Доступність посилання

logo-print
08 грудня 2016, Київ 06:19

Із Нью-Йорка до Одеси. Волонтерка і програміст стала технічним директором у команді Саакашвілі


Технічний директор в команді Міхеїла Саакашвілі Люба Шипович

Технічний директор в команді Міхеїла Саакашвілі Люба Шипович

«Якщо нам подолати бюрократію повністю не вдасться, ми її, принаймні, добряче покусаємо» – Люба Шипович

Українка з Червонограда, випускниця Києво-Могилянської академії, що більше 7 років працювала на посаді CTO (сhief technology officer) в американських компаніях, Люба Шипович залишила Нью-Йорк і вирішила переїхати до Одеси, щоб приєднатися до команди Міхеїла Саакашвілі. Вже за декілька днів, 20 серпня, дівчина виступатиме на спеціалізованій конференції «Одіссея», і цей виступ стане її першою публічною появою як технічного директора «зоряної команди» керівника Одеської ОДА. Про рішення повернутись на Батьківщину, про подвійне громадянство, дружбу з радником Андрія Садового Янікою Мерило та про перші кроки на новій посаді Люба Шипович розповіла Радіо Свобода.

– Любо, повернутись з-за кордону в Україну вирішують поодинокі спеціалісти. Чим привабила Одеса?

– Так виглядає, що тепер є політична воля до змін, і можна приїжджати застосовувати свій досвід і знання на користь України зсередини. В ІТ я працюю вже 12 років і це, напевно, єдине, що я вмію робити професійно. Тому я подумала, як мої навички можуть допомогти Україні, і мені здалось, що це якраз автоматизація державних процесів. Це полегшить доступ населення до адміністративних послуг і що найголовніше – унеможливить дію корупційних схем, адже машину підкупити важче.

Люба Шипович

Люба Шипович

В основному, щодо Одеси я спілкувалась з Сашком Боровиком (раніше заступник міністра економічного розвитку та торгівлі України Айвараса Абромавичуса, а тепер радник Міхеїла Саакашвілі – ред.) і він сказав, що у них просідає технічний напрям і запропонував: давай ти це візьмеш. Для себе я вирішила, що це будуть три напрямки: автоматизація (i-government), ІТ-освіта, щоб виховати спеціалістів, які б продовжили нашу справу, та ІТ-кластер, тобто об’єднання ІТ-компаній регіону. Про якісь результати говорити ще рано, адже я ще навіть не доїхала до Одеси і тільки минулого тижня прилетіла у Київ.

– Після надання президентом українського громадянства Вашій тепер уже колезі Марії Гайдар не можу не запитати: який паспорт у Вас?

– У мене два громадянства: українське і американське. Але я виконала всі закони України про те, що треба повідомити про американське громадянство. Я стала на консульський облік і на основі американського паспорта отримала штамп в український.

– І все ж таки, чому саме Одеса?

Якщо ж нам подолати бюрократію повністю не вдасться, ми її, принаймні, добряче покусаємо

– Завдяки імені Міхеїла Саакашвілі на Одесі зосереджена увага не лише всієї України, але й світу. Вона розглядається як модель всієї України, і якщо зробити щось в Одесі, це буде розглядатися як приклад для наслідування іншими регіонами. Плюс, звичайно, завдяки Саакашвілі це буде простіше робити. Якщо ж нам подолати бюрократію повністю не вдасться, ми її, принаймні, добряче покусаємо.


– До того, як повернутись в Україну, окрім роботи у відомих американських IT-компаніях веб-розробником, Ви дуже активно волонтерили у США і навіть створили громадську організацію Razom for Ukraine. Розкажіть, чим займалась спільнота.

– Ця організація виникла під час Майдану. Ми її створили, щоб робити протести і допомагати майданівцям, збираючи гроші не на приватні рахунки, з яких доведеться платити податки, а через один організований рахунок. Це були дві основні причини для створення «Разом», а вже потім ми зареєструвались і прописували ідею, цілі і так далі. Відтак ми стали найактивнішою організацією на східному узбережжі США (сміється – ред.)

Спершу ми надсилали пряму гуманітарну допомогу, бо людям треба було їсти і грітись, потім ми перекваліфікувались і почали купувати бронежилети, каски. Після Майдану ми почали працювати з юридичними школами, почали робити юридичні аналізи ситуації, яка склалась, з’явились медичні проекти – наприклад, ми готували спеціалізовані медичні контейнери вартістю близько 680 тисяч доларів.

Коли з’явилась ймовірність, що Обама застосує до закону «кишенькове вето», ми закидали листами та дзвінками і офіс Обами

Також працювали з конгресменами. Найцікавіший приклад – це закон 2828 про те, що Обама має право надавати Україні і зброю, включно з летальною, і гроші виділяти на певні програми. Ми не вірили, що вдасться, але нам таки вдалось. Ми зробили «листові шторми» з надсиланням листів своїм сенаторам і зробили «телефонний шторм», коли за розробленим графіком люди телефонували сенаторам, конгресменам, активно ходили на зустрічі з ними. Крім того, 30 волонтерів щодня чергували в самому конгресі і роздавали листівки. А коли з’явилась ймовірність, що Обама застосує до закону «кишенькове вето», ми закидали листами та дзвінками і офіс Обами. Туди наші люди теж за графіком телефонували з проханням підтримати Україну. Але, як я вже казала, згодом прийшло відчуття, що ми можемо більше зробити з України, ніж перебуваючи за кордоном.

Люба Шипович разом з колегами по громадській організації «Razom for Ukraine»

Люба Шипович разом з колегами по громадській організації «Razom for Ukraine»

– Але для того, щоб працювати тут, потрібна команда. Кого набиратимете?

– Коли я почала запрошувати людей у команду, то багато хто відписував: ти їдь, а ми подивимось і потім за тобою. Разом з тим, вчора ввечері я дивилась, що прийшло 150 анкет від людей, які бажають працювати в ІТ-команді Одеської області. Десь відсотків двадцять – це одесити. Всі інші – люди з регіонів, які готові переїхати, або люди з-за кордону.

Напряму мені дзвонили люди з Австралії, Канади з Європи. Тобто люди готові і хочуть. Приклад одеської команди надихає. Спершу хотілось би взяти кураторів цих трьох напрямків, які я називала. З тією командою, яка в мене є в Нью-Йорку, ми прикидали, думали, як би це було ідеально, і зрозуміли, що куратори мають бути місцеві, з Одеси, а їхніми заступниками – люди із західною освітою або із закордонним досвідом роботи. Що ж до команди загалом, то я б не обмежувала її певною кількістю. Тут стільки роботи, що треба закотити рукава і починати працювати.

Крім того, хочу сказати, що поспілкувавшись з людьми, які вже працюють на державу, я побачила, що не з нуля ми починаємо. Є розроблені стандарти, є розроблені частини програмного забезпечення, які вже інтегровані. Наприклад, було дуже цікаво дізнатися, що в Україні є міністерство, яке повністю працює без паперу. Це міністерство економіки. Тобто вони вже не обмінюються наказами на папірцях, а роблять це в електронному вигляді, і це круто, як на мене.

– Амбітними планами Міхеїла Саакашвілі є реорганізація митниці і створення так званого «єдиного вікна» з надання адміністративних послуг, запуск якого запланований на жовтень. Чи будете допомагати йому у цих напрямках?

Жовтень для «вікна» виглядає дуже реально. Ми можемо починати автоматизацію на рівні регіонів і не чекати, поки це запрацює на національному рівні

– Щодо митниці, то я не дуже влазила в це. Але так як це автоматизація, то я буду цим займатися. Втім, поки ще не вникнула. Що ж до єдиного вікна або ж вікна можливостей, як його називає Яніка Мерило, то не хотілося б його робити зовсім відірваним на регіональному рівні, адже є напрацювання і на національному, той же Львів, Харків. Дніпропетровськ. Для цього я і приїхала спершу в Київ, а не в Одесу, щоб зустрітися з людьми, які цим тут займаються, і не створювати своїх велосипедів. Крім того, в міністерстві економічного розвитку вже є стратегія і спосіб ідентифікації користувачів. Тому жовтень для «вікна» виглядає дуже реально. Ми можемо починати автоматизацію на рівні регіонів і не чекати, поки це запрацює на національному рівні.

– Ви згадали Яніку Мерило, яка зараз працює позаштатним радником мера Львова Андрія Садового. Наскільки тісно будете співпрацювати?

Цю довідку треба взяти в держави, щоб потім державі і віддати. Тож виникає питання: чому б державі цю інформацію саму в себе не спитати?

– Ми поговорили і вирішили, що співпрацювати треба, і я сподіваюсь, що так і буде. Яніка свого часу говорила, що довідку про несудимість треба скасовувати, і я з нею погоджуюсь. Цю довідку треба взяти в держави, щоб потім державі і віддати. Тож виникає питання: чому б державі цю інформацію саму в себе не спитати? Ця довідка – абсолютна дурня, і таких довідок є цілий ряд. Тобто коли довідка для отримання довідки. Але щоб це скасувати, треба проводити законодавчі зміни, а це довгий процес.

За правилами розробки програмного забезпечення, не варто одночасно робити додавання нового функціоналу з переробкою попереднього. Щоб не заплутатись, що ми де змінили, варто покращити існуючу систему з подальшим додаванням нового функціоналу.

– Але єдиної бази даних в Україні немає. Коли можна інтегрувати всю інформацію про людину в одну таку базу?

– Справді, на даний момент довести, що я – це я, в Україні важко. Немає єдиного реєстру, а є декілька паралельних: база МВС, паспортів, реєстр виборців… і жодна з цих систем не покриває все населення. Крім того, є підозра, що вони не унікальні, і в однієї людини може бути декілька кодів. Разом з тим, ухвалений закон про електронну картку громадянина, тобто механізми вирішення цього вже запущені. Людина повинна один раз прийти і отримати код доступу. Яким чином буде проводитись ця ідентифікація, поки триває дискусія. Є напрацювання в «Приватбанку», мобільних операторів. Але поки що всі послуги будуть залишатись і «офлайн», щоб люди могти прийти, постояти в черзі і отримати довідку. Це робиться і для порівняння, щоб людина могла вирішити, що їй зручніше.

Але існує ще проблема, як навчити держслужбовців, як з цим працювати. І це буде ще одним нашим завданням: підібрати людей, які б цих клерків, які сидітимуть за цим «вікном», навчили, як працювати з системою. І звісно, перед тим, як говорити про автоматизацію, треба сказати про комп’ютеризацію. У нас у державних структурах високого рівня елементарно немає комп’ютерів. Люди сидять і на папірчиках у журнал щось записують. Саме в Україні я почула фразу «оцифрована база даних» і подумала: а це як? Невже буває інша? А інша – це стіна з шухлядками, які ти витягуєш і шукаєш якісь картки. Нам дуже треба оцифрувати всю цю інформацію, яка є в тих шухлядках.

– Ви кажете про компютеризацію, а що робити з райцентрами, селами, де не у всіх школах є компютери?

– На початках це може бути єдине вікно послуг при міській раді, відділенні пошти чи Ощадбанку. Надалі це, безумовно, комп’ютеризація і шкіл, і всіх держустанов.

– Звідки фінансуватиметься Ваша робота?

Фінансування в нас в команді нуль. Це одне з основних обмежень, які мені поставили. Тобі треба щось – то шукай

– Фінансування в нас у команді нуль. Це одне з основних обмежень, які мені поставили. Тобі треба щось – то шукай. Я не люблю слова "гранти", тож я ще будучи в Америці зробила домашнє завдання і поспілкувалась з різноманітними бізнесами, які були б зацікавлені інвестувати в певні процеси. Так, щоб і місту була користь, і компанії. Буду шукати під проекти якісь такі рішення. Наприклад, я вже звернулась до компанії Microsoft з проханням надати певну кількість комп’ютерів, і вони сказали, що без проблем. Також одна з корпорацій у Вашингтоні запропонувала передати системи безпеки на 10 тисяч машин. Купити ж цю систему – це величезні гроші.

– То коли і з чого почнеться Ваш перший робочий день?

– З конференції «Одіссея» 20 серпня, де однією з основних тем якраз і буде впровадження електронного урядування на різних рівнях. Там будуть і Дмитро Дубілет (iGov.org.ua, «Приватбанк»), і Євген Сисоєв (керуючий партнер AVentures Capital), і згадана Яніка Мерило. Також буде велика кількість одеських ІТ-компаній які, я сподіваюсь, розкажуть про свої очікування і напрацювання.

  • 16x9 Image

    Ірина Стельмах

    На Радіо Свобода працюю з вересня 2012 року. У 2011 році отримала диплом бакалавра журналістики ЛНУ імені Івана Франка. Того ж року вступила на магістратуру у Могилянську школу журналістики. Активно вдосконалюю знання англійської, польської та болгарської мов. Займалась плаванням, дублюванням фільмів та серіалів українською .

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG