Марія Костіайнен
Фінляндія стабільно входить до десятки країн з найкращою шкільною освітою у світі. Проте, це не заважає фінам регулярно проводити дослідження, щоб з’ясувати, як можна зробити систему освіти ще ефективнішою. З 2016 року Фінляндія хоче перейти на нову систему організацїї навчального процесу.
Фінські діти ідуть до школи у 7 років. До цього у них є право на один рік дошкільної освіти, яка не є обов’язковою. До обов’язкового навчання входять лише 9 класів. Фактично, всі школи у Фінляндії безкоштовні. Під час навчання держава забезбечує дітей освітніми матеріалами, зошитами та найнеобхіднішим приладдям. Окрім цього, діти отримують безкоштовне харчування. Є невелика кількість приватно-державних шкіл, але вони, зазвичай, пропонують спеціальні методики викладання – наприклад, Штайнера, Монтессорі.
Після закінчення обов’язкової базової школи, у віці 16-17 років, юнаки та дівчата вирішують, яким шляхом вони підуть далі: продовжать навчання у гімназії, що зазвичай триває до трьох років; вступлять до професійно-технічного училища, яке пропонує різні рівні освіти (відповідно, навчання може тривати від трьох до шести років); або закінчать навчання взагалі. Після закінчення повної середньої освіти діти можуть здобути вищу освіту, вступивши до університету, політехнічного інституту або продовживши навчання в профтехучилищі.
Система освіти Фінляндії не має глухих кутів
Жоден з обраних шляхів не заводить дітей у глухий кут. Закінчивши профтехучилище, можна продовжити навчання в університеті. Так само, якщо після дев’ятого класу учень вирішив піти до гімназії, то після її закінчення він може поступити до професійного училища.
Для безкоштовної освіти немає вікових обмежень та обмежень за рівнем попередньої освіти. Тобто, якщо, скажімо, 50-річна пані Ілона вивчилась на соціолога, має ступінь магістра, встигла пропрацювати за фахом більше 25 років і раптом зрозуміла, що хоче працювати юристом – вона на рівні з іншими абітурієнтами може вступати до університету.
В цілому, на перший погляд, фінська система освіти схожа на українську, але відмінності ховаються у підходах.
Хоча в країні існують загальнодержавні рекомендації для шкіл щодо навчального процесу як такого, у викладачів є багато свободи при підготовці до уроків: вони можуть на власний розсуд обирати книжки та інші навчальні матеріали для своїх учнів. Так само, учні можуть вільно обирати, з допомогою чого готувати домашні завдання.
Чому навчають?
Головна мета фінської шкільної освіти – навчити дітей самостійності та підготувати їх до дорослого життя. Фіни добре розуміють, що у сучасному світі людина має чомусь вчитися протягом усього життя. Саме тому у школах найперше намагаються озброїти дітей навичками, що знадобляться у дорослому житті. Головний акцент роблять на розвитку аналітичного й критичного мислення.
Дітей не ділять на відмінників і двієчників. Взагалі, дітей намагаються не оцінювати у звичному для України розумінні. Школярі починають отримувати оцінки лише на сьомому році навчання. До цього викладачі використовують різноманітні системи заохочення замість оцінювання. Іспит учні складають лише при закінченні школи.
Ще під час навчання у школі дітей активно знайомлять зі світом професій. Учні відвідують різні офіси, компанії, виробництва під час ознайомчої практики. Це дає школярам побачити професію зсередини і таким чином більш обдумано обрати майбутній фах.
Фіни хочуть навчати «за темами»
Фіни розуміють, що тепер дітям, щоб стати успішними дорослими, треба мати зовсім інший набір навичок. Тому Фінляндія з наступного року змінює підходи до навчання своїх школярів.
Починаючи з серпня 2016 року (у Фінляндії навчальний рік розпочинається у серпні) у школах планують запровадити так зване навчання «за темами». Це не означає, що у школах перестануть викладати окремі предмети: історію, математику чи фізику. Це означає, що тепер вивчення цих предметів будуть інтегрувати у процес реалізації окремих проектів. Тобто, діти працюватимуть над тематичними проектами, вивчаючи декілька дисциплін одразу. І для цього зовсім не треба буде весь час перебувати у школі чи у класі. До того ж, учителі вітатимуть, коли діти самі знайдуть цікаву для себе тему й запропонують проект для втілення.
Декілька шкіл вже випробували такий підхід. Результати задовольнили всіх – учням було цікаво, показники засвоєння знань стали вищими, а учителі відзначили зростання мотивації учнів до навчання.
Як це працює, можна зрозуміти, подивившись, як реалізовували такий тематичний проект учні маленького містечка Ламмі. Вони підготували інформаційну довідку для туристів про одну з історичних пам’яток свого міста – середньовічну церкву. Працюючи над цим проектом, школярі отримали знання з різних предметів, включаючи історію, географію та релігієзнавство. Оскільки ця інформація орієнтована на туристів, діти підготували її англійською мовою. Результати роботи вони опублікували у блозі. Для цього дітям довелося розширити свої «цифрові» навички: знадобився запис і монтаж відео, робота з камерою, обробка фотографій, використання графічних програм, робота з блогами і безліч іншого.
Ще однією важливою складовою такого підходу є потреба виконувати завдання колективно. Діти вчаться узгоджувати дії, домовлятися й ухвалювати спільні рішення, рівномірно розподіляти обов’язки, відповідати за свою ланку й результат у цілому.
Для такого навчання традиційні класи трансформуватимуть. Парти замінять на диванчики й розставлять меблі таким чином, щоб сприяти колективній роботі та неформальному спілкуванню.
Марія Костіайнен – студентка університету Тампере
