Доступність посилання

05 грудня 2016, Київ 12:54

«Шов. Психолог на війні»: документальний фільм Радіо Свобода


Фронтовий психолог: «Я людина, яка вірить»

Ігор Померанцев

У серпні 2015 року разом з українськими колегами я знімав у Харкові фільм про військових психологів і їхню роботу. Психологів ми знайшли, їхні підопічні – тричі поранений розвідник, колишній військовополонений і донбаська переселенка – погодилися говорити на камеру про свої проблеми. Залишалося лише зняти хоча б дві-три хвилини атмосфери прифронтового міста.

Харків живе паралельними життями: літнім дозвільним і ледь помітним військовим. Понад сто тисяч біженців намагаються не кидатися в очі, хоча черги за допомогою видно неозброєним оком. Військовий госпіталь за рік з гаком «пропустив» більше десяти тисяч солдатів, і багато з них повернулися не додому або на передову, а на кладовища своїх сіл і міст. Цю зону біди, фізичного страждання, тривоги за стінами казарм і військкоматів знімати заборонено. Разом з режисером фільму Лідією Стародубцевою ми прийшли до лікарні з маленькою камерою, щоб відвідати пораненого бійця. Інакше нас не пустили б. Так, ми принесли бійцеві фрукти і воду, але потай, порушивши правила, зняли самотні милиці, порожні інвалідні крісла-візки в коридорі, силуети хворих-курців у дворі.

Культура на війні – це п'яте колесо до воза. Вона злодійкувато запускає руку в чужі рани. Один з офіцерів, військовий лікар, розповів, як їхав зі своєю ротою у вантажівці і як вони потрапили під обстріл. Це було взимку. Оповідачеві пощастило: його навіть не поранило. Але голова його і ноги так замерзли, що він скреготів зубами. Раптово він відчув, що його груди стали гарячими. Він подивився на бушлат і побачив, що йому гаряче від крові вбитого товариша. Ця розповідь обпекла мою пам'ять. Я згадав вірші радянського поета-фронтовика Іони Дегена, написані в 1944 році:

Мой товарищ, в смертельной агонии

Не зови понапрасну друзей.

Дай-ка лучше согрею ладони я

Над дымящейся кровью твоей.

Під час війни культура, так чи інакше, гріє руки над чужою бідою. Але в неї є виправдання. Образи смерті, відчаю, скорботи, закарбовані поетом, композитором, художником, можуть відстрочити нові бійні, так, відстрочити, але не запобігти їм. Яка все-таки жалюгідна розрада!

«Шов. Психолог на війні» (документальний фільм)

Оригінал матеріалуна сайті Російської редакції Радіо Свобода

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG