Доступність посилання

logo-print
08 грудня 2016, Київ 02:21

Місяць після перестрілки в Мукачеві: змінилося мало


Президент України Петро Порошенко (ліворуч) і голова Закарпатської ОДА Геннадій Москаль

Президент України Петро Порошенко (ліворуч) і голова Закарпатської ОДА Геннадій Москаль

Масово розповсюдивши бездарно написану листівку, Віктор Балога сам собі підписав вирок

(Рубрика «Точка зору»)

Трохи більше місяця минуло з часу скандальної перестрілки у закарпатському Мукачеві. Поки слідство повільно з’ясовує причини інциденту, закарпатці уже зрозуміли, що подія ця для краю стала чи не найважливішою за останнє десятиліття, адже тягне за собою фундаментальні зміни в закостенілому й напівфеодальному устрої області. Хоча станом на зараз змінилося мало.

Ніхто не покараний

За старою традицією скомпрометованих українських правоохоронних органів, за резонансні злочини (перестрілку в Мукачеві та її причину – контрабанді потоки) ніхто не покараний. Бійцям «Правого сектору» вдалося розчинитися в горах і втекти від слідства, народний депутат Ланьо (якого називали кримінальним авторитетом) спочатку втік за кордон, але потім повернувся і наразі жодних звинувачень на свою адресу не отримав. Віктор Балога, який «випадково» виник на місці конфлікту і навіть ходив у ліс на переговори з «Правим сектором», увійшов у політичний конфлікт з центральною владою, але жодних кримінальних справ проти нього і – за окресленням самого політика – його «кланчика» не порушено.

Більше того, не відбулося жодних змін і на митниці чи в Прикордонній службі. Прем’єр-міністр, пам’ятаємо, погрожував звільнити чи не весь колектив митниці, а на їхнє місце призначити нових людей з інших областей, але слова ці виявилося порожнім звуком, бо не звільнили навіть керівників регіональних підрозділів митниці в Закарпатті. Зміни в СБУ та міліції також обмежилися тільки ротацією головних прізвищ, проте запущено процес формування поліції в агломерації Ужгорода й Мукачева. Остання подія є однією з небагатьох справді позитивних змін, але її результату ще доведеться почекати. Що стосується контрабанди, наразі говорити про її зупинку не можна. Так, ЗМІ щодня рясніють звітами про викриття чергових партій нелегальних товарів, але це радше показуха і піщинка в морі; контрабандний бізнес продовжується, хоч, може, й змінив прізвища політичних «кришувальників».

Війна Балоги

Мукачівський скандал найбільше проблем приніс Віктору Балозі. Багато хто схиляється до думки, що події 11 липня стали початком кінця феодального керування Закарпатською областю цим політиком. Йому вдавалося зберігати свій вплив за кожної влади, але, схоже, така пристосуванська логіка вже добряче всім набридла – і закарпатцям, і загальноукраїнським політикам, ніхто з яких не побажав взяти братів-Балог у свою фракцію чи під своє крило: занадто одіозні. З призначенням Москаля і відстороненням Балоги від усіх процесів у Закарпатті стало зрозуміло, що Віктора Балогу викинули з вищої ліги української політики, відвели йому роль маргінального діяча з провінції. Сам політик протистоїть цьому як може, але виходить у нього погано.

Бо Віктор Балога робить одну фатальну помилку за іншою. Після мукачівської перестрілки його клан відсунули від влади і впливу, адже в Києві зрозуміли, що такі феодальні методи становлять загрозу національній безпеці. Умовно кажучи, вирішили, що не можна всі важелі впливу в області концентрувати в руках однієї людини, бо людина ця може чинити й відверті дурниці. На противагу Балозі призначили Москаля, таким чином сформувавши в регіоні бодай якийсь механізм стримувань і противаг. У цій ситуації для Балоги найкраще було б на якийсь час залягти на дно, потім показати блискучі результати на місцевих виборах, які змусили б центральну владу знову йти на компроміси з цим політиком. Але Віктор Балога переграв сам себе – і власноручно підтвердив київські побоювання в удільно-феодальному мисленні, що може бути платформою для шантажу у вигляді сепаратизму. Масово розповсюдивши бездарно написану листівку, в якій Закарпаття пробують сконфронтувати з Києвом, Балога сам собі підписав вирок. Адже тепер усім зрозуміло, що він і його монопольність в області справді є загрозою для регіону і країни загалом. Ця листівка шокувала закарпатців, які бурхливо негативно відреагували на намагання місцевого «князька» розбурхати конфлікт у донедавна зовсім мирній області, і стала тривожним дзвіночком для центральної влади, яка після цієї спроби політичного шантажу й погроз значно ретельніше візьметься ставити неадекватного політика на місце.

Москаль хоче, але не може

Геннадій Москаль на Закарпатті, схоже, всерйоз і надовго – подейкують, що він навіть очолить список БПП на виборах до обласної ради. Призначення Москаля головою облдержадміністрації для Закарпаття стало однозначно позитивною подією, бо цей політик має славу непідкупного і рішучого, тож справді може скласти конкуренцію Віктору Балозі. Втім, на жаль, наразі новому керівнику області вдалося мало – передусім через відсутність сильної команди. Брудні контрабандні гроші і вибудувана за багато років вертикаль Балоги інфікувала чи не всі сфери життя області, тому тут справді важко знайти гідних людей навіть на посаду голів РДА – всі або скомпрометовані регіонали, або контрабандисти, або вірні «балогівці». Нічого дивного в тому, що своїм заступником Москаль призначив колишнього керівника Кіровоградщини, а керувати одним з районів відправив людину з Луганщини.

Методи нового губернатора також досить суперечливі: наприклад, впійманих контрабандистів він відправляє на фронт у зону АТО, тим самим нівелюючи саму ідею доблесної справи захисту Батьківщини. Якщо мобілізація – це покарання для злочинців, то чи захочуть після такого йти в армію добровольці чи порядні призовники? Непокоїть також відсутність стратегічного мислення щодо майбутнього Закарпаття у нового очільника ОДА: на відміну від Саакашвілі, він не виступає ініціатором інвестиційних форумів, не пробує розбудувати транскордонну співпрацю, не концентрується на розвитку туризму тощо. Що ж, можливо, на все свій час – і ми ще побачимо й конструктивні ідеї та плани Москаля.

Перспективи

Справжнім Рубіконом для всіх стануть місцеві вибори. Усі політичні гравці області – і передусім Віктора Балога – саме на майбутніх виборах спробують відвоювати свої сфери впливу. На жаль, звідусіль надходить інформація, що всі сторони готуються до маніпуляцій і підкупів. Чернігівські вибори на 205-му окрузі показали, що влада аж ніяк не поспішає боротися з підкупами, роздачею харчових пайків і використанням адмінресурсу.

Висока ціна цих виборів, нервозність місцевих ділків, апатичність суспільства і бездіяльність влади можуть призвести до того, що під час нових конфліктів сторони не гребуватимуть найгіршими методами – і цілком вірогідно, що перестрілка 11 липня не буде для Закарпаття останньою.

Андрій Любка – письменник

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода

  • 16x9 Image

    Андрій Любка

    Андрій Любка – український поет, прозаїк, есеїст. Автор книжки оповідань та трьох збірок віршів, лауреат літературних премій «Дебют» та «Київські лаври». Твори перекладені на понад десять мов, окремими книжками виходили в Австрії та Польщі. Живе в Києві.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG