Доступність посилання

logo-print
08 грудня 2016, Київ 06:50

Навряд чи металургійні підприємства в окупації працюють без дозволу власника ‒ Богатов


Великим заводам вдалося уникнути розграбування завдяки домовленостям з лідерами сепаратистів ‒ засновник «Укррудпром»

Військовий конфлікт на Донбасі жодним чином не позначився на зарплатні жителів Донеччини. Принаймні, про це свідчать дані обласного управління статистики. Згідно з цими даними, середня заробітна плата за серпень в області становила 5 тисяч 73 гривні. Це трохи менше, ніж у Києві. Рівень достатку на Донбасі завжди підримували великі промислові підприємства. Утім чи позначилося на них збройне протистояння? Про становище великого бізнесу в регіоні в ефірі «Донбас.Реалії» розповів засновник та видавець сайту «Укррудпром» Олег Богатов.

‒ Наскільки війна відкинула Донбас назад стосовно економічних показників?

Там працюють за звичною для себе корупційною схемою великі підприємства, які налагодили поставки сировини або з Росією, або з неокупованою територією України. Алчевський меткомбінат отримує сьогодні електроенергію з російської території

‒ Достовірної статистики щодо цього, на жаль, не існує. Утім, на основі даних, отриманих з інформаційних агенств «самопроголошених республік», ми можемо припустити: там працюють за звичною для себе корупційною схемою великі підприємства, які налагодили поставки сировини або з Росією, або з неокупованою територією України. Якщо взяти до уваги металургію, там нині працює Донецький металургійний завод, Єнакіївський та Алчевський металургійні комбінати. У кожного з них своя схема роботи, своя схема забезпечення. Достатньо сказати лише те, що Алчевський металургійни комбінат отримує сьогодні електроенергію з російської території. Не виключено, що й іншу сировину мають звідти ж. Оскільки ще до війни «Індустріальний союз Донбасу», якому належить Алчевський металургійний комбінат, контролювався російськими акціонерами, пов’язаними з російським державним банком. Відповідно у них немає жодних проблем з організацією роботи на окупованій території.

‒ Наскільки зруйнована промислова індустрія регіону?

Власникам великих підприємств вдалося захиститися від розграбування завдяки домовленостям з лідерами терористів. За винятком буквально кількох об’єктів, усе інше потребує відновлення

‒ Я лише бачив звіти «Інформаційного спротиву», групи, яка уже півтора року намагається моніторити, що відбувається на окупованій території. Хоча інформація не завжди підтверджується. Утім, можна сказати, якщо власникам великих підприємств вдалося захиститися від розграбування завдяки домовленостям з лідерами терористів, то середні промислові підприємства в основному порізані на металобрухт. Наприклад, там зрізані трансформатори, які є джерелом кольорового металу. Зрозуміло, що без електричної підстанції жодне підприємтво працювати не може. Я думаю, що за винятком буквально кількох об’єктів, усе інше потребує відновлення.

‒ Яким чином виходить так, що частина Донбасу окупована, а рівень заробітної плати на Донеччині є одним із найвищих?

Зарплата металургів там нині у п’ять разів менша, ніж у Польщі

‒ Я думаю, що цим рівнем регіон завдячує Маріуполю, де у нас зосереджені металургійні активи Ріната Ахметова. Показники хоч і вищі, порівняно з іншими регіонами, утім, як наголосив міський голова Маріуполя Юрій Хотлубей, зарплата металургів там нині у п’ять разів менша, ніж у Польщі, куди він їздив з делегацією маріупольської мерії. У будь-якому разі, певною мірою це – прожитковий мінімум. Особливо, якщо ми говоримо про ситуацію у прифронтових містах, де ціни загалом вищі, ніж деінде в Україні.

‒ Яка ситуація з індустрією у Донецьку, оскільки у самому центрі міста розташований металургійний завод?

Підприємство працює. І я думаю, що воно не могло б працювати без якогось дозволу власника заводу

‒ У мене уривчаста інформація щодо цього підприємства. Частина менеджерів перебуває у Києві. Тобто офіційно завод перереєстрований на території, яку контролює Україна. Утім підприємство працює. І я думаю, що воно не могло б працювати, якби не збереглись начальники цехів, майстри та уся середня ланка бюрократії. Уявити, що воно працює без якогось дозволу власника заводу мені достатньо складно.

‒ Самого ж власника підозрювали у фінансуванні сепаратистів.

‒ Так, але наскільки я пригадую, йому закидали роботу з Ясиновським та Макіївським коксохімами, які також йому належать. Так чи інакше, ми не чули, щоб когось там затримали. Ми можемо це порівняти із ситуацією з Корбаном, якому пред’являють обвинувачення і затримують. Там такого не було.

‒ Наскільки реально підрахувати кошти необхідні для відновлення промисловості Донбасу після збройного протистояння?

У світі закінчився сировинний суперцикл, і ціни на основні види сировини впали – це, я думаю, одна з причин, яка змусить історію з Донбасом закінчитися

‒ Потрібно ставити запитання інакше: а чи потрібно відновлювати промислову міць регіону, який не реконструювався з часів пізнього Радянського союзу? Це – абсолютно застаріле обладнання, застарілий промисловий устрій. Я вважаю, що немає сенсу відновлювати більшість підприємств. Це процес, який так чи інакше відбувся, а війна його прискорила. Існує великий металургійний комбінат України «АрселорМіттал Кривий Ріг». Його гендиректор нещодавно на конференції зізнався: один зі своїх основних продуктів ‒ квадратну заготовку ‒ вони поставляють уже 11 місяців собі у збиток. Це підприємство не перебуває на окупованій території, не має великих проблем із поставками сировини. Просто на сьогодні у світі закінчився сировинний суперцикл, і ціни на основні види сировини впали – це, я думаю, одна з причин, яка змусить історію з Донбасом закінчитися. Та ж Росія від падіння цін на сировину втрачає великі гроші. Судячи із заяв Мінфіну Росії, до кінця наступного року закінчиться їхня фінансова подушка безпеки. Вони її повністю проїдять. Що ж можна тоді казати про окуповані території. Я думаю, що у якийсь момент на них просто не зможуть виділяти кошти. Криза на Донбасі виникла, зокрема, і з економічних причин. Тому що промисловість, яка там є, збудована у роки радянських п’ятирічок, підходила закономірно до свого завершення з точки зору використання. Достатньо сказати, що той же вуглепром Донбасу, якби Радянський союз не розвалився, в рамках того часу його хотіли виводити з експлуатації. Свій потенціал він уже віпрацював. Були у рамках Радянського Союзу набагато цікавіші вугільні басейни, де мало сенс продовжувати видуботок вугілля.

‒ Чи не отримаємо ми таку ж ситуацію як у Федеративній республіці Німеччини та Німецькій демократичній республіці, коли західна частина тягнула на собі економіку східної після падіння стіни?

Найбільша проблема нинішнього періоду Донбасу в тому, що він втратив найцінніше ‒ людський капітал. На цей регіон чекає дуже депресивний етап розвитку, тому що ні інвестори, ні спеціалісти, які могли б допомогти цьому регіону, уже туди, мабуть, не повернуться

‒ Найбільша проблема нинішнього періоду Донбасу в тому, що він втратив найцінніше ‒ людський капітал. Люди, які хотіли щось робити і могли, залишили регіон. Це – до мільйона осіб, але це найактивніші люди, і більшість з них, я думаю, не повернеться. Адже після етапу припинення окупації пройде немало часу, доки там налагодиться нормальне життя. Я думаю, що цей дефіцит людського капіталу уже призвів до катастрофи на тій території. На цей регіон чекає дуже депресивний етап розвитку, тому що ні інвестори, ні спеціалісти, які могли б допомогти цьому регіону, уже туди, мабуть, не повернуться.

  • 16x9 Image

    Олексій Мацука

    Олексій Мацука – український журналіст, ведучий Радіо Свобода з 2014 року. У квітні 2014 року увійшов до списку «100 героїв інформації», вперше опублікованого організацією «Репортери без кордонів». У жовтні 2014 року Олексію Мацуці присуджено міжнародну премію International Press Freedom Award організацією «Канадські журналісти за свободу висловлювань» (англійською: Canadian Journalists for Free Expression).

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG