Доступність посилання

04 грудня 2016, Київ 08:22

Відносини Туреччини і Росії: сварка надовго?


Акція протесту проти військових дій Путіна у Сирії. Австралія, Сідней, 11 жовтня 2015 року

Акція протесту проти військових дій Путіна у Сирії. Австралія, Сідней, 11 жовтня 2015 року

Експерти кажуть, що друге зараз неможливе: Анкара занадто залежить від російського газу

Російський Президент Володимир Путін 10 жовтня висловив Туреччині свої співчуття і запропонував допомогу після теракту в Анкарі, в результаті якого від вибухів, за останніми даними, загинули 95 людей і 246 отримали поранення. Проте цей крок, як вважають багато спостерігачів, не змінить охолодження між Росією і Туреччиною після того, як минулого тижня російські військові літаки, щонайменше двічі порушували повітряний простір Туреччини.

Гнів турецького керівництва викликав не тільки факт порушення, але й те, що російські пілоти брали на приціл колег з турецьких ВПС, що піднялися на перехоплення. Те ж саме робив МіГ-29 без розпізнавальних знаків, який деякі військові спостерігачі також віднесли до російських сил.

Дії Росії можуть призвести до втрати її економічних інтересів в Туреччині

Президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган пригрозив Росії 8 жовтня проблемами в економічних відносинах: «Ми стривожені тим фактом, що дії Росії можуть призвести до втрати її економічних інтересів в Туреччині». Зокрема, турецький лідер згадав про проект з будівництва Росією атомного реактора в Туреччині: «Вони (Росія) вже вклали 3 мільярди доларів у цей проект. У зв’язку з цим, в інтересах Росії діяти уважніше. Якщо росіяни не побудують АЕС «Аккую», її прийдуть будувати інші».

Також Ердоган сказав про можливі труднощі, які настануть в російсько-турецькому газовому співробітництві: «Ми – покупець номер один природного газу з Росії. Залишитись без Туреччини було б великою втратою для Росії».

Після слів Реджепа Таїпа Ердогана, коли російській владі стало зрозуміло, що турецьке керівництво розгніване всерйоз, пом’якшити ситуацію спробував прес-секретар президента Росії Дмитро Пєсков. Пєсков, який на початку своєї кар’єри служив в російському посольстві в Туреччині, чудово говорить турецькою і є хорошим каналом зв’язку Між Путіним і Ердоганом.

Ми традиційно високо цінуємо наші двосторонні відносини з Турецькою республікою

Прес-секретар президента Росії, дізнавшись про слова лідера Туреччини, заявив журналістам: «Ми традиційно високо цінуємо наші двосторонні відносини з Турецькою республікою і щиро сподіваємося, що ці відносини і далі розвиватимуться по висхідній у відповідності з тими планами, які були намічені президентом Путіним і президентом Ердоганом».

Втім, прямих вибачень з Кремля не надійшло, і це змушує багатьох експертів припустити, що Росія ставиться до конфронтації з Туреччиною як до чогось допустимого.

Кремль не збирається через стосунки з Анкарою змінювати свої підходи до військової операції в Сирії, яку турецька сторона серйозно критикує. Така точка зору, зокрема, висловлюється в недавній статті міжнародного оглядача агентства Bloomberg Марка Чемпіона, який свого часу працював у Туреччині шефом бюро газети The Wall Street Journal.

Коли старіючі турецькі F-16 в повітрі зустрічаються з першокласними російськими Су-30, це сигнал: навіть не думайте про спробу створення забороненої для польотів зони в Сирії

Американський журналіст пише: «Росія, ймовірно, має конкретну і вузьку мету: випередження турецьких планів щодо створення безпечних зон в Сирії. Кращою відповіддю на останню військову авантюру Путіна було б встановлення областей на півночі і півдні Сирії, в яких біженці і бойовики, що належать до сунітської опозиції Асаду – тих прийнятних груп, які могли б бути частиною будь-якого політичного врегулювання, – будуть захищені. Це включало б і створення заборонених для польотів зон, що обмежують поле діяльності Росії в повітрі і на землі... Тому, коли старіючі турецькі F-16 в повітрі зустрічаються з першокласними російськими Су-30, це сигнал: навіть не думайте про спробу створення забороненої для польотів зони в Сирії».

Акція протесту проти військових дій Путіна у Сирії. Австралія, Сідней, 11 жовтня 2015 року

Акція протесту проти військових дій Путіна у Сирії. Австралія, Сідней, 11 жовтня 2015 року

Якщо Росія вирішила сваритися з Туреччиною, які у Анкари є можливості відповісти Москві? Чи здатний Ердоган виконати свою погрозу і розірвати енергетичні зв’язки?

Партнер консалтингової агенції «Rusenergy» Михайло Крутіхін в інтерв’ю «Голосу Америки» говорить, що залежність Туреччини від російського газу дійсно велика: «Загроза Ердогана обійтися без поставок російського газу – не більше, ніж блеф. Можна поглянути на арифметику: торік Туреччина отримала з Росії трохи більше 27 мільярдів кубометрів газу за двома маршрутами – по «Блакитному потоку» через Чорне море і по так званому «українському» через Болгарію. Крім цього, вона отримала трохи менше 6 мільярдів з Азербайджану і менше мільярда кубометрів з Ірану». Навіть з урахуванням ще 8 мільярдів кубометрів одержуваного зрідженого природного газу, пояснює експерт, частка російських поставок газу в Туреччину становить близько 60 відсотків.

До 2020 року Туреччина обіцяє підвищити споживання газу до 63 мільярдів кубометрів. Тут, звичайно, їм без російських поставок ніяк не обійтися

Більше того, розповідає Михайло Крутіхін, з часом ця залежність може збільшитися: «До 2020 року Туреччина обіцяє підвищити споживання газу до 63 мільярдів кубометрів. І ось тут, звичайно, їм без російських поставок ніяк не обійтися, Росія залишається обов’язковим постачальником для Туреччини».

При цьому Михайло Крутіхін впевнений: якщо Росія ставила собі попутною метою, залучаючись в сирійський конфлікт і підвищуючи напруженість у регіоні, сприяти піднесенню цін на енергоносії, то з цього навряд чи щось вийде. «На нафтові ціни це ніяк не вплине, оскільки все-таки військові дії носять обмежений поки характер, вони – на території Сирії, і не зачіпають ні видобутку нафти в масовому порядку, ні шляхів проходження танкерів. Тут ніякого ефекту немає. Стосовно газу те ж саме», – зауважив експерт.

Туреччина – це давній член НАТО. У 1962 році Карибська криза виникла багато в чому завдяки розміщенню американських ракет саме в Туреччині

Старший науковий співробітник Інституту міжнародних досліджень МДІМВ МЗС Леонід Гусєв, який спеціалізується на проблемах Близького Сходу, впевнений, що жорсткість заяв президента Туреччини минулого тижня була цілком очікуваною. «Туреччина – це давній член НАТО, з 1952 року, буквально через 3 роки після утворення самого Північноатлантичного блоку, Туреччина до нього приєдналася. У 1962 році, про що вже багато хто забув, Карибська криза виникла багато в чому завдяки розміщенню американських ракет саме в Туреччині, коли Микиті Сергійовичу Хрущову про це в Болгарії сказали. Туреччина – це давній союзник США і Європи у військовому плані. Тут, власне кажучи, зіграла роль та євроатлантична солідарність», – пояснив Леонід Гусєв.

Політолог припускає, що у висловлювань турецького лідера можуть бути і внутрішньополітичні причини. «Крім усього іншого, в Туреччині будуть вибори 1 листопада. Можливо, Ердогану потрібно показати свою «крутість», бо на минулих виборах його партія не змогла взяти навіть більше половини місць у парламенті. Він же розраховував на дві третини – для того, щоб повністю реформувати турецьку конституцію і отримати більше влади».

Леонід Гусєв каже, що Туреччина, будучи залежною від Росії в газовій сфері, розуміє і зворотну сторону такої залежності: вона є крупним клієнтом, гроші якого Москва повинна цінувати. «Туреччина стала країною-розподільником: через неї проходить дуже багато газо- і нафтопроводів, як ми знаємо, «Баку-Тбілісі-Джейхан», «Тбілісі-Ерзрум», той же самий «Південний потік». Можливо, заява Ердогана ще й з цим пов’язана. Він, можливо, думає, що, незважаючи на всі ці заяви, Росія все одно буде з ним співпрацювати, бо нікуди нам не подітися від цієї співпраці», – зробив висновок Леонід Гусєв.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG