Президент Росії Володимир Путін, виступаючи з великою політичною промовою на різні теми, знову виступив із традиційними для Кремля твердженнями, що Київ не виконує мінських домовленостей чи що в Києві на початку минулого року відбулася незаконна зміна влади.
Виступаючи на засіданні дискусійного клубу «Валдай» поблизу Сочі, він, серед іншого, стверджував, що немає сенсу нескінченно звинувачувати Росію в тому, що вона не виконує чогось чи не заохочує до виконання умов мінських угод підтримувані Москвою збройні сепаратистські угруповання «ДНР» і «ЛНР» на Донбасі – які Україна визнає терористичними організаціями, а Путін назвав «невизнаними республіками».
За словами російського президента, насправді проблема в тому, що головні засади мінських домовленостей не виконує київська влада.
Зокрема, він стверджував, що мінські домовленості визначають, що влада України має узгоджувати свої рішення щодо Донбасу з цими, як він говорив, «невизнаними республіками», а з погляду Києва, терористичними угрупованнями.
Крім того, Путін назвав як іще одне порушення Києвом мінських домовленостей те, що Україна, за його словами, досі не ухвалила закону про амністію, яка, за мінськими домовленостями, має бути застосована до тих сепаратистів, хто не скоїв важких злочинів.
Укотре заявивши, що він не робить розрізнення між росіянами й українцями, президент Росії знову виступив проти «такої зміни влади, яка відбулася в Україні» на початку 2014 року, маючи на увазі її, на його думку, незаконність. Цього разу він не вжив слів «державний переворот», які він щоразу використовував раніше, але російські агентства, передаючи слова російського президента, нагадали про цю його позицію.
Говорячи про «незаконні зміни влади в Києві», Путін також згадував і 2004 рік: тоді, як твердив російський керівник, Віктор Ющенко став президентом України в результаті «третього туру голосування», що не передбачений українською Конституцією.
Російські засоби інформації широко процитували ці вже вкотре повторені заяви Володимира Путіна про Україну.
Москва стверджує, що не має ніяких зобов’язань за мінськими домовленостями і не мусить виконувати їх, бо є, мовляв, не їхньою стороною, а лише гарантом. У світі дотримуються протилежної думки й наголошують, що накладені на Росію санкції через її підтримку сепаратизму в Україні будуть чинні, аж доки Москва не виконає до кінця всіх без винятку пунктів мінських угод і не змусить сепаратистів виконати їх.
Мінські домовленості визначають, що Київ має ухвалювати рішення стосовно «окремих районів Донецької і Луганської областей» за узгодженням із представниками цих районів. Сепаратисти і Росія заявляють, ніби йдеться саме про представників підтримуваних Москвою угруповань, які вони називають «республіками». Київ наголошує, що ці рішення узгоджує з легітимними представниками цих регіонів, але не зі збройними сепаратистами, які захопили ці території силою й визнані в Україні терористами.
Також у Києві нагадують, що закон про амністію, яка згадана в мінських домовленостях, в Україні був ухвалений іще 1996 року, і саме його будуть застосовувати в «окремих районах» до тих, хто під цю амністію потрапить.
Путін уже не раз говорив, що не розрізняє українців і росіян, бо для нього це «один єдиний народ», штучно розділений унаслідок «найбільшої геополітичної катастрофи 20-го сторіччя», як він називає розпад СРСР. В Україні російського керівника через таку позицію звинувачують у російському великодержавному шовінізмі.
Володимир Путін та інші кремлівські діячі також багато разів говорили про «державний переворот» і «незаконну силову зміну влади» в Києві на початку 2014 року. Так вони оцінили той факт, що неконституційну дію вчинив тодішній президент Віктор Янукович, утікши з України; тоді легітимно обраний парламент України встановив, що Янукович «у неконституційний спосіб самоусунувся від здійснення конституційних повноважень та є таким, що не виконує свої обов’язки», і призначив позачергові вибори президента.
У Росії також поширюють думку про «неконституційний третій тур президентських виборів в Україні 2004 року», в той час як тоді Віктор Ющенко був обраний на посаду президента не на «третьому турі», а за результатами переголосування другого туру виборів. Воно було призначене через те, що Верховний суд України скасував результати другого туру через допущені численні порушення, які виключили можливість достовірно встановити результати дійсного волевиявлення виборців, і постановив поновити права суб’єктів виборчого процесу шляхом проведення повторного голосування.
