Доступність посилання

logo-print
08 грудня 2016, Київ 04:15

Шнуров із «Ленінграда» про український прапор, Донбас та російську політику


Сергій Шнуров

Сергій Шнуров

«Позиція дуже проста: і це теж мине, ці люди не назавжди, конфлікт не назавжди»

Роман Супер

Російський музикант та лідер гурту «Ленінград» Сергій Шнуров на сцені поводить себе епатажно, а от політичні погляди висловлює обережно і дуже виважено. За словами артиста, він не ходить на вибори, не хоче розбиратись у конфлікті на Донбасі і не їздить до України,щоб це не розцінили як політичний жест. В інтерв’ю російській службі Радіо Свобода він поділився думками про російських артистів-«опозиціонерів» і розповів, чи зробив би «селфі» з екс-президентом Грузії Міхеїлом Саакашвілі.


– Я сфотографуюся, напевно. Чому ні?

– Тому що тобі кінець тоді.

– Навряд чи.

– Тебе, як Бориса Гребенщикова, викреслять з історії. З історії Держдуми.

– Гребенщикову, звичайно ж, не кінець. «Пофиркають» і забудуть. Фотографія – це смішно. Сфотографувався з Саакашвілі. І що?


– Це смішно, але не дуже. Тому що зараз навіть фотографія з людиною з Грузії сприймається як вчинок.

Нам пропаганда нав'язала, що Саакашвілі – це більше, ніж людина. Це якась зла сила

– Ну, це не просто людина. Це символ, правильно? Саакашвілі все-таки – це символ. Для нас він герой коміксів. Нам пропаганда нав'язала, що Саакашвілі – це більше ніж людина. Це якась зла сила. Але від Бориса Борисовича це все «відлипне» так, як і «припливло». Все це нісенітниця.

– І від Андрія Макаревича «відлипне»?

– Від Макаревича ні. Макаревич послідовно говорить те, що він говорить. Він не «прогинається під мінливий світ» – як він співав, так він і діє. Він все робить для того, щоб не «відпливло».

– Все дуже сильно політизувалося навколо. Взяв до рук прапор – політичний жест. Не взяв прапор – політичний жест. Відпочив у Криму – жест. Вирішив не відпочивати в Криму – жест. Навіть онкологія Кобзона стала політикою.

– Я сподіваюся, що це все – інтернет-дискурс. Все це десь там. Я сподіваюся, що в житті люди про це не думають. Зрештою, пересічній людині має бути по***.

– Ти від цього всього тримаєшся подалі. Навмисно це робиш, побоюєшся проблем?

Якби я дуже хотів долучитись до якихось сил, то долучився би. Просто я не люблю зграї, а я все-таки за особисту свободу

– Якби я дуже хотів долучитись до якихось сил, то долучився б. Просто я не люблю зграї. Зграї – це несвобода. А я все-таки за особисту свободу. Мені завжди хочеться бути в стані вибору. Коли я вибір уже зробив, то в стані вибору перебувати вже не можу.

– На останній рок-фестиваль «Нашестя», як відомо, організатори притягли танки. Багато було різної військової атрибутики та ще більше військово-патріотичних розмов. Тебе це не збентежило, ти поїхав виступати туди. Тебе танки зовсім не дратували?

– Набагато більше дратувало те, що у мене гітара відключилася. Згорів «комбік» (підсилювач – ред.) один, а потім другий. Ось це мене дратувало.

– А танки ні?

Я танків не бачив

– Я танків не бачив.

– Але знав про них.

– Справа в тому, що танки туди привозять уже три-чотири роки. Літаки військові завжди там літали. Танки ці там стоять, але я їх жодного разу не бачив.

– А це взагалі доречно – танки на музичному фестивалі?

– Про доречність у Росії взагалі неможливо говорити. А що тут доречно? Все-таки це про смак. А смаку в нашій країні немає. У нас «різностильність»: тут все доречно, б***.

– Якби тебе завтра запросили взяти участь у телевізійному політичному ток-шоу, де зараз прийнято ділити опонентів тільки за одним принципом: «патріот або не патріот». Ти б з якого боку там брав участь?

З телевізора складається таке враження, що ти живеш в країні ідіотів. На вулиці такого немає. Життя правдивіше, ніж телевізор

– Я б не пішов на політичне шоу точно. З телевізора складається таке враження, що ти живеш в країні ідіотів. На вулиці такого немає. Життя правдивіше, ніж телевізор.

Правда – завжди десь не там, де політичне шоу

Політичне шоу не дає вибору. На політичному шоу ти стаєш заручником ситуації. Правда – завжди десь не там, де політичне шоу. У політичному шоу – крики і метушня. Крики і метушня не ведуть до істини. Там немає рішень. Там немає підбиття підсумків. Це якась *****. Навіщо брати участь у цьому шумі? Мені це не дуже цікаво, це не моє.

– В інтернеті є відео, зроблене в 2012 році, де тобі під час концерту із залу хтось дає український прапор. Ти прапор береш і дуже обережно кажеш, що живеш в іншій країні. Зараз би як вчинив, якби український прапор дали?

– Я, як і раніше, живу в Росії, в іншій країні. У мене нічого не змінилося. Фестиваль цей проходив у Будапешті, в іншій державі. Мені дають прапор третьої країни. Чому я – представник Росії – повинен розмахувати чужим прапором? Мені не дуже це зрозуміло. Я вболіваю за «Зеніт». Якщо мені дають прапор іншої команди, я не буду ним махати.

– А якби протягнули тобі прапор «Новоросії»?

– Я з іншої країни. Як на мене, це вичерпна відповідь.

– Є люди, які хочуть, щоб схід України був частиною Росії.

Якби я жив в «ДНР» і так вважав, то я може і махав би прапором «ДНР». Але я живу в Росії. І в мене один прапор

– Якби я жив в «ДНР» і так вважав, то я може і махав би прапором «ДНР». Але я живу в Росії. І в мене один прапор.

– Але ти ж можеш підтримати або не підтримати людей, які зараз вважають себе приниженими і ображеними в Росії?

– Прапор – це інша історія. Підтримати ти можеш чим завгодно.

– Ти засуджуєш Земфіру, яка підняла прапор, до якого не має, здається, стосунку?

– Та ні. Не засуджую. Вона вважає, що це нормально. Я б так не зробив. Це її справа. Чому я повинен її засуджувати? З якого дива?


– А від поїздок в Україну зараз відмовляєшся?

– Відмовляюся. Тому що зараз це буде сприйматися як політичний жест. Тому що почнуться розмови. Тому що там буде прес-конференція. Адже мене будуть мучити політичними питаннями.

– І доведеться відповідати про Петра Порошенка, Машу Гайдар...

– Мені доведеться в цьому розбиратися, а я не хочу, мені це не потрібно.

– Тобі це не потрібно, зрозуміло, але позиція ж у тебе щодо цього конфлікту є?

І це теж мине, це не назавжди, ці люди не назавжди, конфлікт не назавжди

– Є. І ця позиція дуже проста: і це теж мине, це не назавжди, ці люди не назавжди, конфлікт не назавжди, все це… (замислюється – ред.) Якщо на кожну таку штуку звертати увагу... Мені 42 роки. Я жив в іншій країні: з іншими грошима, з іншими цінностями, і якби я щиро вірив у всю ту *****, про яку мені щоразу говорили, я б збожеволів. Чому я зараз повинен ставитися до того, що говорять, всерйоз? Я знаю, що треба триматися подалі від усієї цієї *****.

– У тебе є друзі серед чиновників і депутатів? Ти зі владою якось спілкуєшся? Або тільки на виборах, коли голосуєш?

– Я не голосую.

Повний текст інтерв'ю – на сайті російської редакції Радіо Свобода

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG