Доступність посилання

05 грудня 2016, Київ 19:27

Уроки хорватського досвіду амністії сепаратистів для України


Політична карикатура Олексія Кустовського

Політична карикатура Олексія Кустовського

В Хорватії амністували сепаратистів, за винятком тих, хто скоїв воєнні злочини

Белград – Україна планує використати хорватську модель амністії для сепаратистів Донбасу. Про це 6 жовтня заявив перший заступник фракції «Блоку Петра Порошенка» Ігор Кононенко, інформує «Слово і Діло» з посиланням на «Інтерфакс-Україна». Бойові дії в Хорватії почалися влітку 1991 року, коли місцеві серби за допомогою югославської армії захопили одну третину території республіки й проголосили свою «державу». Для Хорватії це була визвольна війна проти великосербської агресії. Белград та лідери хорватських сербів стверджували, що вони воюють за збереження єдиної Югославії.

На початку 1992 року на лініях фронту в Хорватії, за згодою урядів Загреба й Белграда, були розташовані миротворчі сили ООН. Цього ж року парламент ухвалив закон про амністію. Ним були охоплені всі сепаратисти, тобто сербські повстанці та югославські солдати, за винятком тих, кого обвинувачували в скоєнні геноциду та воєнних злочинів. Амністією були охоплені як засуджені особи, так й ті, проти котрих була порушена карна справа, а також ті, що перебували на території самопроголошеної «Республіки Сербська країна».

До кінця 1993 року військові та цивільні суди винесли рішення про амністію приблизно трьох тисяч сербів. Амністували й кілька десятків хорватських військових та поліцейських, засуджених через порушення дисципліни або перевищення повноважень. Президент Франьо Туджман окремим указом амністував 80 сербів, на яких не поширювалися судові рішення. Урядовці пояснювали, що метою амністії було створення умов для діалогу й політичного врегулювання кризи. Преса зазначала, що запровадження амністії від Загреба вимагали міжнародні чинники.

Амністія створює умови для подолання наслідків конфліктів

Завершальний етап війни відбувася 1995 року, коли хорватські сили в двох блискавичних операціях відвоювали територію самопроголошеної «сербської держави».

Вже наступного року ухвалили новий закон про амністію. В ньому йшлося про те, що війна закінчилася і вся державна територія перебуває під контролем влади. Уряд намагався довести, що серби є повноправними громадянами країни, що немає перешкод для повернення людей, хто під час війни переїхали до Сербії. Цим законом передбачалося, що буде порушено карну справу лише проти тих, кого звинувачують в порушенні норм міжнародного права. На підставі цього закону глава держави 1996 року амністував 300 сербів – як засуджених, так і тих, проти кого лише розпочали процес або розслідування.

Упродовж наступних двох років, на пропозицію відповідної комісії, сформованої парламентом, президент Туджман підписав рішення про амністію 650 сербів. Значна частина юристів піддавала критиці масову амністію, зокрема, коли йшлося про правомірно, як вони вважали, засуджених осіб. На думку критиків, звільнення від кари є зневагою судів й законів. Натомість політичні діячі заявляли, що помилування створює кращі умови для подолання наслідків війни та співжиття хорватів й сербів.

Через дванадцять років після початку війни, 2003 року, в Хорватії ухвалили новий закон про амністію. В ньому більше не було згадок про війну та міжетнічні конфлікти. Цей закон повністю базувався на законодавстві європейських країн.

В хорватських в`язницях наразі є лише десяток сербів засуджених за злочини скоєні під час війни. Лідерів самопроголошеної сербської «Країни» Мілана Мартича, Ґорана Хаджича та кількох генералів судили в Міжнародному кримінальному трибуналі у справах колишньої Югославії. Кілька десятків хорватських сербів, обвинувачених за злочини над хорватами, судили сербські суди, оскільки обвинувачені були громадянами Сербії.

Амністія під час війни та після завершення воєнних дій була одним з чинників, які сприяли нормалізації відносин між двома державами та їхніми громадянами. Серби чверть століття тому складали дванадцять відсотків населення Хорватії. На сьогодні – приблизно чотири відсотки.

Колишня белградська влада використала хорватських сербів, коли вони їй були потрібні. Коли виявилося, що неможливо створити «Велику Сербію» – сербській меншині в сусідній країні Белград запропонував реінтегруватися до хорватського суспільства. Хорватія дала їм таку можливість, принаймні з юридичної точки зору. На практиці (з цим погоджуються як хорвати, так й серби) міжетничні стосунки далеко не такі складні й толерантні, якими були до 1991 року. Воєнні роки ніхто не забуває. Все ж таки, більше немає конфліктів.

«Є досвід Хорватії. Ми, можливо, плануємо йти цим шляхом»

Україна, на сході якої понад рік триває антитерористична операція, вирішила скористатися досвідом Хорватії щодо амністії сепаратистів, заявив перший заступник фракції «Блоку Петра Порошенка» Ігор Кононенко.

«Є досвід Хорватії, коли амністія проходила 11 років. Ми, можливо, плануємо йти цим шляхом», – сказав він.

Також він додав, що амністії всіх і кожного не буде. Українські суди розглядатимуть справи всіх сепаратистів і тих, хто причетний до вбивств, амністувати не будуть. «Кожна персона, кожен злочинець, кожна справа буде розглянута судом, і вже після цього суд прийме рішення щодо кожної конкретної людини», – наголосив Кононенко.

  • 16x9 Image

    Михайло Рамач

    За освітою історик. Журналіст, поет, перекладач та сценарист. Автор шести поетичних книжок, трьох книг, політичних есе, про колишню Югославію й нинішню Сербію. Був головним редактором трьох сербських щоденних газет. Співробітник Радіо Свобода з 1998 року. В сербських ЗМІ надрукував чимало матеріалів про Україну.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG