Доступність посилання

logo-print
05 грудня 2016, Київ 04:34

Чому деякі історики заперечують Голодомор?


Книга «Жнива скорботи: радянська колективізація і Голодомор» Роберта Конквеста

Книга «Жнива скорботи: радянська колективізація і Голодомор» Роберта Конквеста

Експерти розповіли про перші дослідження Голодомору, різницю у цифрах і намагання виправдати Сталіна

У Києві розпочалася програма Seminarium – серія фахових дискусій, присвячених різним аспектам вивчення Голодомору в Україні. Програму ініціювали канадський Науково-дослідний і освітній центр вивчення Голодомору (Holodomor Reseаrch and Education Consortium), Український центр дослідження Голодомору та Інститут історії Національної академії наук України. Радіо Свобода побувало на зустрічі експертів і з’ясувало, як відбувалися перші дослідження Голодомору, чому Роберт Конквест переоцінив кількість жертв, а деякі історики намагаються виправдати Сталіна.

Роберт Конквест

Роберт Конквест

Книгу «Жнива скорботи: радянська колективізація і Голодомор» британського історика Роберта Конквеста англомовний світ побачив у 1986 році. Автор описував не лише, власне, Голодомор і його причини, але й торкнувся значної частини історії України. Якщо у «Великому терорі», іншій роботі Конквеста, він ще називає українців росіянами, то у «Жнивах скорботи» такої двозначності немає. Френк Сисин, канадський історик з Holodomor Reseаrch and Education Consortium, переконаний: наукове дослідження Голодомору на Заході починається саме із праці Конквеста.

Утім, зазначає, що перші розвідки розпочалися задовго до Холодної війни. До того ж, над дослідженням працювали не лише галицькі емігранти, але й центральні та східні українці, які самі пережили Голодомор. А виходу книги Конквеста сприяло створення у США й Канаді українознавчих студій.

Конквест не знав багато про Україну, про її національні справи. Тобто це були рефлексії людини, яка сама відкривала Україну

«Конквест не знав багато про Україну, про її національні справи. Тобто це були рефлексії людини, яка сама відкривала Україну. Частково йому це вдалося через те, що ми вже мали певні наукові інститути. На той час також уже активізувались українські студенти на Заході через дисидентський рух», – розповідає Сисин.

Всюди було величезне здивування, що про таку масштабну подію не було нічого відомо

Загалом на «Жнива скорботи» вийшло понад 60 рецензій. «Всюди було величезне здивування, що про таку масштабну подію не було нічого відомо. Деякі дослідники визнали: раніше вважали, що не мають можливості вивчати ті події, бо не мають доступу до архівів, але виявилось, що досліджувати все-таки можна. Загалом відгуки були схвальні, рецензенти визнавали, що Голодомор був. Щоправда, після публікації частини книги у одній із найбільших газет у Торонто, Радянське посольство намагалось усе спростувати. Так само, як і деякі лівоцентристські дослідники. Деякі з них були переконані, що радянська влада не причетна, або не вірили, що кордони України справді було закрито», – каже історик.

«Сталін точно знав: треба, щоб кілька мільйонів загинуло»

Пишучи про жертви Голодомору в Україні, Роберт Конквест називає цифру у п’ять мільйонів людей. Утім, фахівці вважають її завищеною.

«Конквест використовував для підрахунків різницю населення. Сучасні дослідження використовують інший метод і зупиняються на цифрі 3,9 мільйона людей», – зауважує Олександр Гладун, експерт Інституту демографії Національної академії наук України.

Станіслав Кульчицький

Станіслав Кульчицький

Одним із опонентів Роберта Конквеста був професор Мельбурнського університету Стівен Віткрофт. Він відкидав причетність Сталіна до трагедії і писав, що «голод був небажаним і несподіваним», розповідає Станіслав Кульчицький, дослідник Інституту історії Національної академії наук України.

Історик каже: існував «загальносоюзний голод 1932-33 років», який був також і в Україні, але лише 1932 року і був пов'язаний із хлібозаготівлею. Якщо говорити про Голодомор, то це 1933 рік і лише в Україні та на Кубані. Утім, наголошує Кульчицький, вже у 1932 році більшість українських сіл були поставлені на «чорні дошки». А з наступного року почався терор голодом, фізична та інформаційна блокада. У Радянському Союзі говорити про голод дозволили лише з 1987 року.

Саме ця заборона була однією з причин, чому Віткрофт виправдовував Сталіна, каже Станіслав Кульчицький. Є документ постанови про надання допомоги голодним від лютого 1933 року. Але про реальний порятунок, зрозуміло, не йшлося. «Сталін точно знав, що треба, щоб кілька мільйонів загинуло, – каже історик. – Голодомор насамперед був спрямований на винищення частини населення».

На цю ж тему:

10.08.2015
Сталін здійснив не один, а кілька геноцидів проти українців – історик

Стенфордський історик Норман Неймарк вважає, що Сталін здійснив кілька геноцидів проти українського народу, мета яких – знищення української національної ідентичності далі

05.08.2015
Конквест олюднив історію Голодомору в Україні – історик

Помер найвідоміший дослідник сталінських репресій і Голодомору 1932-1933 років далі
05.08.2015
Конквест: проблема Голодомору повністю встановлена

У США внаслідок пневмонії помер найвідоміший дослідник Голодомору Роберт Конквест далі
05.08.2015
Помер Роберт Конквест – найвідоміший дослідник Голодомору

«Думаю, все що, я зробив, так це написав про Голодомор чітко і у повному обсязі. Так, щоб ніхто не міг серйозно заперечити його» – Конвест далі

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG