Доступність посилання

06 грудня 2016, Київ 18:08

Місцеві вибори. Політичні трупи і потреба об’єднати сили


Плакат Юрія Неросліка

Плакат Юрія Неросліка

Знову доведеться зіткнутися із відвертим ворогом – Партією регіонів, яка тепер «опоблок», «краєзнавці», «відродження»…

(Рубрика «Точка зору»)

Після Майдану – це уже треті вибори. Фактично, їх результати мали б завершити процес «перезавантаження влади» в Україні, на чому наполягали учасники Революції гідності.

Чи відбулося «перезавантаження»?

Думаю, що мало хто наважиться ствердно сказати – «так»!

Якщо дві попередні кампанії усе ж давали відчуття, що Україна, нехай кволо і нерішуче, але усе ж позбавляється неоколоніального статусу й виходить із силового поля Росії, то на цих виборах такого відчуття вже не має.

Навпаки, з’явилося відчуття, що державний човен збився з курсу, а тому негайно треба вирулити у правильному напрямі.

Пояснення такого стану речей – на поверхні. На цих виборах відбулася спроба реінкарнації найбільшої проросійської сили, яка колись мала назву Партія регіонів, а тепер має декілька назв, а її члени просочилися в усі можливі партійні шпарини.

Багато і справедливо пишуть про варіант «Б» Путіна, який передбачає дестабілізацію внутрішньо-політичної і соціально-економічної ситуації в Україні. Так ось, виявом цієї дестабілізації стала навала політичних трупів із Партії регіонів, які сповна вирішили взяти реванш, щоб у такий спосіб повернути країну у стійло Російської імперії.

Як таке могло статися? Не виключається реалізація російського сценарію, який пишеться у кабінетах ФСБ. Але, і чого гріха таїти, дається взнаки наша споконвічна нездатність об’єднуватися в ім’я вищих цінностей, якими є нація і держава.

Можуть закинути, що цьогорічні вибори не мають великої політичної ваги, адже обирали місцеву владу, яка передусім має дбати про чисті вулиці, каналізації, справні ліфти і озеленення.

Так думати – дурити себе. Якби не було Криму і Донбасу, Путіна і «п’ятої колони», а була б сильна Українська держава із сильною армією і сильною економікою, то можна було б не хвилюватися за майбутнє країни, а перейматися міською чи сільською господаркою.

Також не слід забувати, що децентралізація, яка усіма вважається майже за панацею, передбачає зосередження чималих владних повноважень і фінансових ресурсів у регіонах. І якщо там владу опанують «колишні» – буде біда.

Проте, попередні результати виборів свідчать, що існують великі шанси у більшості регіонів України сформувати продержавницькі органи місцевого самоврядування. При цьому жодна із продержавницьких сил не матиме там більшості, а значить треба об’єднуватися.

Нікуди не ділася проблема сходу і півдня. Найголовніша – Донбас. Можна до безконечності виправдовувати провал виборів у Маріуполі. Але це не свідчення сили. На жаль, це прояв слабкості української влади.

Принаймні у шістьох областях доведеться зіткнутися із відвертим ворогом – Партією регіонів, яка тепер «опоблок», «краєзнавці», «відродження» і так далі. Пожинаємо плоди нерішучості у перші дні перемоги Майдану.

Було б перебільшенням констатувати про перемогу Української ідеї на цих виборах. Але й тріумфом Путіна ці вибори назвати не можна.

Таке враження, що Україна зупинилася. Україна у роздумах. Але це не може довго тривати. Пауза на користь ворога, у даному випадку Росії. І тільки від українців залежить, яким буде поступ нашої країни. Але якщо все залежить від нас, то не маємо права схибити.

Богдан Червак – голова ОУН

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG