Москва – Останнім часом життя українців в Росії не є легким. Громадські організації відчувають на собі тиск з боку влади, а також посилену увагу спецслужб. Але навіть у цих умовах українська громада в Росії не припиняє свою діяльність. Про це Радіо Свобода розповів заступник голови регіональної громадської організації «Українці Москви» Валерій Семененко.
– У нас працюють навчальні осередки. При Національному культурному центрі України в Москві працює недільна школа імені Павла Поповича, українська народна хорова капела, а також театр «Еней». Ми щільно співпрацюємо з Бібліотекою української літератури. Там, нібито, спостерігається такий заспокійливий тренд. Раніше бібліотеку хотіли розчинити, забравши статус спеціалізованої бібліотеки, який вона мала. І ми дуже переймалися, що це буде початком її кінця. Але зараз ніби, як і було – і бібліотека працює, і люди можуть користуватися українською пресою.
– Чи відчувають українські громадські організації на собі тиск з боку російської влади?
Нас, як по голові, вдарила звістка, що Рада Федерації ухвалила так званий «патріотичний стоп-лист» і звернулася до Генеральної прокуратури з проханням оголосити ці організації «небажаними»
До тих 12 організацій були віднесені три, які стосуються українців в Росії
– Нещодавно нас, як по голові, вдарила звістка, що Рада Федерації ухвалила так званий «патріотичний стоп-лист» (в переліку якого 12 організацій) і звернулася до Генеральної прокуратури з проханням (якщо це можна назвати проханням!) оголосити ці міжнародні громадські некомерційні організації «небажаними». А, як ми знаємо, незадовго до цього президент Росії підписав закон про «небажані організації». Причому, якщо організація оголошується «небажаною», то наслідки дуже неприємні. До тих 12 організацій були віднесені три, які безпосередньо стосуються українців в Росії. Це – Світовий конгрес українців, Українська всесвітня координаційна рада і Кримська польова місія. Річ у тім, шо після ліквідації федеральних організацій Об’єднання українців Росії і федеральної автономії – у нас 5 організацій є членами Світового конгресу українців. Це ми зробили для того, щоб не обривати зв’язки зі світовим українством. І таким чином, якщо Світовий конгрес українців буде оголошено «небажаною» організацією, то ці 5 організацій теж будуть, так би мовити, «небажані». Ми вже почали думати, що робити в цій ситуації, але якось все стихло. Якщо оголосять Світовий конгрес українців «небажаною» організацію – ми просто змушені будемо вийти з нього або призупинити в ній членство цих організацій. Таким чином наші зв’язки зі світовим українством формально обірвуться.
– Як те, що коїться зараз на Донбасі, відбивається на житті і роботі громадських організацій?
– Звичайно, дуже прискіплива увага спецслужб. Викликають, вже не прикриваючись. Викликають наших людей, проводять бесіди, приходять самі. Якщо організація така, як наприклад, у Петербурзі, і має своє приміщення – вони приходять цілими, так би мовити, табунами, комісіями –3-4 особи і починають розмови всілякі. Це у них зветься нібито «профілактикою екстремізму і тероризму». Але, Ви розумієте, шо прискіплива увага спецслужб ніколи позитивно не позначається на роботі. Навпаки – люди починають нервувати. Спонукають деяких наших активістів брати участь у різних масових акціях типу «Крим наш» на підтримку, так би мовити, приєднання Криму до Росії. Ну, звичайно, більшість наших активістів уникають такої «честі», деякі інколи десь показуються. Це викликає серед наших активістів, звичайно, несхвальну реакцію. Події в Україні дуже негативно позначаються на всій роботі.
– Чи Ви маєте змогу продемонструвати в Росії кращі зразки української культури і спадщини?
Демонструвати українську символіку в Росії дедалі стає не зовсім безпечно
– Ми використовуємо будь-який слушний момент для того, щоб показати українську символіку. Наприклад, ми робили «Марш вишиванок» на Арбаті. 5 серпня їздили в Республіку Карелія, де відбувалося вшанування пам’яті жертв Сандармоху. Там в 1937 році розстріляли багато ув’язнених, з них 30 відсотків були українцями. Громадські організації, в основному громадська організація Республіки Карелія «Калина», поставили там хрест. Величний такий! Це найбільш величний пам’ятник у всьому урочищі. Але, треба сказати, демонструвати українську символіку в Росії дедалі стає не зовсім безпечно.
