Доступність посилання

11 грудня 2016, Київ 02:27

Дедалі більше вказує на те, що падіння літака – теракт, але ця версія не створить проблем Кремлю

Дедалі більше інформації, що зʼявляється на тему катастрофи російського літака над Синаєм, вказує на те, що йдеться про теракт. Російський політолог Марія Ліпман, головний редактор журналу «Контрапункт», розмірковує про наслідки цієї трагедії для Росії і зокрема Кремля.

Марія Ліпман

Марія Ліпман

– Якщо говорити про російське суспільство, про публічне сприйняття, то, звичайно, ми бачили багато потрясіння, горя і співчуття. Але, з іншого боку, в Росії було стільки терактів, і все-таки пам'ять про них не дуже довго утримується, якщо про неї постійно не нагадувати. І версія теракту, я думаю, російське суспільство не вразить дуже сильно. Я б нагадала, що 4 листопада на святкуванні Дня народної єдності в Москві де 85 тисяч осіб було на вулиці, ніхто не згадав, що тільки що сталася жахлива катастрофа. У Дербенті Путін сказав, що росіян ніколи нікому не вдавалося залякати. Мені здається, що така реакція, якщо ця риторика буде посилена, особливо якщо буде визнана версія теракту, знайде відгук у російському суспільстві, з огляду на його сьогоднішній стан.

– Ви бачите певну розгубленість в діях Кремля, в мовчанні Путіна?

– Я бачу певну відсутність координації. Заяву, що британці припиняють польоти, вивозять туристів, щоб чинити психологічний тиск на Росію, зробив представник верхньої палати Костянтин Косачов. Мені здається, що це було досить безглузда заява. Дійсно, коли наступного дня почалися такі ж дії, абсолютно розумні, як здається, російської влади – це стало виглядати особливо недолуго. Але якщо уявити собі, яка кількість людей в Росії звернула увагу на висловлювання Косачова і відзначили для себе цю недоладність... Ці люди погоди не роблять – ті, хто уважно стежить за висловлюваннями не перших осіб і зіставляють потім їх із діями влади.

Дійсно, трошки дивно виглядала заява, що ми вивозимо туристів без багажу, багаж окремо, певно якісь надзвичайні заходи вживаються – і це не тому, що версія теракту стала пріоритетною. Теж це виглядає непереконливо. Але знову, хто на це звертає увагу і хто з цього робить висновки, що російській владі не треба довіряти? За майже 90-процентної підтримки першої особи, мені здається, такий аналіз – частка дуже незначної кількості людей в Росії. Це відзначається недержавними засобами масової інформації, це може обговорюватися в «Фейсбуці», але це не змінює загальної підтримки влади, головним чином президента країни, з боку переважної більшості російського населення.

– Якщо Росія може почати якісь відповідні кроки, вона повинна виходити з чогось – війна в Сирії, «Ісламська держава»... Не займати жодної позиції – це в якомусь сенсі закривати очі?

– Я не думаю, що це було в інтересах влади – відразу будувати якісь теорії, і це, загалом кажучи, і неправильно. Стільки було версій в перший момент – різних, неформальних, з різних джерел. Але це ж – безвідповідальна річ, тим паче говорити, що це пов'язано з російською операцією в Сирії. Я думаю, що зрештою в якійсь формі визнають, але це все питання форми, як це подається громадській думці.

Дуже багато залежить від того, яким чином російському суспільству подадуть аналіз трагедії і пояснення подальших дій. Немає сумнівів, що це буде представлено так, щоб громадська думка не становила проблеми для проведення необхідної Кремлю політики

Путін із самого початку говорив: мотивом військово-повітряної операції в Сирії є те, що ми повинні не допустити, щоб терористи прийшли до нас додому. Власне, можна завжди сказати про те, що теракт тільки підкреслює цю небезпеку. Я повторю, що так діють Сполучені Штати. Вони після терактів 11 вересня розпочали масштабну війну, яка, щоправда, призвела до катастрофічних результатів. Тож мені здається, що дуже багато залежить від того, яким чином російському суспільству подадуть аналіз трагедії і пояснення подальших дій. І тут у мене немає особливих сумнівів, що це буде представлено так, щоб громадська думка не становила проблеми для проведення необхідної Кремлю політики. Власне, це така патріотична мобілізація: сказати, що нас нікому не залякати, ми дамо гідну відповідь, ми дамо відсіч світовому тероризму – це тепер усі побачили, вкотре переконалися, яка це страшна, жахлива, кривава сила. Мені здається, що це досить переконливо звучить.

Все-таки треба розуміти, що трагедія, яка сталася, безпосереднім чином зачіпає, як будь-яка трагедія, обмежену кількість людей. Більшість громадян, які дивляться на це по телебаченню, схильні до впливу того, що їм розповідають. Якщо їхню увагу сильно концентрувати на людському горі, на небезпеці, на тому, що це може трапитися з кожним, тоді, звичайно, змінюється громадська думка. Але я не думаю, що ми можемо очікувати такого висвітлення по телевізору, я думаю, що воно буде інше, я думаю, що воно буде працювати більшою мірою на таку патріотичну мобілізацію.

– Із точки зору причинно-наслідкового зв'язку – Ви згадуєте про операцію американців в Афганістані проти талібів, проти терактів 9/11, але тут спочатку були теракти, а потім почалася операція. Тут же ситуація, яка була описана Путіним як досвід його ленінградської юності: «Якщо ти знаєш, що буде бійка, бий першим». Росія входить в сирійський конфлікт без будь-яких помітних причин всередині Росії, і потім відбувається теракт. От же про що всі говорять.

– Головним чином ми говоримо про те, як російська влада буде формувати громадську думку, а у неї для цього є надзвичайно ефективний інструмент, як ми знаємо, який не підводить російську владу протягом багатьох років. Я думаю, що це зовсім неважко уявити таким чином, що ми будемо боротися, що ми правильно побачили страшну небезпеку, яка загрожує, що Путін говорив про те, що потрібно не чекати, поки вони завдадуть удару, а почати з ними боротися, зараз для цього ще більше причин.

Можна говорити про те, що це дозволяє Росії більшою мірою опинитися по один бік барикад із західними країнами, тому що їм загрожує одна і та ж небезпека

У нас, на жаль, теракти – річ, страшно говорити, більш буденна, ніж у Сполучених Штатах

Окрім того, можна говорити про те, що це дозволяє Росії більшою мірою опинитися по один бік барикад із західними країнами, тому що їм загрожує одна і та ж небезпека. Вже сьогодні є повідомлення про якусь взаємодію з ФБР, хоча, здавалося б, дуже погані відносини між Росією та Сполученими Штатами. Буквально днями міністр оборони Сполучених Штатів говорив про те, що Росія становить загрозу для світу, і Америці є, чим відповісти. Тож це теж певна можливість для Росії, тепер, мовляв, всі бачать, що ми ведемо правильну політику. Будь-який теракт, який відбувається і забирає життя громадян, напевно, свідчить про те, що безпека в країні поставлена не на належний рівень, мабуть, завжди можна так говорити. Питання в тому, які з цього робляться висновки. Ще раз повернуся до 11 вересня, унікальної трагедії, вона не призвела до того, що громадяни поставили під сумнів політику своєї держави, навпаки, популярність Буша дуже зросла на той момент. У нас не Сполучені Штати, у нас, на жаль, теракти – річ, страшно говорити, більш буденна, ніж у Сполучених Штатах. Якщо згадати, яка кількість терактів за останні два десятиліття відбулася, яких страшних, яких дивовижних, які були жертви – це за президентства Путіна не призводило до того, щоб громадяни відмовляли владі в довірі.

– Ви згадали про те, що Росія може в якомусь сенсі знайти себе по один бік барикад із західним світом, з яким у неї останнім часом надзвичайно важкі відносини. Я читав тексти патріотично і прокремлівськи налаштованих людей, які говорять про те, що почалася співпраця. Ви вважаєте, Кремль може змінити цю ситуацію саме на тлі боротьби з тероризмом?

Говорити про те, що закінчиться конфронтація і почнеться якась розрядка, думаю, не доводиться. Є Україна, Росія перебуває під санкціями

– Ні, змінити, я думаю, не можна. Конфронтація дуже глибока. Говорити про те, що можна все перевернути, що закінчиться конфронтація і почнеться якась розрядка, думаю, не доводиться. Досить згадати, що є Україна, Росія перебуває під санкціями. А щоб послабити або в підсумку скасувати санкції, має бути рішення Європейського союзу і Сполучених Штатів – і це рішення має бути солідарним. Це не пов'язано ніяк із тим, буде чи не буде співпраця між ФСБ і ФБР з приводу трагедії, що сталася. Але тим не менш, важливо, щоб, коли є конфронтація, залишалися хоча б якісь сфери співробітництва, в яких воно носить не декларативний, а змістовний характер. І в цьому сенсі відкриваються можливості певного збільшення співробітництва. Я не кажу, що це обов'язково відбудеться, але ймовірність така існує – у сфері безпеки та боротьби з тероризмом.

– Якщо ми вже заговорили про Україну, ці повідомлення, численні розповіді під заголовком «Новоросію зливають», дійсно означають, що Москва залишає схід України в надії на якийсь новий сценарій відносин із Заходом?

– Ні, я не думаю, що Росія залишає схід України. Там, безперечно, деескалація конфлікту. Але треба мати на увазі, що, по-перше, мінські угоди, під якими всі підписалися, не виконані поки. Ніхто не сказав, що вони виконані і тим самим з'явилися підстави для перегляду санкцій проти Росії. Говорити про те, що Росія залишила ці території, не доводиться. На чолі двох цих територій, Донецької і Луганської, стоять люди у вищій мірі близькі до Кремля, люди, які, очевидно, в контакті з Кремлем. Наявність цих регіонів у складі України, наявність на чолі їхніх постатей, лояльних Москві та пов'язаних з нею, дає можливість Росії мати важелі впливу на політичні рішення в Києві, і, звичайно, Росія не припинить цим користуватися.

Повний текст матеріалу – на сайті Російської редакції Радіо Свобода

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG