Доступність посилання

04 грудня 2016, Київ 04:20

«У НАТО не все обертається навколо Росії» – Граубе


Генерал-лейтенант Раймонд Граубе, командувач збройними силами Латвії

Генерал-лейтенант Раймонд Граубе, командувач збройними силами Латвії

Головнокомандувач латвійської армії генерал Граубе розповів про можливість війни зі східним сусідом

Марія Кугель

Цієї осені в Латвії очікується відразу кілька подій, що стосуються дій НАТО у Балтійському регіоні. На постійну дислокацію сюди прибуває велика партія американської військової техніки, невелика частина якої вже розвантажена в ризькому порту на початку року в рамках навчальної операції Atlantic Resolve. У вересні відбудуться чергові навчання сухопутних військ Silver Arrow, в яких візьме участь понад тисячу військовослужбовців зі збройних сил Латвії, Данії, Канади, Німеччини, США і Великобританії. Радіо Свобода розпитало командувача збройними силами Латвії генерал-лейтенанта Раймонда Граубе про зміни в політиці Північноатлантичного альянсу в Балтійському регіоні з військової точки зору.

– Ситуація з безпекою в балтійських країнах і навколо них після початку агресії Росії в Україні, звичайно, внесла корективи в наші плани і викликала необхідність зміцнити як нашу власну обороноздатність, так і колективну безпеку НАТО, а також, зокрема, співпрацю з такими нашими стратегічними партнерами, як Сполучені Штати. США в рамках операції Atlantic Resolve запропонували нам залишити в Латвії на постійну дислокацію невеликий військовий підрозділ. Однак з того, як зображують ситуацію російські інформаційні та пропагандистські джерела, можна подумати, що в Латвії розміщені величезні американські військові бази. Але з весни минулого року у нас в Латвії жодного разу не перебувало одночасно більше роти солдатів, тобто приблизно 120-150 осіб, якщо не брати до уваги періоди навчань. А кількість танків, розміщених у нас на постійній основі, не перевищувала шести, плюс шість бронемашин. У Росії це подається так, ніби в Латвії розміщені десятки і сотні танків. І нам це здається дивним, оскільки ми знаємо, та й усі знають, що на такій же відстані від наших східних кордонів стоять сотні російських танків.

Не в останню чергу заради зниження витрат, щоб не змушувати кожну країну, що бере участь у навчаннях, входити зі своєю технікою, планується постійно тримати в країнах Балтії частину транспортних засобів, бронемашин того чи іншого типу (це американці вирішують самі), ротуючи тільки людей. Таким чином, можна буде забезпечити ефективну, безперервну і незмінну техніку навчань. Але яка техніка прийде, скільки, коли – ми не знаємо, це планують американці, все залежить від бюджетного циклу, доступних фінансів. Йдеться про всі шість східних членів НАТО. У країнах Балтії, в Румунії, Болгарії та Польщі на постійній основі буде розміщена бронетехніка, тобто, напевно, бронемашини, про танки я не знаю, і обслуговуючий їх персонал. За моїми даними, американці самі беруться обслуговувати свою техніку. Латвія забезпечує інфраструктурну підтримку.

– Йшлося про те, що полігон у Адажі – найвдаліше місце для розміщення техніки в Балтії. Ви розраховуєте, що більша її частина залишиться в Латвії?

– За інформацією, яка в мене є, техніка буде розподілена рівномірно. Чим полігон в Адажі, можливо, унікальний – своєю величиною, у тому числі розміром стрільбищ, і більш високим ступенем безпеки. Він надає можливості не стільки для зберігання техніки, скільки для підвищення ефективності навчання як наших солдатів, так і американців, і міжнародного контингенту під час загальних навчань.

– Висловлюються побоювання, що американську техніку може спіткати та ж доля, що і українську: її захопить гіпотетичний противник зі сходу, стрімко просуваючись нашою територією, оскільки його ніхто не встигне зупинити.

– Почнемо з того, що ми (як у Латвії, так і в НАТО) в цілому вважаємо ризик будь-яких конвенціональних вторгнень або військових конфліктів нікчемним. Відбулися зміни у всьому середовищі безпеки у зв'язку з конфліктом в Україні, в інтенсивності навчань поблизу наших кордонів. Це нормальна природна і збалансована відповідь. У 2011-2013 роках у нас приблизно раз на рік відбувалися навчання НАТО за участю не більше тисячі військовослужбовців для підготовки до міжнародних операцій, їхні сценарії були пов'язані в основному з тим, щоб виробити сумісність. У великих російських військових навчаннях «Захід-13» брали участь від 30 до 50 тисяч солдатів. Це були «щорічні планові навчання». У Північноатлантичному альянсі на них відреагували шістьма тисячами солдатів з трьох країнах Балтії та Польщі. Це було подано в Росії як «великі маневри НАТО». Ну, хіба перебування 150 осіб з п'ятьма танками на латвійській території можна розглядати як ознаку ескалації або бажання загострити ситуацію? Так, ми говоримо про гібридну війну, про різні способи впливу – психологічні, соціальні, політичні, дипломатичні. Але я як командир наразі вважаю, що загроза військових дій проти країни-члена НАТО майже нереальна.

– На початку літа двоє російських націонал-більшовиків проникли на територію полігону в Адажі під час навчань Saber Strike. Це свідчення недостатньої захищеності бази?

– Нікуди вони не проникли. Вони перелізли через огорожу і були відразу затримані. Ми трохи переглянули режим охорони, але хулігани нічого із задуманого зробити не встигли, система безпеки спрацювала. Наші військові бази – і це не секрет – аж ніяк не фортеці, навпаки, ми відкриті публіці. Тільки за цю весну військову базу відвідали понад півтори тисячі дітей. Постукай у двері, попроси дозволу і заходь – ми дозволяємо оглянути базу, подивитися на навчання, у нас відбувається безліч публічних заходів. Наприклад, у нас є військова каплиця і кожної неділі вона відкрита для віруючих усіх конфесій: православних, католиків, лютеран. Люди проходять територією бази, проводять богослужіння і йдуть додому. Я не вважаю витівку нацболів вторгненням – це провокаційний пропагандистський крок.

– П'ятий параграф договору НАТО про колективну захисту території будь-якої країни Північноатлантичного альянсу від агресії передбачає необхідність ухвалення колективного рішення. Це може звести всі ваші зусилля нанівець?

– У спектрі гібридних впливів військова складова не є основною. Звичайно, ескалація політичних, дипломатичних, психологічних, соціальних та економічних елементів гібридної війни може призвести і до загрози виникнення військової складової. Ми відповідаємо тільки за одну з частин загальної системи безпеки і проводимо навчання задля поліпшення боєготовність і швидкості реагування на загрози. Ми працюємо над тим, щоб показати: НАТО не тільки готовий, але і здатний реалізувати в разі гіршого сценарію свої зобов'язання щодо п'ятого параграфу. Паралельно в союзі працюють над прискоренням процесу ухвалення політичних рішень. Окрім того, ми вчимося визначати, в якій фазі гібридна війна переходить у військові дії, чи є ними поява «зелених чоловічків». Це найважча частина гібридного конфлікту: вам говорять, що це не солдати, хоча вони озброєні сучасною зброєю, яку не купиш в «Воєнторзі», це треновані професіонали високого класу, а не добровольці.

Можливо, подібні сценарії лежать у сфері відповідальності держави і НАТО цих проблем не вирішує. Тому одне з найважливіших наших завдань, які ми в тому числі, до речі, і під час минулих навчань вирішували, – координація дій збройних сил, поліції, пожежників, прикордонної охорони, структур безпеки, а також державних установ. І звичайно, є цілий блок завдань, що стосується розвитку економіки, соціального середовища, суспільства в цілому.

Стратег і філософ Карл фон Клаузевіц говорив: коли політики програють свій бій, діяти починає армія. Гібридна війна триває безперервно, коли одна держава намагається впливати на іншу різними способами, виключаючи військовий. Армія не є елементом гібридної війни, вона існує, скільки існує людська цивілізація.

– Тобто навчання, що відбуваються поблизу російського кордону, переслідують політичні цілі?

– Великих навчань поблизу російського кордону не планується. У вересні в Латвії відбудуться навчання Silver Arrow, загальна кількість учасників не перевищить кількох тисяч. Для Trident Juncture, найбільших з часів Холодної війни навчань НАТО, обрали найбільш віддалену від російського кордону точку в Європі – далі тільки океан. На мій погляд, так вчинили з політичних міркувань: це сигнал про те, що дії НАТО не спрямовані проти Росії. Сили швидкого реагування можуть бути розгорнуті, де завгодно на території НАТО або за його межами в разі виникнення загрози для країн союзу. Украй неправильно сприймати їх створення тільки як відповідь Кремлю. Ми бачимо, як розвивається ситуація безпеки на південному фланзі НАТО, хоча, звичайно, проти нелегальних мігрантів армію не використаєш. Ми також спостерігаємо за «Ісламським державою», Сирією.

– Ще два роки тому до участі в Silver Arrow не планувалася залучати партнерів по блоку. Чому вони стали міжнародними?

– Враховуючи, що в Латвії постійно дислокується невеликий американський контингент, запросити його на вчення латвійської бригади нам здалося природним. Окрім того, ми пропонували нашим партнерам брати участь у багатьох національних навчаннях. В українському контексті у багатьох членів союзу виник інтерес до оформлення взаємних зобов'язань. Важливо і те, що деякі держави використали можливість змінити для своїх солдатів середовище навчання: тренуватися постійно на одному і тому ж полігоні в рутинних умовах – не кращий варіант. У міжнародному колективі з єдиними процедурами, з єдиною робочою мовою – англійською відбувається підготовка до будь-яких майбутніх спільних операцій. З тими ж партнерами ми потім зустрічаємося в реальній бойовій обстановці. Коли рішення ухвалюються за секунди, між учасниками повинна бути повна ясність – як діяти, як говорити, що говорити, як використовувати засоби зв'язку, зброю. Тож давайте не будемо спрощувати: далеко не все обертається тільки і лишень навколо проблематики Росія-НАТО. У нас багато інших додаткових завдань.

– У серпні вирішили скоротити кількість літаків Північноатлантичного альянсу, які патрулюють небо Балтії. Чи справді східні рубежі стали більш безпечними?

– Насамперед, це результат оперативного планування ресурсів відповідно ризику. Так, збільшиться обсяг польотів, але залишилися на чергуванні літаки зможуть адекватно відреагувати на незаявлені польоти військово-повітряних сил Російської Федерації поблизу наших кордонів. З іншого боку, у цього кроку є і політичний вимір – це черговий сигнал нашому східному сусідові: НАТО не бажає ескалації в регіоні.

Оригінал матеріалу – на сайті Російської редакції Радіо Свобода

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG