Збройна боротьба за свободу не суперечить європейським цінностям – В’ятрович

Зрозуміти, за що борються українці, заважають міфи радянської пропаганди, а власний історичний досвід, навпаки, допомагає європейцям зрозуміти прагнення українців до свободи, говорить в інтерв’ю Радіо Свобода директор Інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович. Постійний учасник міжнародних форумів на теми недавньої історії В’ятрович має можливість порівнювати різні підходи європейців до проблем історії та сучасних потреб.

​– Як історик, я часто зустрічаюся з нерозумінням української історії або таким її розумінням, яке було сформоване ще радянською пропагандою. Це в першу чергу стосується такого драматичного періоду історії України, як Друга світова війна. Чимало журналістів, а деякі навіть вважають себе експертами, говорять, що Українська повстанська армія була створена нацистами, воювала на їхньому боці в роки Другої світової війни і репродукують інші подібні міфи радянської пропаганди.

– При цьому вони проектують ті події на події сьогоднішнього дня. І під цією оптикою розглядають боротьбу українців за незалежність.

– Нерозуміння української історії призводить до того, що для багатьох європейців навіть тих, які вважають себе експертами, українці є якоюсь несподіваною нацією, яка невідомо звідки взялася на руїнах Радянського Союзу. Через це їм незрозуміла і теперішня ситуація, незрозуміло, чому (цей нібито народ, а нібито і не народ) українці взяли зброю до рук і почали захищати свою незалежність від росіян попри те, що вони нібито є одним народом з українцями.

Ця ключова теза, що росіяни і українці – один народ, теза, якій сотні років, яку використовувала ще імперська пропаганда, на жаль, продовжує жити далі на Заході. Багато людей вірять їй, і це заважає їм зрозуміти те, що відбувається зараз, що українці є окремим народом, який готовий навіть зі зброєю в руках захищати свою незалежність. Це заважає їм зрозуміти, що в цій боротьбі є елементи тих європейських цінностей, на базі яких будувався Європейський Союз, на базі яких розвивалася кожна з країн, які сформували Європейський Союз. Це боротьба за незалежність, боротьба за національне самовизначення, боротьба за свободу і демократію.

– Наскільки тут європейцям заважає зрозуміти українську ситуацію їхня власна історія під час Другої світової війни? За 70 років багато було написано про тих, кого раніше вважали героями, але вони не завжди поводилися героїчно в різних ситуаціях. Наскільки це впливає на те, що до українців ставляться з такою пересторогою?

– Європа пішла значно далі, ніж українці, в переосмисленні свого досвіду Другої світової війни. За 70 років після завершення Другої світової війни відбувалися різні дискусії, друкувалися наукові роботи, знімалися фільми, не було особливих табу чи заборон на дослідження. І цей досвід було переосмислено. Але в Україні у радянську добу це було неможливо.

Через це серйозні дослідження почали виходити тільки після падіння Радянського Союзу. А якщо говорити в суспільних масштабах, то цей досвід почав переосмислюватися тільки тепер, після цієї війни з Росією. Саме нинішня війна запустила розуміння того, що багато з того, що нам говорилося про Другу світову війну, було містифікацією і не мало нічого спільного з реальністю.

Думаю, що національна історія кожної європейської країни допоможе зрозуміти те, що відбувається в Україні. Тому що в історії кожної країни є сторінки історії, коли їм доводилося зі зброєю в руках відстоювати свою незалежність. І попри те, що зараз на загальноєвропейському рівні говориться більше про якісь сторінки мирного співжиття, тому що зараз саме ці сторінки лягають в основу європейської ідентичності, але разом з цим збройна боротьба за свободу не суперечить європейським цінностям, які є основою творення Європейського Союзу.