14 жовтня українці вперше на державному рівні відзначають День захисника України. Історія та сучасність доводить, що у вирішальні для держави моменти український народ завжди міг самоорганізовуватися та оперативно створити власне військо, говорить співробітник Інституту національної пам’яті Богдан Завітій. Тож це свято усіх борців за українську Незалежність – від козацьких часів і до сьогодні. Про символічність і важливість цього дня в українському календарі та як його краще відзначити експерт розповів в інтерв’ю Радіо Свобода.
– Як наповнити це свято таким змістом, щоб воно стало об’єднавчим і не було експлуатоване певними політичними силами?
– Передусім треба сказати, що це не є абсолютно нове свято, це нове державне свято. А взагалі День Покрови Пресвятої Богородиці, одне з найбільших Богородичних свят у церковному календарі в Україні, було шановане з часів козацтва, особливо шановане. Скажімо, саме на Покрову, 14 жовтня, на Запорізькій Січі обирали кошового. На кожній із цих кількох великих Січей, котрі існували, головним храмом була Покровська церква. Чи не в кожному козацькому курені була ікона Пресвятої Богородиці Покрови. Тобто культ Покрови як заступниці, захисниці, був дуже розвинений в українській козацькій традиції. Так, цю традицію підхопила Українська Повстанська Армія, але знову ж спираючись саме на те, що цей культ був дуже розвинений в козацькі часи. Як ми можемо наповнити сьогодні? Дуже просто, ми є в стані війни, ми потребуємо свого військового свята. І не треба вигадувати нічого нового, треба повернутися до того, що ми мали. Вернутися до головного військового свята українського народу – 14 жовтня. Тим більше, що воно збігається із великим церковним святом – Покровою Пресвятої Богородиці.
– Як би Ви пояснили запропоноване президентом для сьогоднішнього свята гасло «Сила нескорених»?
В нас були доволі тривалі періоди бездержавності. Але була країна, був народ, і в ключові, критичні моменти своєї історії народ здатен був самоорганізовуватися і створити перше своє військо, а потім створити свою державу
– Тут треба згадати такий один момент, що в українській історії був такий феномен, взагалі, наша історія була доволі непроста і в нас були доволі тривалі періоди бездержавності. Але була країна, був народ, і в ключові, критичні моменти своєї історії, народ здатен був самоорганізовуватися і створити перше своє військо, а потім створити свою державу. Візьмемо те ж саме, наприклад, козацтво. Козацтво зародилося на зламі 15-16 століть. Народ потребував захисту, він створив своє військо – козацтво. Це козацтво створило козацьку державу – Гетьманщину, котра існувала в 17-18 столітті. Візьмемо період визвольних змагань 17-20-х років: тодішні українські діячі, котрі були романтиками-соціалістами вважали, що Україна не потребує професійної армії, – достатньо народної міліції, і всіляко гальмували створення свого війська. І саме українські військові колишньої царської армії почали організовуватися в українізовані військові частини, творити військові одиниці. І саме вони, коли перша більшовицька навала у січні 1918 року рушила на Україну, саме вони і от ті студенти-добровольці з-під Крут, які пішли під Крути, стали на захист всієї України. І свіжий приклад УПА, коли Україна опинилась в лещатах між червоним і коричневим тоталітаризмом, народ знову творив своє військо.
– Чи не є нинішнє свято спробою гендерного балансу в українському святковому календарі, адже в жінок є і свято 8-го березня, і День матері? Можливо, це спосіб відзначити усіх без винятку українських чоловіків?
Це свято всіх – свято спадкоємців дружинників княжих часів, спадкоємців козаків, січових стрільців, воїнів 18-20 років, повстанців Холодного Яру, воїнів Української Повстанської Армії. Сьогоднішні захисники України є спадкоємцями цих борців
– Я гадаю, що слово «захисники» вжито загалом. Довершуючи свою думку про здатність українців самоорганізовуватися і створювати військо швидко і оперативно при загрозі існування народу, хочу навести найсвіжіший приклад, коли почалася російська агресія – гібридна війна, вона нас застала фактично майже без війська або принаймні з дуже розваленою армією. Впродовж року українці знову мобілізувалися і знову створили нормальне боєздатне військо, яке здатне боронити свою країну. Це і добровольці, і Збройні Сили, і Національна гвардія, і волонтери, і медики. Це свято всіх – свято спадкоємців дружинників княжих часів, спадкоємців козаків, січових стрільців, воїнів 18-20 років, повстанців Холодного Яру, воїнів Української Повстанської Армії. Сьогоднішні захисники України є спадкоємцями цих борців.
– Як варто відзначати День захисника України?
Це є дуже добрий день провести в храмах молебні за тих, хто стоїть на варті незалежності України. Це добрий день для того, щоб відвідати могили тих, хто поліг за волю України
– У цей день передовсім треба вшанувати могили тих, хто віддав своє життя, захищаючи Україну, те, чого в нас не було. Взагалі, свято 23 лютого було всезагальним в Радянському Союзі і зводилося до того, що вітали чоловіків, а через два тижні – жінок. Це було зведено до дуже побутового рівня святкування. Ба більше – історичне підґрунтя не витримує жодної критики, бо 23 лютого 1918 року жодної перемоги під Псковом не було і жодні червоноармійці не перемогли. Воно взагалі не має жодного відношення до України. Це є дуже добрий день приведення до присяги українських військових: ліцеїстів, новобранців, рекрутів. Це є дуже добрий день провести в храмах молебні за тих, хто стоїть на варті незалежності України. Це добрий день для того, щоб відвідати могили тих, хто поліг за волю України. І це дуже добрий день послухати військовий оркестр чи відвідати військовий музей.
