Доступність посилання

09 грудня 2016, Київ 09:44

«Що 6 років, що 20 років – це однаково смертний вирок» – син Солошенка про вирок у Росії батькові


Юрій Солошенко

Юрій Солошенко

Син засудженого в Росії за шпигунство колишнього директора полтавського оборонного заводу розповів про батька

Андрій Шароградський, Олександр Гостєв

Колишній директор полтавського оборонного заводу «Знамя» Юрій Солошенко засуджений у Росії Московським міським судом до 6 років колонії суворого режиму за звинуваченням у шпигунстві. Справа розглядалася в закритому режимі, проте за повідомленням ФСБ Росії, Солошенко визнаний винним в тому, що намагався контрабандним шляхом вивезти секретні комплектуючі до зенітно-ракетних комплексів С-300.

Юрій Солошенко був затриманий у серпні 2014 року в Москві. За версією ФСБ Росії, він діяв від імені українського державного підприємства «Завод «Генератор» і корпорації «Небо України», а «заплановані для закупівлі вироби слугували для відновлення засобів ППО України».

Призначений адвокат засудженого Геннадій Блохін заявив журналістам, що його підзахисний повністю визнав провину, і оскаржувати вирок не збирається.

Олександр Солошенко

Олександр Солошенко

Проте син Юрія Солошенка – Олександр Солошенко – не сумнівається: його батько не намагався вивезти секретні вироби, оскільки все те, до чого він мав доступ, секретним давно не є. Він впевнений, що російській владі просто потрібна була чергова «шпигунська справа». Він побоюється, що його 73-річний батько просто не витримає ув’язнення.

– Навіщо Ваш батько приїжджав до Москви? І чим займався там перед арештом у 2014 році?

Один із його знайомих підставив. Він чи то агент ФСБ, чи то просто його притиснули, чи то хотів вислужитися

– Він приїхав після того, як пішов на пенсію, він же був директором заводу, підприємство вже загинуло. Україна за увесь час незалежності нічого не купувала, замовлень не було, як могли, так і виживали. У нього контакти були ще з часів Радянського Союзу, він все життя працював у цій системі, створював певні вироби, якими користувалися оборона, ППО: високі частоти там, лампи. Його залучало через його зв’язки керівництво заводу, якісь замовлення були. Контакти залишалися, і один із його знайомих підставив. Він чи то агент ФСБ, чи то просто його притиснули, чи то хотів вислужитися. Мені невідомі його мотиви, але він підлаштував так, що батько повинен був приїхати. Тобто він спокушав якимись вигідними контрактами, цікавими пропозиціями.

Потрібні шпигуни, і з цього роздули справу. Сказали, коли навіть ще розслідування не було – там варіантів не буде, тільки обвинувальний вирок

Він поїхав, і на основі телефонних розмов його звинуватили в тому, що він нібито хотів придбати виріб, який під грифом «секретно». Хоча виріб, який вони намагалися йому «впаяти», не є секретом через низку причин. Тому що він є в Україні, і взагалі він сам його і створював. Це розробки 60-х років ХХ століття, вони вже не є ніяким секретом і новітніми розробками. Потрібні шпигуни, і з цього роздули таку справу. І мені спочатку сказали, коли навіть ще розслідування не було – там варіантів не буде, тільки обвинувальний вирок.

– У повідомленні ФСБ йдеться про те, що він був арештований при спробі придбання секретних комплектуючих для зенітно-ракетного комплексу С-300...

– Такі зразки є і в Україні. Ці вироби купували один у одного, і зараз купують направо і наліво, і секретів особливих немає.

– Тобто в Україні ці ж самі вироби, комплектуючі можна виробити самостійно, не купуючи їх за кордоном?

Сенс був саме в тому, щоб розкрутити шпигунську справу. Секретів ніяких там не може бути, і не було, і немає

– Можливо, вони спокусили ціною, хоча замовлення, можливо, не самої України, а, як це зазвичай буває, країн третього світу. Тому що російські та українські вироби в усьому світі, соцтабір. І де дешевше, там щось купується, перепродується, і на цьому багато хто хоче заробити. Можливо, цим спокусили, а сенс був саме в тому, щоб розкрутити шпигунську справу. Секретів ніяких там не може бути, і не було, і немає. А сенс був у бажанні придбати. Таке бажання придбати, швидше за все, було. Але одна справа – бажання придбати, а інша справа – завдати шкоди державі і викрасти якийсь секрет.

– Коли Ви востаннє спілкувалися з батьком? У Вас є до нього доступ?

– Йому влітку кілька разів давали дзвонити, до цього рік ні дзвінків, взагалі нічого. Тільки листи, які по місяцю йдуть в одну сторону.

– Призначений Московським міським судом адвокат Геннадій Блохін після оголошення вироку заявив, що Юрій Солошенко повністю визнав свою провину. Що це означає?

– Цього я не можу сказати, що саме він мав на увазі, що він визнав свою провину, в чому. Що він шпигун? Не знаю…

– Влада України якось реагувала на арешт, на суд над Вашим батьком?

Він вважається політв’язнем. У нас є 10-11 осіб політв’язнів, як Савченко

– Він вважається політв’язнем. У нас є 10-11 осіб політв’язнів, як Савченко, але ви ж бачите – поки нікого не міняють. Він тільки на це і сподівається, всі інші варіанти нереальні просто.

– Ви збираєтеся самі якось діяти зараз, домагатися його обміну, як засудженого «іноземного розвідника», чи збираєтеся звертатися до українських органів влади, до МЗС?

Для нього що 6 років, що 20 років – це однаково смертний вирок, якщо нічого не буде іншого, ніякого обміну

– Звертався, їздив до МЗС. Вони мені сказали, що треба дочекатися вироку, а далі вони, можливо, і будуть щось робити... Розумієте, для нього що 6 років, що 20 років – це однаково смертний вирок, якщо нічого не буде іншого, ніякого обміну.

Я не знаю, як він все це витримав, а якщо після вироку нічого не вирішиться найближчим часом, то навряд чи він взагалі сюди повернеться. Якби вони хотіли його як шпигуна обміняти, вони б уже обміняли його на когось іншого. Але він не потрібен нашим, та й там він особливо не потрібен, окрім як для галочки і замовлення згори, політичного. Його внесли до загального списку (єдине, чого домоглися) політв’язнів, і будемо чекати, поки обміняють всіх ув’язнених. А їх не міняють, і ніхто не хоче їх міняти. Я ж не можу на Путіна вплинути, та й на Порошенка навіть. Якщо вся Україна захоче, вона теж нічого не зробить, швидше за все. Звісно, постійно щось робимо, але особливого оптимізму немає.

Оригінал матеріалу – на сайті Російської служби Радіо Свобода

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG