Доступність посилання

07 грудня 2016, Київ 11:20

У Росії розпалюється громадянська війна


Акція протесту в центрі столиці Росії. Липень 2013 року

Акція протесту в центрі столиці Росії. Липень 2013 року

Катастрофічний вибух чи повільне розкладання – залежить від західної антиросійської коаліції та рівня страху кремлівської хунти

(Рубрика «Точка зору»)

Горезвісна «перманентна кризовість капіталізму» компенсується необхідністю співпраці, на якій ґрунтується капіталістична система. До конфліктів, як правило, призводить вразливість авторитарних режимів щодо змін та їхня неспроможність відповідати викликам розвитку суспільства.

Тож шукати джерело війни не слід серед «акул капіталу» – воювати сьогодні примітивно не вигідно. Джерелом конфліктів і загрозою миру є консервативні тоталітарні режими, для яких мілітаризм – запорука стабільності.

Російський режим традиційно загрузнув в конфлікті цілою країною, намагаючись втягнути туди оточуючі регіони, а за можливості, і увесь зовнішній світ.

«Гібридна громадянська» війна Росії

На тлі ідеологічного і етнічного домінування та в умовах нерівномірного розподілу ресурсів, ми спостерігаємо формування і радикалізацію соціальних груп, які дедалі більше застосовують насильство як інструмент політичних змін. Це – визначальні передумови конфлікту. Показові вбивства і ув’язнення політичних опонентів, цинічні публічні погроми, потоки озброєних різнорідно індоктринованих добровольців до «гарячих точок» всього світу – його ознаки. Транспортний і економічний занепад цілих регіонів, розрив міжрегіональних зв’язків, зубожіння і здичавіння населення, масова агресія і ненависть «наймиролюбнішої країни», штучні конфлікти з навколишнім світом – є рушійними силами конфлікту.

Схоже, ми є свідками чергового етапу розвитку нового типу соціального конфлікту в неототалітарних країнах. Постає питання як цей конфлікт реалізується завтра: провокацією глобального конфлікту, ескалацією регіональної агресії чи початком громадянської війни.

У певному сенсі, зважаючи на ескалацію та схвалення насильства російським суспільством, можна сказати, що ознаки громадянської війни, якою півтора роки лякають Європу кремлівські пропагандисти, стають очевидні. Громадянська війна повільно розпалюється. Але не в Україні, а в самій Росії. «Гібридна громадянська» війна. Мабуть, єдина можлива сьогодні форма у зруйнованому російському суспільстві.

Акція протесту в Москві (архівне фото)

Акція протесту в Москві (архівне фото)

Кремлівський режим не здатен вирішувати соціально-економічні проблеми, і зайнятий лише самозбереженням. Для цього він йде рутинним шляхом руйнування зародків громадських інститутів, атомізації суспільства, консолідації контролю над ресурсами, які катастрофічно тануть. За останній рік наявні ресурси зменшилися на 50%, а доступні – на 70%. Вразливість ресурсної бази російської економіки зросла майже в чотири рази. В поточному стані і за спостережуваної динаміки російська економіка, на думку більшості фахівців, відновленню не підлягає. Це – шлях в один, безрадісний кінець. І сценарій цього кінця – катастрофічний вибух чи повільне розкладання – залежить від ступеню консолідації західної антиросійської коаліції та рівня страху кремлівської хунти.

Правила шантажу: Росія веде «гібридну війну», бо на іншу вона не здатна

Воєнний шантаж, спровокований страхом, сьогодні знову є реальним і дієвим фактором глобальної політики. Але якщо в Кремлі шантаж – це єдиний інструмент утримання влади, то у Заходу інша мотивація.

На Заході цю риторику несподівано підхопили пару місяців тому, звернувши нарешті увагу на войовничі заяви Путіна. Це сталося, бо реальні шанси Кремля у військовому протистоянні було нарешті адекватно зважено і оцінено. І вони виявилися низькими. Тепер шантаж Путіна використовують проти нього. Так знахабнілого підлітка-хулігана директор школи ловить у підворітті і просить голосно повторити всі загрози і зухвалі заяви перед педрадою. Тоді головним мотиватором поведінки шпани стає страх покарання, завдяки чому її вибрики можна контролювати.

Фактично безмежне останніми роками фінансування російських армії і ОПК призвело до фактичної деградації системи військової безпеки в Росії. Багатомільярдні інвестиції посилили корупцію і загальну некерованість. Армія перетворилася на зграю конкуруючих кланів, що змагаються за право розкрадати черговий бюджетний шматок.

Сьогодні російська економіка балансує на межі забезпечення своїх силових структур, яких в 2014 році разом з працівниками ОПК та бюрократичним апаратом налічувалося близько 7,8 мільйона осіб. При цьому, через несприятливі демографічні тенденції та організаційну некомпетентність військового керівництва, за експертними оцінками та незалежними підрахунками кількість Сухопутних військ складала лише 230 тисяч осіб. Як показали провальні мобілізаційні кампанії 2014 року, мобілізаційного резерву в Росії не існує. Отже, наростити кількість Сухопутних військ – головної ударної сили – просто нема з чого. В поточних умовах немає сенсу кидатися заявами не те що про «велику війну», а навіть про підтримку існуючої військової інфраструктури.

Питання стану і боєздатності ядерних сил Російської Федерації потребують технічної і управлінської кваліфікації, що значно перевищує рівень компетентності сьогоднішніх російських керманичів. Тому головна загроза сьогодні полягає в тому, що стан ядерних озброєнь Росії є невідомим нікому, в першу чергу самому російському керівництву. Цей стан, скоріш за все, виключає можливість війни, але загальна сукупність кількісних і якісних характеристик дозволяє припустити, що ядерних сил Росії достатньо, щоб провести руйнівну атаку за окремими напрямками. І це створює у Путіна ілюзію «можливості маневру».

Отже, військовий потенціал Росії є істотно переоціненим. Тому слід адекватно ставитися до розмов про часові масштаби захоплення європейських столиць та «радіоактивний попіл» – це навряд чи взагалі можливо. Власне, це означає, що Росія веде «гібридну війну» тому, що на іншу вона просто не здатна.

Плакат на акції російської опозиціїу Москві (архівне фото)

Плакат на акції російської опозиціїу Москві (архівне фото)

Варіативний характер «російської загрози» – новий виклик світу

«Російська загроза» сьогодні – це загроза хаосу. Тому ми бачимо таку обережність з боку західної коаліції в питанні тиску на російського агресора: потребує контролю загроза спрямованого назовні хаосу соціального і воєнного характеру, спричиненого руйнацією системи кланово-олігархічного управління.

З кожним днем блеф «великої російської війни» стає все більш очевидним для зовнішнього світу. Це не означає, що ми не повинні готуватися до найгіршого сценарію. Це означає, що ми маємо бути готовими до варіативних наборів різних типів загроз.

Російська агресія, мотивована примарою «експорту революції» в Росію, поступово загрожує експортом «гібридного громадянського конфлікту» з Росії в Україну і Європу. Це та загроза, силового захисту від якої немає. Розвиток соціальних інститутів, громадянського суспільства, взаємна довіра, співпраця, витримка і консолідація зусиль із союзниками – запорука нашої безпеки стосовно цього типу загрози і зрештою – нашої перемоги.

Юрій Костюченко – експерт з безпекових питань, провідний науковий співробітник Наукового центру аерокосмічних досліджень НАН України

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода

  • 16x9 Image

    Юрій Костюченко

    Юрій Костюченко, науковець, фахівець у галузі супутникових спостережень, геоінформатики і статистики, експерт з питань безпеки і ризиків. Провідний науковий співробітник Наукового центру аерокосмічних досліджень НАН України, доцент географічного факультету КНУ імені Шевченка, виконавчий секретар Комітету із системного аналізу Президії НАН України.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG