«Ми втрачаємо на війні прекрасну молодь» – учасник боїв за Савур-Могилу, полковник Потєхін

До вашої уваги продовження інтерв’ю з полковником Високомобільних десантних військ ЗСУ, учасником боїв у районі Савур-Могили, кавалером ордена Богдана Хмельницького 3 ступеню Петром Потєхіним. «Після першого відрядження війна мені не просто снилася, у мене «поїхав дах», як кажуть у народі… Я прокидався ночами і питав жінку: «Ти хто?» Дружина казала своє ім’я, але її не впізнавав. Вона – медик і почала давати мені різні заспокійливі. За місяць я відновився. Наступного разу я не казав, куди їду, моя прекрасна половина знайшла мене в Амвросіївці… Коли мене пораненого везли, то зрізали весь одяг і я був повністю голий, тому що був у крові. Мені надавали першу допомогу. Там був телефон, такий старий, чорний і якраз, коли мене везли, він задзвонив. Медсестра підняла слухавку й каже, що дзвонить дружина і запитала мене, чи буду я говорити? Я пояснив, що це не може бути моя дружина, бо вона не знає, де я. Медсестра перепитала, я взяв слухавку і дійсно почув свою дружину. Як вона відчула?»