Київ – Черговий етап відведення озброєння на Донбасі – це не завершення війни, а, швидше, замороження конфлікту на Сході. У цьому переконаний військовий експерт, керівник Центру досліджень армії, конверсії і роззброєння Валентин Бадрак. Тому Україна це перемир’я має використати для створення потужного щита для стримування російської агресії – сил оборони та потужної національної армії на професійній основі. Чого досягнув Путін авіаударами по Сирії, яким чином це вплинуло на конфлікт на Донбасі та чи змінилося ставлення західних лідерів до російського президента, експерт розповів у коментарі Радіо Свобода.
Замороження конфлікту у такий спосіб надає йому (Путіну) можливості в будь-який момент повернутися і розпалити конфлікт, розгорнути військові дії, спрямувати проти українських сил оборони професійну армію найманців
– Не повинно бути ейфорії, ми не повинні бути введені в оману позиційними переміщеннями техніки та озброєнь згідно з рішенням про відведення зброї калібром менше 100 міліметрів. Маю на увазі те, що Путін отримав можливість повернення на міжнародну арену: сам факт його виступу на Генасамблеї ООН і те, що після початку операції в Сирії фактично ми маємо відновлення взаємодії військових Росії і США, – це досягнення для Путіна, це, безумовно, є свідченням, що Путін сьогодні хоче просто відвернути увагу від України. Йому сьогодні немає діла до того, чи будуть відведені війська та озброєння, чи ні, тому що замороження конфлікту у такий спосіб надає йому можливості в будь-який момент повернутися і розпалити конфлікт, розгорнути військові дії, спрямувати проти українських сил оборони професійну армію найманців, яка створена в регіоні Донбасу.
– Тобто Ви вважаєте, що чергове відведення озброєння – це не завершення війни, це, швидше, замороження конфлікту?
– Це, безумовно, замороження конфлікту. І про це свідчить дуже багато ознак: як-от будівництво російської військової бази поблизу кордонів України, намагання розгорнути військову базу в Білорусі. І навіть те, що Путін сьогодні в Сирії демонструє здатність до ведення безконтактної війни – це є дуже небезпечним для України.
Головне – це створення потужного щита стримування агресії у вигляді потужної національної армії та сил оборони на професійній основі. Потрібно використати час перемир’я для того, щоб посилити свої військові важелі
Що має робити Україна? По-перше, дійсно, не допустити «фейкових виборів» на окупованих територіях – це дуже важливо. Але навіть це не є головним, головне – це створення потужного щита стримування агресії у вигляді потужної національної армії та сил оборони на професійній основі. Це є дуже важка справа, але її треба робити, тому що ми не можемо весь час сподіватися виключно на якусь допомогу з боку Заходу. Тим паче, що є проблеми і в самого Заходу. Сьогодні в Сполучених Штатах змінюються пріоритети через початок виборчої кампанії. Сьогодні лідери Франції і Німеччини демонструють приховану готовність заморозити конфлікт і фактично зробити ставку на Путіна, поступившись інтересами України. Тому потрібно використати час перемир’я для того, щоб посилити свої військові важелі.
– Ви говорите про позицію Заходу щодо конфлікту в Україні, наголошуєте на тому, що на Вашу думку, ця позиція не є стовідсотковою щодо підтримки України. Але ж оборонне озброєння нібито надають Сполучені Штати, про це повідомляв Петро Порошенко.
– Дійсно, оборонне озброєння надається, і це дуже важливо. Я навіть думаю, що Обама піде на технологічні якісь поступки, тобто на військово-технологічне співробітництво, коли українські підприємства зможуть отримати певні технології для створення озброєнь. Навіть, можливо, і спільно із західними компаніями.
Сьогодні Захід розуміє, що Путін перетворився на глобальну загрозу, але все одно, від ризикованої операції в Сирії більше поки що отримує Путін, ніж західні лідери
Але при цьому ми бачимо досить небезпечні речі. Наприклад, відсторонення самого Обами від «нормандського формату». Ми пам’ятаємо, що у Нью-Йорку він відмовився від того, щоб провести зустріч у трикутнику: Меркель – Олланд – Порошенко. Це свідчить про те, що між Вашингтоном, з одного боку, і Парижем та Берліном, з іншого боку, існує, я б сказав, певне приховане змагання. І це дуже грає на руку Кремлю, тому що один з елементів стратегії Путіна – це необхідність налагодження або відновлення співробітництва, зокрема з Німеччиною, для того, щоб начебто надати можливість Німеччині бути центром впливу і не бути в залежності від Вашингтона. У цьому є небезпека. І ця фактична відсутність повного консенсусу не може не турбувати. Позиційно сьогодні Захід розуміє, що Путін перетворився на глобальну загрозу, але все одно, від ризикованої операції в Сирії більше поки що отримує Путін, ніж західні лідери. Тому тут, незважаючи на ту небезпеку, в яку фактично Путін втягує Росію, незважаючи на те, що Росія може зіткнутися з надзвичайною небезпекою у вигляді терористичної війни на своїй території, все одно є певна проблема, яка пов’язана з поступками західних лідерів Кремлю.
Тому ми маємо, безумовно, радіти, що наші військові сьогодні не гинуть на Сході, але при цьому маємо пришвидшити створення системи або інституту стримування у вигляді національних сил оборони.
