Доступність посилання

10 грудня 2016, Київ 01:19

Загублені листи до Сталіна: молдовани благали у диктатора допомоги


Сталін не прочитав жодного написаного йому листа. Близько 80% людей, які звертались по допомогу, відправили до Сибіру – історик

Сотні зневірених листів, що написані радянському диктатору Йосипу Сталіну у 1940-х та 1950-х роках, знайшли в Молдовському національному архіві. Виснажені голодом та депортаціями, безліч молдовських родин напряму звертались до Сталіна по допомогу. Утім їхні листи залишались без відповіді, або ж були причиною для ще суворіших репресій.

Серед запилених документів у Молдовському національному архіві знайшли свідчення одного з найпохмуріших періодів історії Радянського Союзу.

Ще роки після Другої світової війни десятки тисяч молдован морили голодом та висилали до Сибіру. Це були людські жертви брутальної політики радянського диктатора Йосипа Сталіна.

«Звертаємось до вас, нашого любого Йосипа Віссаріоновича Сталіна, зі скаргою. Батько і мати з бідної сім’ї. Склалась ситуація, що мати має покинути нас і тікати», – Ольга Чіконі зачитує листа, якого писала ще в свої 15 років.

Хтось із мужності, а хтось і через наївність напряму звертався до Сталіна по допомогу. У такий спосіб 60 років тому й Ольга Чіконі благала звільнити від надвисоких податків її родину, яка потерпала від голоду.

«Родичі позичили нам грошей. Мама купила трохи пшениці і віднесла її на млин. Борошно потім продала, а лушпиння залишилося нам. Ви можете це собі уявити? Я добре маму пам’ятаю. Бідолашна, їй довелось багато пережити», – ділиться враженнями жінка.

Родина Ольги жила у злиднях, і батька, який не мав чим сплачувати податки, арештували.

Тато сказав їм: «Я не маю чим платити, тому що вони забрали мою вівцю, моїх бджіл, коня»

«І тато сказав їм: «Я не маю чим платити, тому що вони забрали мою вівцю, моїх бджіл, коня». Комісар приходив у наш дім оцінити склади соломи, корів, будинок. Раптом тато перетворився на ворога народу. Він не хотів платити уряду, тож вони засудили його до 10 років», – згадує Ольга.

Не розуміючи, що саме радянська політична верхівка відповідальна за страждання її сім’ї, Ольга запропонувала матері написати листа до Сталіна. Радянська пропаганда тоді багато зробила, аби у диктатора був образ доброго визволителя.

У перших моїх книжках писалось, як товариш Сталін зробив для нас щасливе майбутнє. Я вірила у нього більше, ніж у власних батьків

«У перших моїх книжках писалось про керівників держави, про те, як товариш Сталін піклується про дітей. І як він зробив для нас щасливе майбутнє. Я вірила у нього більше, ніж у власних батьків», – каже вона.

Ольга ніколи не отримала відповіді на свій лист. І лише після смерті радянського вождя вона усвідомила, що Сталін був зовсім іншою людиною, аніж вона уявляла.

«Я зрозуміла, що він не був другом молдован. І що він був нашим справжнім ворогом – із великої літери «В», – говорить жінка.

Тих, хто писали листи до Сталіна, висилали до Сибіру – дослідниця листів

Близько 80 відсотків людей, які писали листи Сталіну, відправили до Сибіру в той період чи згодом

Листа Ольги Чіконі знайшла в Національному архіві Республіки Молдова історик Маріана Церану. Це було одне з майже 300 звернень до Сталіна, які вона зібрала за два роки досліджень. Після тривалого забуття, ці листи показують особисті страждання цілком конкретних людей на тлі трагедії всього народу.

«Сталін не прочитав жодного листа, які йому писали. І відповідальними за цю кореспонденцію були інші люди зі звернень. Саме тому близько 80 відсотків людей, які писали листи Сталіну, відправили до Сибіру в той період чи згодом», – говорить дослідниця, що працювала над темою листів до Сталіна.

Зокрема, Юлія Раду та її родина на власному досвіді переконались, як лист до Сталіна перетворив їх на об’єкт переслідування для радянського режиму. Їх депортували до Сибіру влітку 1949 року.

«Там нас розмістили у невеликих будинках або бараках. Кожній родині дали одну кімнату. І було дуже холодно. Також мої батьки страждали, адже тато дуже захворів», – згадує депортована Раду.

Тільки через роки після смерті Сталіна, родині Юлії Раду дозволили повернутися додому в Молдову.

«Як вони могли писати Сталіну» – свідок сталінської епохи

Віра Стратулат – ще одна зі свідків тієї страшної епохи. Терор, запроваджений радянською владою, був настільки суворим, що складно уявити, як взагалі хтось міг звертатись до Сталіна за порятунком, каже жінка.

Людей залишали помирати від голоду, вони просто божеволіли. Біля будинків можна було чути крики: «Я хочу їсти!»

«Вони не розуміють, що зло йшло від нього. Як вони могли писати Сталіну, якщо бачили, як радянський уряд робив усе, аби знищити народ? Людей залишали помирати від голоду, вони просто божеволіли. Біля будинків можна було чути крики: «Я хочу їсти, хочу їсти, хочу їсти!», – згадує Стратулат.

Опинившись у лещатах диктатури й в оточенні невтомної пропаганди, дехто з цих людей навіть не уявляв, куди ще звернутися по допомогу.

«Пересічні люди не бачили іншого виходу, крім Сталіна. Тепер, озираючись назад, це видається жахливою наївністю», – коментує дослідниця листів Церану.

Незалежно від того, наскільки безрезультатними виявились ті листи, зараз вони є особистими заповітами людей, які змагались за життя у сталінські часи. А також свідченням байдужості режиму до цих страждань.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG