.

– Пане Сапронов, Ви бачили під яким заголовком у ЗМІ поширилася інформація про ваш намір балотуватися на посаду міського голови Харкова? «За крісло мера Харкова з Кернесом побореться людина Добкіна». Такий шлейф від одного з лідерів «Опозиційного блоку», колишнього Вашого шефа Михайла Добкіна тепер буде тягнутися за Вами. Як Вам така перспектива?

– Михайло Добкін, як мінімум, до вересня минулого року був моїм товаришем. У вересні минулого року сталося серйозне розходження, ми по-різному поставилися до одного з моїх волонтерських проектів. Я вислухав не дуже приємні слова, я у такий самий спосіб відповів і дуже сильно хвилювався через те, що Михайло мене не зрозумів, бо я абсолютно був переконаний, що правий був (зараз теж я переконаний у своїй правоті), після цього,можливо, кілька разів бачилися в літаку Київ-Харків і вся наша розмова обмежувалася словами: «Привіт! Як справи? – Нормально! – А у тебе? – Теж нічого». Все, точка. Це вже випалена земля всередині, це моє, до цього повернення бути не може, бо це було принципове розходження в поглядах.

– А нинішній міський голова, як я розумію, – головний Ваш конкурент за крісло міського голови, так само діловий партнер, Ви приятелюєте?

– Геннадія Кернеса я знаю років із дванадцять. Я не можу сказати, що ми є друзями, ми знайомі, добре знайомі. Я не думаю, що у когось у місті є дружні стосунки з Геннадієм Адольфовичем, тому тут Добкін окремо, а Кернес окремо.

У мене з Геннадієм Адольфовичем бізнес-стосунків немає і не було. Він харківський міський голова. Тому, коли з’являються запитання у прокуратури щодо землі, де зведений гольф-клуб, я розмовляв з Геннадієм щодо позиції міської ради, бо мої юристи вважають так і так, а міська рада в цьому питанні є другим відповідачем. Ці питання ми можемо з ним обговорювати.

– Але волонтерські проекти за Вашою участю пов’язані з переселенцями з Донбасу та Криму. І тут, так чи інакше, Ви торкаєтеся військового конфлікту, а ставлення до цього всього Михайла Добкіна всім відоме.

– Безумовно. Я готовий висловитися з цього питання.

– До речі, дописувачі у «Фейсбуці» Вам дорікали, що в пості про наміри балотуватися на посаду міського голови Ви жодного слова не сказали про своє ставлення до війни, до Путіна і Росії. Людям цікава Ваша позиція.

– Гаслами, кричалками я ніколи не говорив, це не конструктивною. Путін – це президент Росії, яка сьогодні веде військову агресивну політику проти України.

– При цьому, як я розумію у Вас залишився бізнес у Росії?

– Так, є.

– Наскільки вважаєте етичним продовження бізнесу, коли триває війна між Україною та Росією?

– Знаєте, хто є сьогодні імпортером номер один в Україні? Російська Федерація. Це за статистичними даними за п’ять місяців цього року – від Міністерства економіки України. А хто посів перше місце за експортом? Російська федерація. Себто сьогодні Російська Федерація – головний експортер і імпортер для України. Це значить те, що не тільки у мене бізнес у Росії, але й у великої кількості людей є кономічні зв’язки з Російською Федерацією.

Мої торговельно-економічні стосунки з Росією полягають у наступному: сьогодні у мене є українська компанія, яка працює в інтересах двох російських компаній – це консалтинг та інженерінг. Тобто ця компанія консультує і просуває дві російські компанії на двох будівництвах у Західному Сибіру і пропонує цим російським компаніям українську робочу силу. Більше ніж тисяча українців офіційно працюють у Російській Федерації і отримують зарплату, привозять її в Україну, годують родини і витрачають тут гроші.

– Але питання моралі все таки залишається? Коли український бізнес продовжує працювати на російську економіку – тим самим він, так би мовити, підтримує армію агресора, яка вбиває українських солдатів…

– Я законослухняна людина і якщо буде закон, який забороняє торгово-економічні стосунки з Російською Федерацією, я гарантую: рівно за тиждень цей бізнес по можливості буде проданий або я не знаю, що з ним станеться. І якщо АТО буде названо війною, за таких умов бізнес теж згорну в Росії. Проте сьогодні в Україні є подвійні стандарти, тому я зараз кажу Вам так, як воно є.

– «Я прагматично і цинічно підходжу до того, що таке харківський політикум. Шансів немає навіть у Папи Римського, якщо Генадій Кернес піде на вибори». Це Ваша цитата. Як Ви можете це прокоментувати зараз?

– Передусімя хочу вибачитися у людей, що ввів їх в оману своїм «Я нікуди не піду». Ніколи не говори ніколи. Що стало переломним? Я тоді думав, розмірковував, я розумів, що здатенбути добрим мером цього міста – це моє місто Харків. Нічого ключового не відбулося. Помиляються ті люди, які вважають, що зросла кількість «наїздів» силових структур на Сапронова і тому він пішов на вибори.

– Деякі оглядачі не вірять, що колишні однопартійці та партнери можуть вести жорстку боротьбу за крісло мера. Дехто припускає, що Ви технічний кандидат за проектом Добкіна і Кернеса. Як Ви це прокоментуєте?

– У другому турі, якщо він буде, думаю, у мене є шанс. Я не збираюся сходити з дистанції. Я хочу пройти цей передвиборчий шлях сам, як самовисуванець, не прив’язаний ні до якої партії. Дуже сподіваюся на підтримку волонтерів, саме ці люди більш за всіх перевернули мою свідомість.

– Більше року Ви підтримуєте благодійні проекти волонтерів, присвячених життєдіяльності людей з Донецької та Луганської областей. Ви з волонтерами обговорювали свої плани щодо балотування?

– У «Фейсбуці» я намагався максимально відповісти на все, якщо щось і пропустив, то відповідаю й досі. Мені здається, якщо там щось і конструктивне було, то питання: «Волонтер Сапронов чи ні»? У мене багато доказової бази для позитивної відповіді на це запитання, але я більш за все не хочу, щоб волонтери Харкова пересварилися на темі волонтер Сапронов чи ні. Я йду самовисуванцем і тільки на посаду харківського міського голови, мене не буде ні у списках партій ні до обласної ради, ні до міської.

«Харківська волонтерська сила» – це громадська організація, створена за моєю участю. На неї я хотів би спиратися у подальшому, коли стану міським головою Харкова. Це ті люди, які своєю самовіддачею, своїми щирими намірами показали гідність: вони вдягли, нагодували переселенців у перші дні війни, вони рятували і рятують поранених. Я дуже хотів би, щоб ці люди не абстрагувалися від політики, ба більше, щоб вони не абстрагувалися від місцевого самоврядування.

Наприклад, ось у кабінеті стіл директора департаменту ЖКГ, а поруч у цьому ж кабінеті сидить волонтер, вони сидять пліч-опліч. І хотів би я подивитися на те, як якісь «рішали» зможуть домовитися кон’юнктурно з цим директором департаменту у присутності волонтера. Грубо кажучи, для мене, як для голови міста при ухваленні рішення ключовим буде слово волонтера.

– Ви спостерігали за нещодавніми виборами у Чернігові. Харків у попередні роки нічим не кращим був за Чернігів. Який шлях агітації Ви обираєте для себе?

– Точно від мене гречки не буде. Я взагалі за скасування політичної реклами й взагалі ввів би відповідальність за популізм. Я хочу, щоб люди почули мої міркування, погляди про те, що можна жити по іншому, що люди мають право на своє слово при ухваленні рішення, не міська рада, а люди. Я хочу проводити референдум щороку, щоб громада мала право заслуховувати щорічний звіт депутата у залі на тисячу місць. І якщо на законодавчому рівні відкликати депутата не буде можливо, то, принаймні, публічне «фе» з усіх боків йому громада скаже і всі журналісти про це мають написати, розповісти людям. Я хочу, щоб мікрорайони та райони могли реально ухвалювати рішення, зокрема щодо пріоритетів на витрати коштів міського бюджету.

– Коли Ви прийшли працювати у команду Михайла Добкіна заступником голови ОДА, Ви обіцяли, зокрема, припинити практику зарплат у конвертах. Хто і що тоді вам заважало втілити це?

–Коли президентом став Віктор Янукович я працював заступником голови ОДА перший рік. Мені здавалося, що у нас мабуть така доля – буде свій Лі Куан Ю, Августо Піночет – робилося все достатньо жорстко. Я почав сумніватися, висловлював сумніви Михайлу Добкіну, ми з ним дуже багато дискутували.

– Але заяву про звільнення з посади заступника голови ХОДА Ви написали тільки 22 лютого 2014 року, коли остаточно було зрозуміло, що буде з владою Януковича?

– Так. Мабуть звідти потрібно було йти ще раніше. Втім, моя совість чиста. Є тисячі людей, які приходили до мене у кабінет, передусім бізнесменів, за яких я кидався у битву: я одразу телефонував у прокуратуру та податкову.

– Ваш гольф-клуб полюбила політична еліта та колеги з бізнесу. Якщо повернутися до втечі Віктора Януковича через Харків. Тодішній Ваш товариш Михайло Добкін випадково не пропонував у себе поселити Януковича, бо такі припущення лунали?

– Це теж байка. Все було так, якщо говорити двома словами: по «5-му каналу» пройшла інформація, з посиланням уже не пам’ятаю на кого, що у харківського регіонала Юрія Сапронова перебуває злочинець Віктор Янукович. Після того мені надійшло кілька телефонних дзвінків, один з невідомого номера, іншийз «+7», російського, з погрозами, що зараз прийдемо залимо, вб'ємо тощо. Я ще раз наголошую, Януковича не було у гольф-клубі та готелі ніколи. Добкін не просив мене про це, та й як він міг просити, бо президент може зупинятися тільки у державній резиденції, просто не бачу логіки у цьому. Зрештою, у мене був Ігор Балута (колишній голова обласної державної адміністрації – ред.) з Анатолієм Дмитрієвим (начальник обласного головного управління МВС у Харківській області – ред.). Вони провели у мене той день, коли Янукович був у Харкові, десь з години чотири, переглядали відео з камер спостереження, вони розмовляли з людьми, що працюють у готелі. Цим питанням цікавився тоді навіть Арсен Аваков.

А от Микола Азаров жив у мене один день. Десь з 20-го о на 21-е лютого. Саме через ці знаки я зрозумів, що у державі щось коється, якщо цілого прем’єр-міністра України Миколу Азарова не поселили у державній резиденції, що під Харковом, я замислився, а кого ж там тоді поселили.

– Але рік потому Ваш готель знов приймав у себе колишніх регіоналів, які нині називаються «Опозиційним блоком». Це декого наводить на думку, що Ви продовжуєте підтримувати цю політсилу?

– У нас була дискусія з колегами, ми усвідомлювали, що знов згадуватимуть минуле. Проте рішення було наступне: «Опозиційний блок» є парламентською партією, тож вирішили надати їм майданчик за гроші на основі офіційного договору. Це бізнес. Навіть якби звернувся до нас «Правий сектор», я так само вчинив би.

– Ви згадали про «Правий сектор». Як плануєте з усіма півпрацювати, щоб у Харкові припинилися чвари?

– Для мене і сьогодні ці хлопці з червоно-чорними прапорами неоднозначні: з одного боку я схиляю коліна щодо того, що зробили добровольці на Донбасі, зокрема і «Правий сектор». Проте з іншого боку я не розумію, чому під червоно-чорним полотнищем проходять банальні, навіть кримінальні розборки в Україні, наприклад, у Мукачеві. А якщо говорити про Харків, то я не розумію, чому й досі люди ходять у балаклавах.

У мене ключові принципи: Харків – українське місто, патріотизм щодо свого міста і України, здоровий глузд, професіоналізм, чесність та справедливі рішення. У будь-якого бізнесмену і людини у шафі є купа скелетів, їх можна дістати з якоюсь метою будь-коли і «відмиватися». От як я, хоча я «не відмиваюся», просто висловлюю свою позицію, визнаю, де я неправий був, вибачаюся.

Довідка Радіо Свобода

Про свою участь у виборах міського голови Харкова раніше Радіо Свобода заявляв нинішній очільник регіону Генадій Кернес. За крісло мера Харкова також боротиметься голова обласного осередку ВО Свобода, колишній міністр Аграрної політики Ігор Швайка. Незабаром свого кандидата має оприлюднити харківська партійна організація «Блоку Петра Порошенка» (БПП). У «Батьківщині» повідомили, що їм пропонують підтримувати на місцевих виборах ставленика від БПП.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG