Доступність посилання

04 грудня 2016, Київ 23:02

«Посвідчення кандидата намалював сам і, найсмішніше, – воно працює» – художник


Сергій Захаров малює посвідчення кандидата в мери Маріуполя

Сергій Захаров малює посвідчення кандидата в мери Маріуполя

Автор карикатури на Ігоря Стрєлкова, який побував у полоні сепаратистів, балотується в мери Маріуполя

25 жовтня в Україні відбудуться вибори місцевих органів влади. Передвиборча кампанія у, фактично, прифронтовому Маріуполі, як і в цілому по країні, триває. Один з її учасників – абсолютний новачок у політиці. Це художник Сергій Захаров, який прославився тим, що в окупованому сепаратистами Донецьку розміщував на вулицях карикатурні зображення командирів «ДНР» – наприклад, Ігоря Стрєлкова-Гіркина з приставленим до скроні пістолетом і відомим рекламним слоганом Just do it – «Просто зроби це». За свої партизанські арт-вилазки Захаров був посаджений сепаратистами під арешт, його тричі демонстративно виводили на розстріл, але зрештою все ж відпустили.

– Чому Ви вирішили балотуватися в мери Маріуполя? Це серйозно чи це, швидше, мистецька акція?

Я хочу створити прецедент, який, напевно, допоможе людям далі. Тому що я сам став свідком і жертвою пасивної позиції, коли звичайна людина вважає, що все вирішується нагорі

– Я не можу сказати, що це просто мистецька акція. Якщо почитати мою програму, там цілком все серйозно викладено. Я розумію свої шанси, вони, очевидно, наближаються до нуля. Але головне не це. Я хочу створити прецедент, який, напевно, допоможе людям далі. Тому що я сам став свідком і жертвою пасивної позиції, коли кожна, скажімо так, звичайна людина вважає, що все вирішується нагорі, тобто ми нічого не можемо вирішити. Ось це, напевно, і є основний мотив, який мене надихнув зробити такий крок, скористатися своїм громадянським правом і висунути свою кандидатуру.

– Хто Ваші основні конкуренти на виборах, чому Ви так низько оцінюєте свої шанси на перемогу?

Сергій Захаров

Сергій Захаров

– Зараз Маріуполь кипить. Йде боротьба за законність рішень, переобирається склад виборчої комісії і так далі, блокували друкарню, де друкуються бюлетені, боротьба відбувається на серйозному рівні. Що стосується моєї кандидатури – по-перше, я не можу собі дозволити розрекламувати себе, на це потрібно досить багато грошей. Я можу рекламувати себе через соціальні мережі, користуватися допомогою своїх друзів, але друкувати своє обличчя у величезному масштабі, розтиражувати це величезним накладом і повісити все це на білборди я не можу просто фінансово. Що стосується телеканалів, то реклама платна, будь-який виступ і будь-яка згадка. Ми тут з місцевими художниками проводимо якісь арт-акції, просто так, не пов'язані з політикою. У нас дуже успішно відбулася виставка, що виникла ледь не стихійно в руїнах старої синагоги, ми зібралися, познайомилися з молодими художниками і вирішили зробити виставку. Вона ледь не на самодіяльному рівні була організована, але була досить успішною. Це те, що в моїх силах. Політична агітація і реклама – на це потрібно дуже багато коштів, і у нас залишається дуже мало часу, щоб моє ім'я постійно було на слуху. Ну, це основне. А так – тут 22 кандидата, насправді, є якісь лідери...

Карикатура на Ігоря Стрєлкова-Гіркина

Карикатура на Ігоря Стрєлкова-Гіркина

– Якщо коротко, то яка Ваша передвиборча програма?

– Місто годують заводи. Вони забруднюють атмосферу, все це повинно було давно перейти на якийсь більш високотехнологічний рівень. Місто зациклене, замкнуте на заводах, на роботі, на металургії, але місто володіє величезним культурним потенціалом. Тут ледь не одеські, навіть якісь львівські вулиці. До того, як воно стало промисловим, це було старе купецьке місто. Місто володіє масою людей, які можуть і повинні його просувати в іншому напрямку. Основна думка моєї передвиборчої програми – поворот цього міста в сторону культури, зробити його культурною сторінкою, культурним центром. Зробити його центром як східної, так, в принципі, й усієї України. Для цього тут є все: і ресурси, і люди, і бажання.

– В одному з пунктів Вашої програми Ви фактично йдете проти українських законів щодо декомунізації, пропонуючи зберігати радянську спадщину «для вивчення». Що це – спроба не дратувати зайвий раз проросійськи налаштоване населення чи це Ваша принципова позиція і Ви проти демонтажу радянської символіки по всій Україні?

Те, що робилося художниками на високому професійному рівні, знищувати бездумно через те, що там десь серп або молот, я вважаю це варварством, реальним варварством

– Це, звичайно, принципова позиція, бо бездумне виконання таких законів призводить до того, що ми втрачаємо реальні пам'ятники, твори мистецтва, ті ж мозаїки, скульптури. Те, що робилося художниками на високому професійному рівні, знищувати бездумно через те, що там десь серп або молот, я вважаю це варварством, реальним варварством. Це вандалізм, ІГІЛ так робить. Ми повинні розуміти і чітко розділяти, що є що. Знову ж таки, тут рамок чітких немає, але ці закони, по-моєму, зараз абсолютно не на часі.

– Більшість людей знає Вас як автора графіті, піратського стріт-арту в Донецьку, який висміює лідерів «ДНР», зокрема, Ігоря Стрєлкова-Гіркіна. Ви не думали використовувати стріт-арт для просування власної кандидатури в Маріуполі або для висміювання конкурентів?

– Я на цьому не зациклююсь, саме на карикатурних зображеннях і на тому форматі, який був у Донецьку. Він був на часі саме тоді. Зараз я можу користуватися зовсім іншими методами, висміювати когось відкрито. Брати особистість когось із кандидатів, напевно, я не стану, хоча тут є такий яскравий, навіть не яскравий, а сильний напрямок – це ахметівська влада і її кандидат. Зараз відбувається боротьба сил, які називаються демократичними, і кандидата, який представляє Ахметова і всю його імперію.

– Карикатуру на Ахметова не думали зробити?

У той час, коли я перебував у підвалах і дивився у стелю, я казав собі, що це треба намалювати

– Ну, я не думаю, що це буде оригінально. У мене немає такої мети – намалювати карикатуру на Ахметова. Те, що є, власне кажучи, метою і завданням моєї творчості зараз, – це та книга, яку я хочу випустити і яку я готую. Це графічна новела, хоча всі будуть наполегливо назвати її коміксом, тому що це більш звичне слово. Це історія полону. Частина роботи вже зроблена, мені залишається ще трошки попрацювати, і це видання вже чекають, про нього вже знають, і є видавці, готові його видавати. Я зараз налаштований саме на цю роботу. Окрім моєї історії, там будуть історії інших людей, з якими я знайомий. У той час, коли я перебував у підвалах і дивився у стелю, я казав собі, що це треба намалювати, бо це можна, звичайно, описати словами, можна написати книгу, можна дати інтерв'ю, але в силу свого індивідуального сприйняття кожна людина в своїй уяві буде візуалізувати картинку по-своєму. Оскільки там не можна було фотографувати, це завдання, яке було поставлене перед художником, і я його виконую.

У в'язниці угруповання «ДНР». Малюнок Сергія Захарова

У в'язниці угруповання «ДНР». Малюнок Сергія Захарова

– Чи стежите Ви за долею Стрєлкова-Гіркіна, карикатура на якого зробила Вас знаменитим? Зараз у Росії активно обговорюють його нове життя, фотографії з блондинкою біля басейну за допомогою модної «селфі-палиці»... Чи можна сказати, що Стрєлков дослухався до Вашої поради – Just do it – та скоїв свого роду ритуальне самогубство як командир, як військова людина, як лідер «ополченців»?

– Ну, дай Боже, я, чесно кажучи, якісь останні події з ним просто мигцем бачив, мало було часу, тому я не знаю, що там відбувається. Якісь картинки я бачив. Що стосується ритуального самогубства, то на Донбасі він уже давно для всіх помер, тому що там з ним відбувається, де він там, в басейні, з блондинкою або з кимось ще, це вже, напевно, нікому тут не цікаво.


– Повертаючись до виборів на сході України, часто можна почути думку про те, що навіть на підконтрольних Києву територіях Донецької та Луганської області сепаратистські настрої настільки сильні, що вибори зараз влаштовувати не варто, що до влади прийдуть колишні «регіонали» і ставленики місцевих олігархів. Власне, приклад Маріуполя – з усіма нинішніми передвиборними скандалами, які нагадують і навіть перевершують у цьому сенсі часи Януковича, це начебто підтверджує. Чи згодні Ви з такою точкою зору?

Не можна віддавати владу колишнім регіоналам, це однозначно

– Те, що не можна віддавати владу колишнім регіоналам, це однозначно, і зараз якраз точиться боротьба за те, щоб цього не зробити. Що стосується своєчасності, готовності людей до виборів, я хочу сказати, що ми ніколи не готові до чогось, ми все одно не зможемо підготуватися, тож чекати якоїсь іншої атмосфери, напевно, не варто. Вибори повинні відбуватися зараз, вони мають відбутися. Що стосується взагалі настрою місцевого, ось простий приклад. Ми робили з місцевими художниками в Маріуполі нічну акцію. У Маріуполі є зображення карти України, воно на плитах зроблене, ми ввечері під'їхали і на території, що позначає Крим, малювали чоловічків, які ніби забирають собі його. Тут проходять місцеві хлопці, такі особи, знаєте, з пляшками пива... І вони цікавляться: «Що ви робите? Це взагалі патріотично, що ви робите?» Ми пояснюємо: «Так». Вони кажуть: «Тоді все о'кей!» Тобто вони дивляться, самі контролюють ситуацію. Я був у Маріуполі взимку, і тоді настрої були більше у бік сепаратизму. Цього разу я бачу повну підтримку України, люди розуміють, що відбувається буквально в декількох кілометрах, у так званій «ДНР», і вони вже не хочуть повторити долю мого рідного міста, Донецька.

– Тобто Ви спостерігаєте позитивну динаміку?

Регіонали це люди, які повинні піти взагалі зі влади

– Так. Тут єдине вже – це те, що стосується влади, до кого вона перейде і кому буде місто належати. Тому що регіонали – це, як мені здається, люди, які повинні піти взагалі зі влади.

– Чи складно взагалі було зареєструватися кандидатом у мери Маріуполя, якщо врахувати всі скандали навколо виборів у цьому місті?

Я собі сам намалював посвідчення, таке, знаєте, маркером. І найсмішніше, що воно працює. Ми проходили в друкарню, там були міліцейські кордони, і я, коли вони запитували документи, витягав цей папірець, де маркером написано «Посвідчення кандидата», показував їм, і вони пропускали

– Ви знаєте, я перший раз стикнувся з цим – іноді це кумедно, іноді смішно, іноді сумно. Зареєструватися було нескладно. Що стосується іншого, то, наприклад, наразі у жодного кандидата немає посвідчення. У членів виборчої комісії немає посвідчень, немає документів, які згідно з буквою закону повинні видаватися протягом трьох днів. На це все вже давно махнули рукою. Я собі сам намалював посвідчення, таке, знаєте, маркером. І найсмішніше, що воно працює. Ми проходили в друкарню (навколо якої розгорнувся скандал з неконтрольованою друком бюлетенів – ред.), там були міліцейські кордони, і я, коли вони запитували документи, витягав цей папірець, де маркером написано «Посвідчення кандидата», показував їм, і вони пропускали. Тому що більше ні в кого ніяких посвідчень немає.

Я намагався зареєструвати помічника. Зателефонував своєму хорошому знайомому, Дмитру Потєхіну, до Києва, він сів на мотоцикл і приїхав сюди, щоб підтримати мене, щоб бути моїм помічником. Ми подали заяву, відповідно до закону, вона повністю оформлена, але написана від руки. Нам відмовили, намагалися сказати, що вона складена не за формою і так далі. Зрештою, ми все-таки здобули таку маленьку перемогу – змусили цих дівчат з комісії її зареєструвати. Було кумедно спостерігати, коли вони вдвох сиділи і читали закон, звіряючись з нашою заявою. Зрештою, вони розуміють, що праві ми, що це вони порушують закон, відмовляючись прийняти цю заяву. Ось такі маленькі детальки. Я вже не кажу про решту порушень, які відбуваються. Наприклад, сама виборча комісія розташована в будівлі, що належить одному з кандидатів, тобто металургійному комбінату. У цій будівлі відбуваються якісь концерти, накриваються фуршети, і ось бабусі й дідусі юрбами щодня туди йдуть. Вони там проводять практично незаконну агітацію, і в цьому ж будинку працює виборча комісія.

– Чи є на цих виборах дебати, можливість для кандидатів просто виступити перед виборцями на телебачені?

– Поки наші спроби зробити це не здобули успіху. Ми намагаємося. Був мітинг демократичних сил проти основного кандидата, ахметівського, і мене навіть там не хотіли пускати на сцену сказати слово. Важко, через знайомих якихось, вдалося пробитися і сказати кілька слів. Тобто блокування відбувається вже на цьому рівні. Або якісь сюжети місцевого телебачення, які вони знімали. Припустімо, я під'їхав до художників, вони розписували стіну, ми знайомі, і я там теж узяв пензлик і ніби допоміг – приїхало телебачення місцеве, зняли сюжет, але моє інтерв'ю повністю було вирізане. Тобто вони не пропускають інтерв'ю, де йдеться про політику, про те, що я кандидат. Якісь дебати, безкоштовна участь – поки ми тільки чуємо про це, стежимо за розкладом, але поки нічого такого не було.

– Мінські угоди, режим тиші, сепаратисти перенесли свої вибори, як і вимагав Київ – як Ви гадаєте, чи йде Росія з Донбасу, чи можливе повернення окупованих сепаратистами районів до складу єдиної України і чи зможете Ви повернутися в рідний Донецьк?

– Мені важко повірити в такий сценарій. Я не уявляю собі, як це буде відбуватися. Але я вважаю, що режим тиші вже є, і це добре, а те, що робиться на цьому рівні, ну, воно якось повинно робитися. До чого це призведе? Я скептично налаштований до того, що ось минуть дійсно вибори, і якось це все... Напевно, покаже час, але якийсь вихід все одно буде знайдений. Хочеться вірити.

Оригінал матеріалу – на сайті Російської служби Радіо Свобода


На цю ж тему:

20.10.2014
«Мене тричі виводили на розстріл» – донецький художник

Сергія Захарова, який намалював карикатуру на Ігоря Стрєлкова, півтора місяця били та катували у в’язницях «ДНР» далі
XS
SM
MD
LG