Лише жменька громадян Радянського Союзу спромоглася на протест проти окупації Чехословаччини та придушення «Празької весни», що відбулося 47 років тому. Але сирота з дитячого будинку, робітник-електромонтер з Білорусі Михась Кукобака пішов іще далі. Він написав листа-підтримку, який особисто приніс в Чехословацьке консульство у Києві, а коли його викликали у військкомат, він сказав, що не лише не стане окупантом, але і оберне зброю проти людей, які насильно його відправлятимуть у військо. Цими днями Михась Кукобака на запрошення чеських наукових та правозахисних організацій перебуває в Празі, де Радіо Свобода запросило його до розмови після його виступу в Бібліотеці імені Вацлава Гавела.
У свої 78 років Михась Кукобака дисидент, правозахисник та радянський політичний в’язень, який провів у тюрмах, таборах та психіатричних лікарнях близько 17 років, виглядає бадьоро і про свої поневіряння в радянському «задзеркаллі» розповідає з гумором. Зокрема, згадує про одну зі своїх розмов з прокурором у Владимирській області, де він працював на заводі електромонтером.
«І ось прокурор мене запитує: «Кукобака, чому Ви систематично виступаєте проти радянської влади?». А я кажу: «Я проти радянської влади ніколи не виступав і не збирався виступати, бо я вважаю, що радянська влада – це саме та, про яку робоча людина має мріяти. Але я дійшов висновку, що радянської влади в нас ніколи ще не було і за неї ще доведеться боротися, бо «радянський» походить від слова «рада», а з нами, з народом, ще ніхто ніколи не радився». Я повертаюсь, а мені наручники вдягають і повели в тюрму», – розповідає Михась Кукобака.
Тоді було якось грубіше – ввели танкові колони, офіційно, ніби під виглядом допомоги братньому народу. А зараз ця політика підліша, цинічніша. Він прямо війська не вводить, а вводить їх таємно, нібито трактористи-комбайнери, що купили танки в супермаркетіМихась Кукобака
Між тим, що відбулося в Чехословаччині в 1968 році і тим, що відбувається зараз в Україні, він бачить прямі паралелі.
«Один до одного, можна сказати. Лише тоді це було якось грубіше – ввели танкові колони, офіційно, ніби під виглядом допомоги братньому народу. А зараз ця політика підліша, цинічніша. Він прямо війська не вводить, а вводить їх таємно, нібито трактористи-комбайнери, що купили танки в супермаркеті. Це знущання, він показує свою зневагу до народу, який все «проковтне, що б йому не сказали, а куди він дінеться?!», – переконаний Кукобака.
Інтелігенція працювала на пропаганду
На його думку, більшість росіян не хоче знати правди про те, що відбувається в Україні. При чому, більшу провину зараз, як і в радянські часи, він покладає на інтелігенцію, яка радо співпрацює з режимом, обслуговує його.
«Вся інтелігенція працювала на пропаганду. Влада ж не така дурна. Вона винаймала найталановитіших літераторів, письменників, щоб вони мистецьки обманювали народ, вводили його в оману», – розмірковує робітник-електрик про людей, які отримували державні премії, гроші, нагороди і жили в незрівнянно кращих матеріальних умовах, ніж він.
Але, як людина, яка все життя була свідома своєї правоти, Михась Кукобака, говорить, що ні про що не шкодує:
Я просто людина, яка живе згідно зі своїми переконаннямиМихась Кукобака
«Правду говорити завжди складно, бо тоді був тоталітарний режим, і зараз він знову тоталітарний. А я просто людина, яка живе згідно зі своїми переконаннями. Я звичайна людина, яка живе за такими стандартами. Держава змінюється, а я – ні».
