Доступність посилання

06 грудня 2016, Київ 10:17

Місто – «анклав консерватизму» – взялося за радянську топоніміку тільки після появи законів «про декомунізацію»

Дніпропетровськ – У Дніпропетровську завершили напрацьовувати пропозиції щодо перейменування вулиць, які підлягають дії «закону про декомунізацію», і провели серію громадських слухань з цього питання. Після тривалих дискусій фахівців зрештою було вирішено: в місті належить перейменувати близько 300 вулиць, площ, парків та скверів, названих у дусі компартійної доби. Учасники перейменування вирішили змінити навіть ті назви, що де-юре не підпадають під норми закону. Як проходить процес декомунізації у Дніпропетровську? Який прошарок жителів підтримує ці зміни? Які курйози з перейменуванням уже мають місце? Про це йшла мова на засіданні «круглого» столу «Декомунізація – європейський шлях чи насильство над історією?».

За 24 роки незалежності України у Дніпропетровську спромоглись змінити лише з десяток «компартійних» назв міських обєктів: парк імені Чкалова став парком козака Глоби, вулиця Кірова – письменника-земляка Олеся Гончара тощо. Примітно, що позбуваючись одних «червоних» назв, міська рада тут же насаджувала нові, як-то вулиця Щербицького чи сквер Щолокова, які з’явились уже в 2000-і роки. Здійснювались у місті й перейменування «з нагоди події» та «перейменування-реверанси»: так, 2001 року, напередодні візиту польського президента Александра Квасьнєвського, на частині вулиці Сєрова враз змінили таблички й вона стала носити ім’я польського письменника Юліуша Словацького.

Експерти й досі дискутують про те, чому топонімічні зміни в місті відбувались наймлявіше серед усіх обласних центрів України. Серед причин, які називаються, – особливий консервативний менталітет жителів міста, яке через виробництво ракетної техніки десятиліттями було закритим, своєрідним «анклавом консерватизму».

Наразі, коли згідно із законами про «декомунізацію» розпочався процес перейменування, Дніпропетровськ «хитнуло» в інший бік: комісія з питань зміни топоніміки, створена при міськраді з істориків та громадських активістів, запланувала перейменувати сотні об’єктів, навіть ті, які не підпадають під закон, але названі «з присмаком» минулої епохи.

Однофамільці Жуковські, Ширшов – науковець-міністр та інші казуси перейменування

Максим Кавун

Максим Кавун

Історик Максим Кавун, науковий співробітник Дніпропетровського національного музею, який 20 років життя присвятив вивченню міської топоніміки, зазначає: теперішній процес перейменувань відбувається не без курйозів через необізнаність учасників й відсутність фахової експертизи. Приміром, вулиця Жуковського, яка підпала під перейменування, бо нібито носить назву революціонера Йосипа Жуковського (мармурова табличка, яка «свідчила» про це, висіла на одному з будинків за радянських часів, а потім зникла), насправді має лишитись без змін: документально підтверджено, що її було названо на честь російського поета Василя Жуковського.

Викликає застереження в історика й законодавча норма щодо перейменування вулиць, названих іменами діячів Компартії не нижче, ніж районного масштабу.

Основна проблема законів «про декомунізацію» – це спроба замінити просвітницьку роботу й піти адміністративним шляхом. Це в дечому нагадує більшовицький підхід

«Є така проблема: у законі вказано, що треба знімати назви на честь секретарів райкомів і вище. Чомусь вирішили так. Хоча були активні «діячі», які наробили справ, обіймаючи нижчі посади. А є люди, які просто обіймали посади міністрів сільського господарства чи культури, досить гідні люди. У нас така проблема в місті: є вулиця Петра Ширшова, це полярник-дослідник, біолог, шанована в місті людина, його дружина була репресована Берією. В останні роки життя Сталін, а він любив такі речі, призначив його Міністром морського флоту СРСР, за п’ять років науковець помер. Це уродженець міста, дослідник Північного Льодовитого океану, я не думаю, що його імені треба позбавлятись…. Основна проблема законів «про декомунізацію» – це спроба замінити просвітницьку роботу й піти адміністративним шляхом. Це в дечому нагадує більшовицький підхід, це може бути сприйнято городянами як «спущене згори». Мене як історика прописаний у законі термін в півроку не влаштовує, треба було б дати хоча б рік», – заявив історик Максим Кавун.

90% жителів не підтримують перейменування?

Під час «декомунізації» чи не найбільшим викликом для Дніпропетровська є перейменування самого міста, назва якого, як відомо, походить від прізвища «всеукраїнського старости» Григорія Петровського. Цими днями українські ЗМІ оприлюднили результати соціологічного дослідження, проведеного Київським міжнародним інститутом соціології: за його даними, понад 90% жителів міста не підтримують зміни назви.

Вадим Шебанов

Вадим Шебанов

У комісії з питань зміни топоніміки при міськраді ці підрахунки ставлять під сумнів, адже ще 5 років тому, за соцопитуваннями, кожному третьому жителю Дніпропетровська не подобалась назва міста. Співголова комісії Вадим Шебанов каже: але навіть якщо відсоток незгодних такий високий, це не повинно зупиняти процес позбавлення від тоталітарного минулого.

Декомунізація – це не просто зміна вивісок. Це глибинне усвідомлення, переосмислення сприйняття. Результат залежить від того, наскільки ми у своїх діях будемо послідовними

«Декомунізація – це не просто зміна вивісок. Це глибинне усвідомлення, переосмислення сприйняття. Сказали, що 90% людей не хочуть перейменовувати. Я все думав: у чому ж тут підступ, адже, як кажуть, диявол криється в деталях. Я вважаю, що ті 10%, які за, – ті люди, які підтримують, агітують, пояснюють, – це активна частина населення, підприємці, громадські діячі, журналісти, які, як і в усьому світі, ведуть за собою інших. Як на мене, політики маніпулюють даними опитування, а насправді гальмують процес декомунізації. Результат залежить від того, наскільки ми у своїх діях будемо послідовними. Зараз ми сперечаємось вже не про сам процес декомунізації, а власне про назви. «Жовтнева» змінити на «Золотоосіння», приміром, – це самі люди вже вигадали, жителі вулиці», – зазначив Вадим Шебанов.

Святий Петро замість Петровського? «Симулякр перейменування»

Щодо перейменування Дніпропетровська, на сьогодні є кілька варіантів нової назви, серед яких Дніпро, Дніпрослав, Січеслав, Дніпровськ, Дніпрополь, Кодак, Новий Кодак, Святослав. Деякі політики незадовго до виборів ініціювали «перейменування без перейменування», запропонувавши змінити зміст, не змінюючи назви: виводити ім’я міста не від Петровського, а від Святого Петра, особистості, шанованої у християнстві, але жодним чином, навіть у легендах, не пов’язаної із краєм.

Вахтанг Кіпіані

Вахтанг Кіпіані

Публіцист, головний редактор «Історичної правди» Вахтанг Кіпіані застерігає від ігор з «Петром та «Петровським». За його словами, підміна понять не дозволить місту позбутись тоталітарного спадку по-справжньому.

Дніпропетровськ має ухвалити рішення про нову назву, що відповідатиме його визначному статусу в житті України

«Не треба вірити у фейки, навіть сучасні. Петровський…. Звичайно, це виклик для міста, яке в останній рік має репутацію міста патріотичного, яке хоче зберегти статус-кво, обдурити суспільну думку, «перейменувавшись» на честь випадкового персонажа в даному контексті – Святого Петра. Місто називається на честь конкретної особистості або події, які мають укорінений місцевий ґрунт. Мені здається, Дніпропетровськ має ухвалити рішення про нову назву, що відповідатиме його визначному статусу в житті України. Збереження старої назви буде симулякром перейменування, збереження в корені «Петро – » буде давати прив’язку до радянського часу», – зазначив Вахтанг Кіпіані.

«Гра з гранатою на діжці з бензином»

Дніпропетровський політолог Андрій Золотарьов вважає, що процес зміни радянської топоніміки, був розпочатий поспіхом, незадовго до виборів, відтак дає можливості політикам для маніпуляцій. Це, каже він, може навіть призвести до розколу в суспільстві.

Разом з виборами можна було б провести опитування громадян, хай би воно не мало юридичних наслідків, але б дало статистику

«Я вважаю, що на тлі соціальних проблем, на тлі конфлікту на сході країни, цей процес перейменування – окозамилювання. То того ж, він має в собі конфліктний потенціал. Якщо бажаєте жити по-новому, то дайте це право місцевим громадам – вирішувати самим. Я думаю, ніхто не буде проти перейменування вулиці Косіора, але навіщо в Дніпропетровську «проштовхувати» вулиці Бандери та Шухевича? Це може спровокувати конфлікт у суспільстві на рівному місці. У суспільстві, яке вже й так збуджене, це – гра з гранатою на діжці з бензином. А суспільство навпаки треба заспокоювати, шукати ті теми, які об’єднують. Разом з виборами можна було б провести опитування громадян, хай би воно не мало юридичних наслідків, але б дало статистику. Якщо не довіряємо такому опитуванню, можна було б замовити серйозне дослідження солідній структурі», – сказав у коментарі Радіо Свобода Андрій Золотарьов.

За підрахунками фахівців інформаційно-аналітичного центру «Info-Light», здійснених на основі даних моніторингу Українського інституту національної пам’яті, у Дніпропетровській області під дію закону «про декомунізацію» фактично підпадають три міста, три містечка, 7 селищ, 71 село.

У травні 2015 року Президент України підписав закон про засудження комуністичного й нацистського тоталітарних режимів, за яким до 21 листопада місцеві ради мають ухвалити рішення щодо зміни «радянської» топоніміки в населених пунктах.

Що ж до зміни назв міст, як-то Дніпропетровськ та Кіровоград, на місцевому рівні мають розробити пропозиції, остаточне ж рішення – за парламентом.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG