Доступність посилання

09 грудня 2016, Київ 20:09

Невже не можна було бодай словом підбадьорити, подати сигнал: ми про вас не забули!

Анвар Деркач

(Рубрика «Точка зору»)

Президент України Петро Порошенко в День Незалежності двічі виступав публічно. Але ні в урочистій промові у Києві, ані в публічній частині візиту до Берліна не було згадки про Крим. Наскрізною темою виступів українського лідера були Мінські домовленості. Петро Порошенко, Ангела Меркель і Франсуа Олланд визнали: домовленості ці Росія не виконує. І змусити Кремль виконувати їх важелів немає. Проте всі троє в один голос наполягають на виконанні умов документа Україною. Варто нагадати, що анексія Криму Російською Федерацією не є предметом Мінська-2.

Очевидно, що спонукати Путіна повернути Україні Крим світове співтовариство поки не в змозі. Дипломатія виявилася безпорадною проти військової сили. А протиставити російській свою силу великі гравці не готові. Зустріч без Путіна зайвий раз підтверджує: у Європи немає чого протиставити його зневазі до правил.

Мовчання Порошенка про Крим можна пояснити безпорадністю перед російською військовою потугою та відсутністю реальної та дієвої підтримки Заходу

Саме безпорадністю перед російською військовою потугою та відсутністю реальної та дієвої підтримки Заходу можна пояснити мовчання Порошенка про Крим. Хоча на півострові в умовах тиску та репресій залишаються сотні тисяч українських громадян-патріотів. Невже не можна було бодай словом підбадьорити їх, подати сигнал: ми про вас не забули! Це було би корисно і для іміджу самого глави держави, і українцям в Криму було би приємно.

Мовчання Порошенка про Крим промовисте. Український істеблішмент враховує лише те, що має грошовий еквівалент: територію, ресурси, підприємства. Людей, за радянською звичкою, частіше сприймають теж як ресурси – трудові. А з ними панькатися у пострадянських ділків не заведено. Та й можновладці зазвичай воліють не згадувати без особливої потреби про ситуації, в яких вони безсилі.

Мовчання Порошенка про Крим промовисте. Український істеблішмент враховує лише те, що має грошовий еквівалент: територію, ресурси, підприємства. Людей, за радянською звичкою, частіше сприймають теж як ресурси – трудові

Мовчання про Крим виглядає не таким прикрим, як нахваляння Порошенка в Берліні не допустити референдуму на окупованій частині Донбасу. Адже виконати цю обіцянку він не в змозі. Тож інколи справді краще мовчати. А от із сказаного заслуговує на увагу критика президента України на адресу опонентів змін до Конституції. Їх глава держави звинуватив у недалекоглядності. Спротив редагуванню головного закону країни стає дедалі виразнішим, «проти» висловилися кількадесят юристів, науковців, дипломатів. Адже зміни планують внести в той час, коли мільйони громадян, зокрема і мешканців Криму, не мають можливості брати участь в обговоренні нової редакції. А представляють їхні інтереси в українському парламенті лише троє депутатів-списочників.

У липні Порошенко пообіцяв відобразити в новій Конституції право кримських татар на самовизначення на рідній землі. Проте це поки – тільки слова. То ж загальне враження від мовчання і говоріння Петра Порошенка 24 серпня: в українського керівництва здача Криму стає поганою звичкою.

Анвар Деркач –​ журналіст

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не завжди відображають позицію редакції

Оригінал – на сайті проекту Радіо Свобода «Крим. Реалії»

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG