Доступність посилання

10 грудня 2016, Київ 18:43

Росія не розраховує, що володітиме Донбасом, тому вивозить звідти виробництво – Сергійчук


Донецький металургійний завод, березень 2014 року

Донецький металургійний завод, березень 2014 року

Це те саме, що СРСР робив у Чехословаччині й Німеччині: передові виробництва мали розвиватися під контролем Москви або не розвиватися взагалі – історик

Із 1932 до 1945 року Україна була найбільш смертоносним місцем у світі. Але і після закінчення Другої світової війни війна проти українців не скінчилася. Радянський Союз продовжував її –як воєнними, так і більш підступними методами. Продовжували боротьбу і повстанці в Україні, Польщі, країнах Балтії. Продовжуючи війну проти них, Радянський Союз насаджував нові порядки не лише зброєю, але і обманом, і заохоченням до колаборації з окупантами, розповідає український історик Володимир Сергійчук.

– Після 2 вересня 1945 року в Європі, у Східній Європі, конкретно, продовжувалися бойові дії. Насамперед, вони продовжувалися на теренах західноукраїнських земель. На теренах Польщі, епізодично, можливо, але там, де українські етнічні терени, зокрема, так зване Закерзоння, там бойові дії будуть продовжуватися аж до 1947 року, до проведення акції «Вісла», бо Українська повстанська армія буде продовжувати боротьбу проти більшовицького режиму.

Володимир Сергійчук

Володимир Сергійчук

Бойові дії будуть продовжуватися також у країнах Балтики, тобто в Латвії, Естонії і Литві. І це буде досить тривалий час, аж поки більшовицькій владі не вдасться остаточно придушити збройний спротив цих народів. Спалахи таких збройних виступів проти більшовиків будуть також на Північному Кавказі, у меншій мірі, можливо, в Закавказзі. Але ще тривалий час на західноукраїнських землях та у країнах Балтії, аж до середини 50-х років, буде продовжуватися спроба остаточного упокорення, зокрема, українців і прибалтів.

– Тобто для того, щоби підкорити ці території, Сталіну не вистачало привабливості радянського режиму, про що він розповідав всюди на Заході?

– Насправді, це відбувалося не лише грубою силою, але й підступною силою.

Була й брутальна сила щодо населення СРСР, і щодо країн так званої народної демократії, мається на увазі Польща, Чехословаччина, Угорщина, Югославія, Румунія, Болгарія, то там були справді такі спроби задовольнити їхні потреби навіть на шкоду, так би мовити, своєму населенню. Їх забезпечували тим же продовольством.

Бачите, у нас хліб є, йдіть за нами шляхом соціалізму, і у вас все буде. Тобто це така була підла політика, підступна

Наприклад, в 1946-47 роках в Україні є великий голод, але в той же час, хліб з України вивозять у Польщу, вивозять у східні окуповані зони Німеччини, в Угорщину чи Чехословаччину для того, щоб їх привабити нібито достатком у Радянському Союзі. Бачите, у нас хліб є, йдіть за нами шляхом соціалізму, і у вас все буде. Тобто це така була політика, як Ви сказали, підла політика, підступна.

– Видно, що вони не дуже довіряли своїй «привабливості». Вони, власне, перетворювали економіку цих країн, руйнуючи її, свідомо перетворювали її на сировинний придаток СРСР. Наприклад, підтримували всіляко розвиток шахтарської галузі на збиток всім іншим, насаджували колективізацію, знищуючи одноосібного господаря, хоч одноосібний господар був однозначно ефективніший. Який, на Ваш погляд, спосіб упокорення цих країн був найефективніший?

– Що стосується території Німеччини чи Австрії і частини, скажімо, Чехословаччини, яка відійшла від Німеччини, ті ж Судети, то Радянський Союз мав формальне якесь право регулювати розвиток тієї територрії тим, що він під виглядом репарації забирав основні засоби виробництва: верстати на заводах, лінії автоматичні і так далі.

Все це вивозилося до Радянського Союзу і воно, до речі, ще й досі працює на багатьох заводах, у тому числі, й в Україні, те устаткування, яке було вивезене з Німеччини

Все це вивозилося до Радянського Союзу і воно, до речі, ще й досі працює на багатьох заводах, у тому числі, й в Україні, те устаткування, яке було вивезене з Німеччини. І таким чином там змінювалася структура промисловості, про що Ви говорите. Якраз все те, що Ви сказали, дійсно було застосовано Радянським Союзом по відношення до країн Східної Європи, але це вже було апробовано на тій же Україні.

Бо коли у 1918 році була за Берестейським договором утворена так звана буферна зона між Росією і Україною, то коли у Москві дізналися, що на цій буферній зоні є певні підприємства важливі для народного господарства, і знали, що більшовики повинні вийти звідти, то вони похапцем вивозили все устаткування, щоб залишити українців без виробничих потужностей. І тому сталінський режим тільки повторив уже набутий свій досвід у цьому плані після Другої Світової війни за рахунок країн народної демократії.

– Тоді Радянський Союз, очевидно, планував своє панування на багато років. Чи він був невпевнений і тому руйнував власне ці країни?

– Ні, він вважав, що він буде вічний. Комунізм переможе у всьому світі, було гасло російських більшовиків. І він думав, що він не тільки утвердиться тут, але піде і далі, на Захід, до Ла-Маншу і далі. Справа вся у тому, що це вже була відпрацьована схема, і це вже в менталітеті, зрештою, наших сусідів, що вони придушують визвольні рухи, ставлять в залежність від себе окуповані території, пригноблені народи, не тільки духовно, не тільки брутальною силою, але і в економічному плані.

Це те, що Ви зараз бачите на Донбасі, що з Донбасу у Росію вивозять верстати унікальних підприємств із виготовлення лопаток до авіадвигунів і так далі

І тому всі такі виробництва, навіть найбільш передові, мають розвиватися або під контролем Москви, або на її території, якщо не можна бути впевненим, що це буде назавжди територія Росії. І це те, що Ви зараз бачите на Донбасі, що з Донбасу у Росію вивозять верстати унікальних підприємств із виготовлення лопаток до авіадвигунів і так далі.

Це вже напрацьована схема. Значить, Росія не розраховує, що вона цими територіями буде володіти, і тому, знаючи, що ці заводи завтра на неї не будуть працювати, то вона їх забирає, і, з іншого боку, таким чином підриває виробничі потужності України в даному випадку. Те саме, що робила після війни чи в Чехословаччині чи в Німеччині. Це все не know how сьогоднішнього дня.

  • 16x9 Image

    Марія Щур

    В ефірі Радіо Свобода, як Марія Щур, із 1995 року. Кореспондент, ведуча, автор програми «Європа на зв’язку». Випускниця КДУ за фахом іноземна філологія та Центрально-Європейського університету в Празі, економіст. Стажувалася в Reuters і Financial Times у Лондоні, Франкфурті та Брюсселі. Вела тренінги для регіональних журналістів.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG