Доступність посилання

ТОП новини

«Мову ворожнечі» не заборониш. Це як закритий чайник, який все одно вибухне – медіа-експерт


Карикатура Сергія Йолкіна
Карикатура Сергія Йолкіна

Бути чи не бути «ватникам», «москалям» і «рашистам» в українських ЗМІ?

Оксана Лісна

Київ – В Україні багато медіа, висвітлюючи війну на сході, вживають емоційно забарвлену лексику. Про це говорять деякі журналісти і медіа-експерти. Але не всі вони вважають, що «мову ворожнечі» потрібно забороняти. Одні називають неприпустимим використання подібної лексики, інші запевняють, що невживання її приведе до загострення конфлікту в майбутньому, а деякі вбачають проблему у відсутності норм та чітких визначень на офіційному рівні.

Валерій Іванов
Валерій Іванов

«Мова ворожнечі» активно використовується в українських медіа від початку війни, і це бентежить, оскільки відкидає Україну від європейських орієнтирів, таку думку висловив президент Академії української преси Валерій Іванов під час конференції «Проблема мови ворожнечі в українських медіа», яку організувала Національна спілка журналістів України.

Потрібно дивитися, як європейські медіа визначають сторони конфліктів і думати, що ми маємо робити: інформувати, чи виховувати ненависть
Валерій Іванов

​«Від того, що ми називаємо протилежну сторону конфлікту терористами, вони терористами не стають. І світ такими термінами ми не переконаємо. Потрібно дивитися, як європейські медіа визначають сторони конфліктів і думати, що ми маємо робити: інформувати, чи виховувати ненависть», – каже Валерій Іванов.

Ірина Федорів
Ірина Федорів

Вже два роки триває війна, а у ЗМІ досі немає чіткої позиції щодо лексики, яку не можна використовувати. Нині в дискурсі активно вживається слово «терорист», бо на офіційному рівні кажуть про проведення антитерористичної операції, говорить Ірина Федорів, журналіст, блогер «Української правди».

Поки представники влади не почнуть називати речі своїми іменами, у дискурсі дефініцій у нас буде виникати подвійний контекст
Ірина Федорів

​«Існує, начебто, тероризм і людей відправляють на боротьбу з цим явищем. Хочемо ми чи ні, це визначення існуватиме у медіа-дискурсі, попри намагання журналістів витіснити його таким словами-замінниками, як «банд-угруповання» та «бойовики», – каже Ірина Федорів. – Поки представники влади не почнуть називати речі своїми іменами, у дискурсі дефініцій у нас буде виникати подвійний контекст».

Але як щодо інших слів, які не мають розбіжностей офіційного «статусу» з реальним станом справ, а просто слугують для емоційного наповнення.

«Мені дуже важко працювати, не вживаючи «мови ворожнечі». Хоч усі ми адепти невживання цих слів, але будьмо відвертими, навіть у прямих ефірах часто проговорюємо їх», – зазначає Тетяна Трощинська, медіа-експерт, журналіст «Громадського радіо».

Тетяна Котюжинська
Тетяна Котюжинська

Якщо просто припинити вживати ці слова, то насправді у суспільстві нічого не зміниться, запевняє Тетяна Котюжинська, президент Асоціації медіа-юристів України, секретар Комісії з журналістської етики та головний юрисконсульт Національної спілки журналістів України. Такі слова як «карателі», «бандерівці», «москалі» чи «кацаби», продовжує вона, самі по собі не є словами ненависті, а є ознакою стереотипності та пошуку висловлення емоцій.

У ЗМІ може бути ідеально правдива інформація, але якщо вона не відповідатиме їх інформаційним потребам, то вона непотрібна
Тетяна Котюжинська

«Звісно, у цьому випадку ЗМІ не можуть бути нейтральними. Чому військові не задоволені журналістами з одного боку, переселенці – з іншого? Тому що всі шукають інформаційного комфорту й підтвердження своїх слів, емоцій, стереотипів. У ЗМІ може бути ідеально правдива інформація, але якщо вона не відповідатиме їхнім інформаційним потребам, то вона непотрібна», – пояснює Тетяна Котюжинська.

Ознакою «мови ворожнечі» є підбурювання, прямий заклик до дій, наголошує Тетяна Котюжинська. І навіть якщо ми формуємо негативний образ, стереотипи – цього все одно недостатньо, щоб говорити про «мову ворожнечі».

Ця мова є частиною дискусії, можливістю зняти напругу у суспільстві, тому і забороняти її не можна
Тетяна Котюжинська

«Ця мова є частиною дискусії, можливістю зняти напругу в суспільстві, тому і забороняти її не можна. Це як закритий чайник, який все одно вибухне», – каже Тетяна Котюжинська.

Олексій Харченко
Олексій Харченко

Центр контент-аналізу в серпні цього року провів дослідження, проаналізувавши вживання «слів ворожнечі» в українських ЗМІ. Упродовж місяця було проаналізовано 900 тисяч інформаційних повідомлень, 30% з яких стосувалися теми війни з Росією, а також взято групу з 50 слів, які так чи інакше стосуються негативно забарвленого контексту, розповів партнер Центру контент-аналізу Олексій Харченко.

Найбільш вживаними є: «ватник», «москаль», «рашисти», «лугандон», «колоради», «раша», «московит»
Олексій Харченко

«Частка повідомлень, яка становить «мову ворожнечі», не така вже й велика – всього 1,7%. Тобто більше тисячі повідомлень містять такі слова. Найбільш уживаними є: «ватник», «москаль», «рашисти», «лугандон», «колоради», «раша», «московит». Найчастіше ці слова вживаються у таких ЗМІ: «Кореспондент» (30% повідомлень), інтернет-видання «24», ТСН, «Цензор.нет», «Голос України», «Укрінформ», «ЛІГАБізнесІнформ», «Сегодня», «Газета по-українськи», – зазначив Олексій Харченко.

ВИБІР ЧИТАЧІВ

ФОТО ТА ВІДЕО

XS
SM
MD
LG