Доступність посилання

logo-print
08 грудня 2016, Київ 20:15

«Я робив кліпи проти диктатури в Узбекистані, висловлювався щодо анексії Криму і російської агресії в Україні» – узбецький дисидент

Статус біженця в Україні просять переважно громадяни Росії, Узбекистану, які переслідувані на батьківщині з політичних чи релігійних мотивів. А останнім часом почастішали заяви від прохачів притулку із Сирії, країн Африки. Зараз працівники управління міграційної служби у Львівській області вивчають 15 справ із проханням надання статусу біженця.

46-річний дисидент із Узбекистану Бурівой (використано псевдо на прохання співрозмовника) приїхав у Львів із 25-річним сином наприкінці вересня. В обох були протерміновані паспорти, на летовищі їх затримали прикордонники, чоловіків хотіли депортувати. Але ще на летовищі вони написали заяви через інтернет у міграційну службу з проханням надати їм політичний притулок в Україні.

У Ташкенті Бурівой мав власний ресторанний бізнес, а також орендував спортивний зал, де навчав дітей боксу. У його помешканні часто збирались друзі і розмовляли про політичну ситуацію в Узбекистані, про події в інших країнах колишнього СРСР. Хтось на чоловіка доніс у Службу національної безпеки Узбекистану.

Мене вперше забрали просто з вулиці у Ташкенті і повезли у райвідділ міліції, там мене били і застосовували різні тортури

«Мої політичні погляди були відомі, я виступав проти диктатури. У 2007 році мене вперше забрали просто з вулиці у Ташкенті і повезли у райвідділ міліції, там мене били і застосовували різні тортури. На другий день повезли у Службу нацбезпеки, але відпустили з умовою, що я працюватиму на органи. Другий раз мене забрали у 2008-му вже з під’їзду будинку, де я проживав, тягли по сходах із 4-го поверху вниз. Я був без свідомості. Та ж схема – міліція і управління Служби нацбезпеки, де мені показували фотографії різних людей, вимагали, щоб я їх видав, щоб зізнався у державній зраді. Тоді я виїхав у Москву, щоб загубитись, там працював. Повернувся у Ташкент у 2009 році, але про мене не забули. У помешканні провели обшук, вилучили комп’ютер, знову забрали», – розповідає свою історію узбецький дисидент.

Мене хотіли звинуватити у тому, що я належу до ісламістських радикалів. Я поважаю всі релігії, дотримуюсь думки, що в Узбекистані має бути парламентська ліберальна держава

Бізнес у нього закрився через тиск податкової і міліції, прийшли представники Служби нацбезпеки і в спортивний зал, звинувативши чоловіка в тому, що він виховує екстремістів.

«Мене хотіли звинуватити у тому, що я належу до ісламістських радикалів. Але я поважаю всі релігії, дотримуюсь думки, що в Узбекистані має бути парламентська ліберальна держава. Там на президента Іслама Карімова дивляться як на монарха, що його поставив Бог, вони готові бути рабами», – каже Бурівой.

«Тролем» бути відмовився

Двоє його дітей залишились в Узбекистані. У 2011 році він зі старшим сином виїхав із Ташкента в Бішкек (Киргизстан). У представництві Управління верховного комісара ООН отримав медичну допомогу і просив політичного притулку.

Я робив кліпи проти диктатури в Узбекистані, висловлювався щодо анексії Криму і російської агресії в Україні через соціальні мережі

«Там я робив кліпи проти диктатури в Узбекистані, висловлювався щодо анексії Криму і російської агресії в Україні через соціальні мережі. Постив різні лінки. В Бішкеку мене один раз забирали під приводом боротьби з ісламським тероризмом, а насправді просили мене тролити у соцмережах, кидати ті лінки, які мені надаватимуть. Це стосувалось, зокрема, і України, мені потім погрожували», – каже чоловік.

Коли друзі попередили, що ним зацікавилась російська спецслужба, виїхав у Львів через Туреччину. «Думав про Грузію, але туди з Бішкеку транзитом можна було летіти через Росію чи Узбекистан, це було небезпечно, нас могли висадити», пояснює співрозмовник.

Депортація означатиме тюрму

Зараз узбецький дисидент очікує на рішення міграційної служби, чи нададуть йому статус біженця. Найскладніше з доказовою базою, що людина розповідає про себе.

«Розгляд заяви триває 15 днів, ми збираємо інформацію, опитуємо людину, співставляємо його висловлювання. Опісля робимо висновок, а остаточне рішення про надання статусу біженця вже ухвалюють у Києві», – зауважила Ірина Росовська, керівник сектору з роботи із біженцями та соціальної інтеграції Управління Державної міграційної служби України в Львівській області.

За цей рік Львівське обласне відділення міграційної служби отримало 15 прохань про надання статусу біженця від громадян Росії, Узбекистану, країн Африки, Сирії. За словами Ірини Росовської, біженці розглядають Україну як буферну зону, стараються звідси потрапити в Європу, зокрема у Польщу і Німеччину. Адже в Україні їм складно вижити. Одноразова допомога для біженців в Україні становить 17 гривень, у Європі – 1200 євро на місяць.

Узбецький дисидент каже: якщо його депортують, то на батьківщині він буде ув’язнений.

Правозахисні організації і європейські країни звинувачують владу Узбекистану у порушенні прав людини, тиску на свободу слова. Згідно зі звітом Amnesty International «Таємниці та брехня: Зізнання, отримані під тортурами в Узбекистані», в цій країні силові структури використовують тортури для отримання зізнань, залякування людей, система правосуддя опирається на жорстоке поводження, чиниться тиск на свободу слова. Amnesty International закликало президента Узбекистану Іслама Карімова засудити застосування тортур. Іслам Карімов – незмінний президент Узбекистану від часу розпаду СРСР. Незалежні спостерігачі на кожних президентських виборах заявляють, що їх не підпускають до виборчих дільниць.

  • 16x9 Image

    Галина Терещук

    В ефірі Радіо Свобода з 2000 року. Закінчила факультет журналістики Львівського національного університету імені Франка. Має досвід роботи на телебаченні і в газеті.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG