Доступність посилання

09 грудня 2016, Київ 13:36

«Наукові пікніки» провели і у звільнених містах Донбасу


Наука – це потрібно, в Україні наука є, її треба розвивати, в неї варто вкладати гроші – Шелевицька

«Наукові пікніки для дітей від 8 до 88» – такою є концепція молодих ентузіастів, які хочуть довести всім: наука може бути цікавою, а вчені – це не обов’язково відлюдькуваті й суворі люди. Про це в ефірі програми «Молодь плюс» розповіла студентка Медуніверситету, координатор проекту в Києві Анастасія Шелевицька. За її словами, проведення таких пікніків у містах приводить до буму в наукових гуртках. Адже діти самі просять батьків записати їх туди. І потім саме з них виростають найпрогресивніші винахідники.

Ми хочемо винести науку в маси і показати, що наука може бути цікавою, що наука – це не просто якісь складні нудні формули, щось недосяжне

– Ми хочемо винести науку в маси і показати, що наука може бути цікавою, що наука – це не просто якісь складні нудні формули, щось недосяжне, а що вона може бути більш простою, веселою і яскравою.

Анастасія Шелевицька

Анастасія Шелевицька

Ми проводимо наші фестивалі науки на відкритому просторі. Щоб, наприклад, гуляючи в парку з дитиною чи родиною можна було потрапити до нас і зрозуміти: я такого раніше не бачив! Це так цікаво!

– Що ж відбувається на наукових пікніках?

Головна ідея в тому, що науковці чи аматори показують, що вони роблять і дають спробувати іншим

– Ми встановлюємо намети, в кожному працюють різні команди і показують те, чим вони займаються. Наприклад, радіолюбителі вчать інших ловити сигнали. Головна ідея в тому, що науковці чи аматори показують, що вони роблять і дають спробувати іншим. Тож це такий інтерактив. Ні для кого не секрет, що часто на шкільних уроках просто теорія, теорія. Лише зрідка може хтось колись комусь щось покаже – якщо вчитель ентузіаст.

– Або якщо в нього раптом з’явилися гроші на реактиви.

Діти інколи відчувають відразу до науки. Якщо вчитель був трошки нетакий, і все – предмет не подобається

– Так, гроші часто самі шукають, щоб показати щось цікаве. Але наука може часто бути показана не з нудної, сухої сторони. Діти інколи відчувають відразу до науки. Якщо вчитель був трошки нетакий, і все – предмет не подобається.

А в нас цікаві і біологія, і фізика, і хімія, і література. Й ефект є –діти знаходять те, що їм цікаво. Приходять до батьків і кажуть: ось що я хочу! А не, щоб батьки їх змушували, а потім виявилося що то були втрачені роки.

Ідея в тому, щоб зламати стереотип, що вчені відлюдькуваті й нецікаві

Інша ідея в тому, щоб зламати стереотип, що вчені відлюдькуваті й нецікаві. Бо такий стереотип є. У нас дуже багато вчених, викладачів, студентів, які хочуть показати, розказати про все, чим вони займаються і зламати стереотип, що вони нудні, а наукою займатися нецікаво.

– Тож термін «edutainment» – освіта разом із навчанням – це якраз про вас?

– Так це напрям освіти, інтерактивне навчання. Ми приходимо спочатку до практики, а потім виходимо на теорію. Треба спочатку зацікавити, а вже потім, і діти, і дорослі хочуть дізнатися – а чому ж так?

Наш слоган, концепція – «Наукові пікніки для дітей від 8 до 88»

Наш слоган, концепція – «Наукові пікніки для дітей від 8 до 88». На фізиці в нас є дуже популярний дослід для всіх – із неньютонівською рідиною, що має властивості як твердого, так і рідкого тіла. В залежності від того, як з нею поводитися. Якщо ти поводишся ніжно, вона буде водою. Якщо ж бити, прикладати силу, то стає твердим тілом.


А рецепт простий: змішується крохмаль з водою 1:1 (треба пробувати). Коли опустите руки, то зрозумієте, що ефект настав. Так можна показати, що таке фізика.

– Як наукові пікніки сприймають в регіонах?

Цього року відбулися наукові пікніки і в звільнених містах Донбасу – в Артемівську і Сєверодонецьку

– Ми хочемо проводити пікніки в менших містах, де не звикли до чогось такого. Цього року відбулися наукові пікніки і в звільнених містах Донбасу – в Артемівську і Сєверодонецьку. Команда пікніків із Харкова та інших міст поїхали туди показували свої досліди, запрошували науковців із найближчих університетів, шкільних вчителів.

Досвід дуже позитивний. Люди казали: в нас такого ще ніколи не було. Маленьким містам цього не вистачає, тож вони в нашій стратегії розвитку є.


– У нас учасники – це університети. Наприклад, медуніверситет показав, з чого складається людське тіло, як воно все працює, це всім цікаво. Потім університет біоресурсів кілька років представляє свої наробки, науково-дослідницький інститут фізіології також показує популярну науку. Крім того, вони показують науку вже всередині університету – проводять там «дні науки». Ми намагаємося винести науку на вулиці, а вони вже запрошують всіх в університет.

– Талановитих винахідників, науковців в Україні багато. Проблеми в пошуках інвестиції на реалізацію проектів та винаходів?

– Так, проблеми з фінансуванням завжди є. Наприклад, ми – некомерційний проект, існуємо за рахунок благодійних організацій, збирали кошти на біржі благодійників. Ми спілкуємося з вченими, науковцями, аматорами. проблема фінансування науки в Україні існує. І якраз ми своїм проектом хочемо показати, що це важливо.

Наука – це потрібно, в Україні наука є, і її треба підтримувати і розвивати, в неї варто вкладати гроші інвесторам і бізнесу.

У нас є така тенденція, що суспільна думка таки доходить до влади, вона може бути почутою. Ми хочемо сформувати активну думку, що наука – це потрібно, в Україні наука є, і її треба підтримувати і розвивати, в неї варто вкладати гроші інвесторам і бізнесу.

Коли ми провели наукові пікніки в Тернополі, там стався бум у наукових гуртках. Не вистачало всім місця!

– У вас розроблена ціла стратегія, де прописані серйозні цілі. Одна з них – вимога державної політики у сфері популяризації науки.

– Ми хочемо, щоб це була спільна стратегія, щоб держава була зацікавлена на всіх рівнях.

Коли діти спробували, вони вже прийшли до батьків і сказали: ой, так класно, я хочу роботів конструювати! І потім з цих дітей виростуть винахідники

Зокрема і в таких фестивалях. Це має ефект. Коли ми провели наукові пікніки в Тернополі, там стався бум у наукових гуртках. Вже не вистачало всім місця!

Адже дитина, яка сама цього не бачила, навряд чи скаже – «Я хочу на фізичний гурток». Хоча, звісно, є різні ситуації. А коли діти спробували, вони вже прийшли до батьків і сказали: ой, так класно, я хочу роботів конструювати! І потім з цих дітей виростуть винахідники, які будуть робити щось більше і більше.

  • 16x9 Image

    Марічка Набока

     У 2004 році закінчила Український гуманітарний ліцей КНУ ім. Тараса Шевченка. У 2010 отримала диплом магістра журналістики Інституту журналістики КНУ ім. Тараса Шевченка. Має публікації в газеті «Громадський захисник», журналах «Книжник-review», «Київська Русь» та інших виданнях. Працювала в програмі «Підсумки» на телеканалі Ера. На Радіо Свобода – з 2007 року. Коло професійних зацікавлень: права людини, українська культура, волонтерський рух.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG